Денис Назим: внимание, срочный розыск учителей!

Автор: Денис Назим, руководитель образовательного проекта «FM School».

З цієї фрази одна зі шкіл м. Києва починає свою вакансію про пошук вчителя для першого класу на поточний навчальний рік.

Продуктивність всієї системи управляється лише двома фундаментальними причинами: фізичною та логічною. Поговоримо про фізичні причини, сенс яких полягає в достатній кількості ресурсів для досягнення кінцевої мети.

Для прикладу візьмемо статистику вступу на перший курс кращих педагогічних ВНЗ України. Ступінь навчання: бакалавр, підстава вступу: повна загальна середня освіта (11 клас), спеціалізації: фізика.

Назва навчального закладу	Ліцензійний обсяг прийому	Кількість першокурсників
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова	190	6
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка	40	1
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка	75	4
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського	35	5
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди	40	4
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка	20	6
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського	50	7
Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка	50	5
Криворізький державний педагогічний університет	35	10

У той же самий час лише в одному з районів Києва за даними управління освіти 4 вакансії. Тобто дана кількість майбутніх вчителів, за умови, що вони підуть працювати за спеціальністю, не зможе фізично задовольнити потреби міста.

Основною задачею в освіті новопризначений освітянський менеджмент визначив переорієнтування системи освіти і науки на потреби людини. Досягнення мети планується через трансформацію дошкільної освіти до потреб школи, пришвидшення НУШ, побудову престижної та модернової професійної освіти, підтримку кращих у вищій освіті та науці тощо.

Виникає питання: вищеназвані дії, виконання яких задовольнить потреби існуючої системи, зможе в підсумку призвести до досягнення кінцевого результату, якщо немає фізичної точки опори?

І чи варто очікувати досягання бажаного, якщо проігнорувати заміну існуючих причинно – наслідкових зв’язків існуючої структури, сподіваючись при цьому на проривні зміни?

То не було б доцільним замість названих пріоритетів переключитися на кардинальні зміни системи освіти?

Адже тільки зусилля, спрямовані на зміцнення слабкої ланки, призведуть до помітних поліпшень в цілому.