Е. Северенчук: нельзя разбивать желания детей

Можно спорить по поводу ценности ЗНО, но нельзя пренебрегать судьбами сотен тысяч детей

Е. Северенчук: нельзя разбивать желания детей

Автор: Елена Северенчук, cоветница заместителя министра цифровой трансформации.

У далекому 2003-му не було ЗНО. Зате були всім відомі такси. Їх ніхто не приховував. За бюджет омріяного Інституту журналістики просили 10 000$. Про контракти для більшості дітей, чиї батьки щойно оговталися від 90-х, і мова не йшла. Хоча справа була навіть не в цьому.

«У нас бюджет!» ставало найбільшою гордістю родини. Контракт вважався стидом і срамом. Були часи.

Випускниця престижної житомирської гімназії з суцільними дванадцятками з профільних предметів і наївною вірою в справедливість їхала вступати до столиці. Уявляючи своє наповнене творчими тусами студентське життя. Лише той, хто народився не в Києві, знає, яку магію чинить запах метро. Чи то стертої ґуми, чи то перевареної гречки. Змалку я асоціювала той запах з успішним успіхом. Don’t ask.

Мені було соромно і нестерпно боляче. Я не вступила на бюджет. Ані на журналістику, ані на китайську мову. У коридорі приймальної на ВДНГ перед останнім вступним іспитом - англійською, мені на вухо один з членів комісії прошипів: «Ви дуже нам подобаєтеся, але ж ви розумієте... два попередні іспити у вас «4», для бюджету третій іспит має бути «5», ця оцінка коштує 2000$, це все ж значно менше, аніж сплачують інші. Подзвоніть мамі і зайдіть до мене».

Я точно знала, що мама не має 2000$. Я не дзвонила. І англійську склала на «4».

У 17 років такий провал видається справжньою трагедією. Найгіршим, що може статися в житті. Я повернулася до Житомира і впала в і понині єдину у своєму житті депресію. Почувалася абсолютно нікчемною. Не виправдала сподівань. Не могла знайти відповіді на питання «чому». Три тижні не виходила з дому. Ні з ким не спілкувалася.

У той час в Києві вступні іспити відбувалися на 2-3 тижні раніше, ніж в обласних центрах. Аби такі лузери з підбитими крилами, як я, мали другий шанс. Не просто ж так. Це тепер я розумію, яка за всім цим стояла піраміда.

Я не пам’ятаю, як подавала документи, як вступала. Знаю лише, що навмисне намагалася провалити вступні. Але не вийшло. Бо на контрасті з випускниками з Малина, Олевська, Ружина, Попільні й інших поліських глибинок з низьким рівнем якості освіти будь-який випускник житомирської школи вигравав. У Києві мав платити Житомир. У Житомирі платили райцентри і села. Замкнене бізнесове коло.

У моєму житті все одно стався Київ. Лишень на рік пізніше. Не Інститут журналістики. Не Шева. Але зі вступом без хабарів. І без жодного конверту від 1-го курсу до випуску з магістратури. Але це вже зовсім інша історія.

Можна довго сперечатися з приводу ціннісної складової ЗНО. З приводу «склав-забув». З приводу армії репетиторів, хоча останні були завжди і задовго до ЗНО.

Можна не бачити далі нашої комфортної бульбашки у Фб, яка по-іншому ставиться до вищої освіти загалом і вступу зокрема. Яка спокійно сприймає небажання своєї дитини вступати будь-куди після закінчення школи. Яка в принципі за платну вищу. Яка може дозволити собі навчання за кордоном.

АЛЕ.

Не можна нехтувати сотнями тисяч дітей з усієї України, які мріють.

Ніхто не має права розбивати в друзки їх сміливі бажання.

І ніякі дядьки з тітками не мають права вирішувати їх долі.

Нехай для них пахне київське метро, львівська кава чи море в Одесі. Нехай їх захоплює площа в Харкові і приміщення університету в Чернівцях.

І нехай вони йдуть тим шляхом, який оберуть для себе самі. Чесним і прозорим.

Оригинал

Освіта.ua
16.06.2020

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
НАПОЛЕОН Бонапарт
Удивительно метко сказано: "В политике тупость не является недостатком". Кому оно больше всего подходит, ума не приложу.
Александр Васильевич
Елена Северенчук, cоветница заместителя министра цифровой трансформации, знаете ли Вы, что скрыли преступление и согласно закона являетесь нарушителем.? Но я хочу поговорить не об этом. Чиновники МОН, внедряя ВНО, не заботились о борьбе со взяточничеством в своих же структурных подразделениях (в ВУЗах), лиь перенаправили денежные потоки себе-любимым. Об это свидетельствует расследование «Стоп коррупции» vlasti.net/news/310970 "Дело о фальсификации результатов ВНО затягивают: Семья Ликарчука потратила на суды как минимум $1,5 млн..." "Семья экс-директора Украинского центра оценивания качества образования Игоря Ликарчука, подозреваемого в фальсификации результатов ВНО в 2014-2015 годах, потратила по меньшей мере $1,5 млн на затягивание рассмотрения уголовного дела в судах". Так обстоят дела со взятками теперь. Никто не спорит, что ЗНО проще сдать, чем экзамены в ВУЗе. Во-пнрвых: в тестах есть подсказки; во-вторых: отсутствует человеческий фактор. Но взяточничество, как явление, - не исчезло. Плохо, что большие массы абитуриентов должны добираться общественным, переполненным транспортом к местам тестирования. В условиях пандемии это опасно. Теперь о самом ВНО. На мой взгляд, очень своевременным является предложение Виктора Бондаренко, доктора философских наук, профессора, члена-корреспондента НАПНУ. Читайте здесь: http://ru.osvita.ua/blogs/73568/. Он предлагает оставить ЗНО только соискателям бюджетных мест в государственных ВУЗах. Это, кажется Ваш вариант, не так ли?

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!