Автор: Юрий Федорченко, кандидат философских наук, независимый образовательный аналитик-консультант.
Чим більше думаю над виразом «студентоцентризм у вищій освіті», причинами його популярності, над тим, що в нього вкладають, тим більше цей вираз сприймається мною як своєрідний клієнтоцентризм.
Так, розумію, подібні міркування сьогодні навряд чи будуть популярними. Сьогодні, як мантра, постійно повторюється заклик до побудови студентоцентричної моделі вищої освіти. Проте, думаю, що за такої моделі навряд чи буде можливою справжня співпраця між викладачем та студентом.
Особливе занепокоєння викликає те, що заклики до студентоцентризму відбуваються в умовах, за яких до викладача вищої школи все більше ставляться як до баранця. Мовляв, бери, баранець, валізу та шуруй на наукову конференцію в румунські Ботошани чи польський Пшемисль. Треба, треба…
Отже, студентоцетризм, даруйте вже мені, сприймається як гасло: «клієнт завжди правий». Так, в торгівлі це гасло є доцільним. Проте чи варто вищу освіту розбудовувати, керуючись фактично подібними гаслами?
Мабуть, все ж варто хоча б ближче придивитися до відповідної тенденції, щоб не вийшло, що клієнт, даруйте студент, є в центрі, а баранець, даруйте викладач, - при ньому.
