В. Белый: что важно в названии учебного заведения?

Коммунальные учебные заведения получили к названию фиксацию о принадлежности к городскому совету

В. Белый: что важно в названии учебного заведения?

Автор: Владимир Белый, экс-заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

У відповіді на це питання важливим є додаткове підпитання: «Важливим для кого?»

У контексті подальшого розвитку України у по-справжньому демократичному напрямі для громадян з проєвропейськими суспільними цінностями - це одне.

Натомість, у контексті розвороту України до прокремлівської моделі суспільного життя для тих, кому «розвал СРСР став найбільшою трагедією ХХ століття» - це зовсім інше.

Але ж як воно може проявлятися у назві так, щоб надавати імпульси до першого чи, навпаки, до другого?

А жодне стратегічне не може реалізуватися без щоденних імпульсів у свідомість населення відповідними тому:

  • або форматами суспільного простору, зокрема й у назвах, що відображають дійсно демократичну реальність в укладі життя мільйонів;
  • або завуальованими щоденними посилами, щоб задекларовані цінності по-тихому спотворювати на догоду чиновницькому класу із системи псевдонародного держуправління. Щоб призвичаїти громадян до думки, що саме так, як повертають чиновники, є правильним.

Критерієм істини є практика. І вона наступна:

  • у Європейському Союзі та інших країнах Заходу, який так ненавиділи колись комуністичні режими, а тепер ненавидять новоявлені неофеодальні, що експлуатують загальнонародні природні надбання у своїх корисливих цілях, жоден заклад освіти не має у своїй назві посилання на орган влади місцевого самоврядування. Наприклад, мерію міста Гавр чи Варшави тощо.
  • натомість у нас, у новітній Україні, більшість комунальних закладів освіти отримали до своєї фіксацію, що вони є закладами тієї чи іншої міської ради.

У чому спотворення?

Воно у тім, що власником усіх комунальних закладів освіти, і не тільки, є місцева громада, а не чиновники, які приходять на тимчасову роботу до міської ради і навіть не тимчасово обрані до неї депутати. Засновник закладу і його власник – це різні суб’єкти. Міська рада не має коштів, щоб мати заклад у своїй власності. Кошти платників податків – це кошти громади, а не ради.

Чому у започаткованому процесі декомунізації місцеві чиновники так активно стали дописувати до назв комунальних закладів громади отой «апендикс»? Це при тому, що навіть раніше, у перехідний від радянських часів період, такого ніде не було!

Звісно, пошук засобів підняття власної суспільної значимості є природньо не лише нормальним, а й бажаним процесом.

Тільки ж не методами як начебто й зовсім не існуючого обману, зокрема у форматі назви закладу.

Чиновники у тому зацікавлені, бо у більшості своїй не намагаються бути повноцінними громадянами країни, для яких спочатку суспільне, а потім своє. Адже за форматом щоденного використання у назві школи остаточної офіційної «крапки» у вигляді «… N-ської міської ради» є висока вірогідність привчити чи не кожного до того, що кожен окремий житель громади йде до міської ради не для оформлення запиту чи декларації на свої права, а з проханням: «… прошу дозволити…», і так зверху до низу.

А у низах на «тому» Заході, наприклад, рядові вчителі йдуть до школи не з заявою «… прошу прийняти мене на посаду вчителя …», а з документом від колегіального профільного органу, який фіксує, що саме він займе вакантну посаду вчителя … у цьому закладі, про яку наперед було відомо всій країні, і всі бажаючі мали можливість на неї претендувати.

Відтак і заклад отримує найбільш професійного працівника, і кожен член педагогічного колективу має можливість для повноцінної професійної самореалізації в очах учнів та їхніх батьків, бо є вільним від того, щоб весь час озиратися на мінливий настрій чи уподобання адміністрацій будь-якого рівня.

І формат назви закладу у площині порядків, які у ньому мають панувати згідно основ державної освітньої політики має принципове значення.

У нашому випадку ці назви як інформативні можуть мати безліч версій, але не таку, щоб спотворювати правовий статус власника суспільно-комунальних суб’єктів.

Українські комунальні школи, і не тільки вони, є власністю місцевої громади, а не причетних до влади посадовців та депутатів.

Це приватні заклади освіти мали б не голосно трубити, що вони є приватними, а ховати від скромності свій статус, бо як приватна, так і комунальна власність мають не лише декларативно, а повноцінно реально володіти «священним правом захищеності». Зокрема, й задля дієвої перед суспільством та окремим громадянином власної як закладу відповідальності.

Освіта.ua
10.09.2020

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
учитель
Вообще-то в названии школ у меня лично не вызывает негодование указание на принадлежность к тому или иному городскому совету, а вот формулировка "...КОМУНАЛЬНЫЙ ЗАКЛАД..." - ЗЛИТ ДО ДРОЖИ В КОЛЕНКАХ! Почему нас УЧИТЕЛЕЙ( кстати, И ВРАЧЕЙ!!!) СДЕЛАЛИ ОБСЛУГОЙ?! ПОЧЕМУ!? СПЕЦИАЛИСТЫ ОТВЕЧАЮЩИЕ ЗА ФИЗИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ И УРОВЕНЬ ОБРАЗОВАННОСТИ СТРАНЫ - СТАЛИ ВДРУГ - К О М У Н А Л Ь Щ И К А М И? ("предоставителями" услуг)?!
Александр Васильевич
Для учитель: "Слуги не нашего народа", находясь на очень низкой ступени интеллектуального развития, не могут понять что, к чему и как относится. У них нет понимания, что учитель не может в принципе только предоставлять услуги, как к примеру, - парикмахер. Учитель , от слова УЧИТЬ, то есть быть наставником в процессе освоения знаний, в том числе и знаний общения, ознакомление с окружающим миром, понимание своего места в этом мире. Иными словами учитель воспитывает подрастающее поколение с тем, чтобы в дальнейшем дети могли занять достойное место в окружающей их действительности. Они, эти прислужники чужих интересов, будучи не в состоянии возвыситься, пытаются остальных унизить. Это удел всех ПЛЕБЕЕВ. Не нужно обижаться на нравственно убогих. УЧИТЕЛЯ!!!, вы должны заботиться только о том, чтобы в памяти ваших учеников вы были бы лучшими.
Комментировать

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!