В. Онацкий: о выборах директоров школ Киева

Автор: Владимир Онацкий, заместитель директора по учебно-воспитательной работе.

Проблеми демократії

Школа – це дзеркало суспільства, а наше суспільство перебуває в процесі виборчих перегонів. Уже повним ходом лунають звинувачення щодо кандидатів на найвищий пост у нашій державі, при цьому в хід йде все: відверта брехня, компромат, маніпуляція. Потім, коли пройдуть вибори, будуть лунати звинувачення на адресу виборчих комісій. Чи звикати нам до цього? Мабуть, ні. Таке вже наше суспільство.

Школа – це дзеркало суспільства, і для виборів директора школи характерно все те, що й для виборів глави держави. Вибори в Києві директора школи – це окрема тема. У нашому місті найбільша кількість навчальних закладів, порівняно з іншими регіонами, а тому вибори їх керівників – то вже звична справа.

Батьки та громадські активісти беруть у цьому процесі активну участь. Був навіть прикрий випадок, коли голову конкурсної комісії, громадського активіста, за неправомірні дії було притягнуто до кримінальної відповідальності. Це підірвало певною мірою, з одного боку, довіру до конкурсу, а з іншого – навпаки, змушує всіх учасників процесу уважніше, пильніше, відповідальніше підходити до виборів. Декілька етапів конкурсу має зменшити ризик обрання випадкової людини керівником навчального закладу. Претендент має пройти психологічне тестування, яке виявить готовність бути керівником, підготувати проект розвитку навчального закладу та публічно захистити його перед комісією, до якої входять і батьки, і педагоги навчального закладу.

Тепер про конкурс директорів, що триває. Ми були свідками закликів батьківських громад до всіх освітян спробувати поборотися за посади директорів шкіл, вони намагалися залучити максимальну кількість претендентів до участі в конкурсі, знайти найкращих. І це правильно. Ці ж батьки активно почали «вибраковувати» кандидатів, зазначаючи, що їх хоче «проштовхнути» управління освіти, а вони цього не допустять. Безумовно, це також їх право, адже батьки є учасниками освітнього процесу.

У результаті такого пошуку у конкурсі взяли участь молоді та амбітні, неординарні педагоги. Захист проектів, як і передбачено положенням, відбувався публічно та прозоро у великій залі Київського університету імені Бориса Грінченка, була забезпечена відеотрансляція процесу. Варто зазначити, що я не пам’ятаю більш спокійного захисту проектів. Толерантність і підтримка від комісії була кожному.

І після цього зовсім несподівано було прочитати в мережі пости про те, що деякі члени комісії не згодні з результатами конкурсу і вимагають рішучих дій. При цьому лунають певні звинувачення, як на адресу претендентів, так і на адресу членів комісії. Усе як на виборах глави держави. Усе, як завжди. Тож чекатимемо додаткового засідання конкурсної комісії та розгляду окремої думки.

Демократія – це погано, але це найкраще, що винайшло людство в царині суспільних відносин. Тож будемо демократичними: вчимося вигравати, вчимося програвати, вчимося поважати інших.

Оригинал