Автор: Иван Примаченко, основатель платформы Prometheus.
«Судді за мене! Студенти за мене! Для перемоги Революції Гідності геть Супрун» - написано на банері, який сьогодні було вивішено на місці загибелі майданівців чотири роки тому. Я-то думав, що «перемога Революції Гідності» - це, як мінімум, припинити корупційну вакханалію в очолюваному тобою університеті. Не допустити самогубств студентів після поборів адміністрації. Вирішувати суперечки в судах, а не беручи в заручники навчання 15 тисяч студентів.
А виявляється, що «перемога Революції Гідності» - це зберегти тепле ректорське місце для Катерини Амосової, спекулюючи на Революції Гідності в місці, де розстрілювали її героїв. Тим часом беручи проректорами регіоналів і отримуючи публічну підтримку від рига Рабіновіча. А ще хворобливо брехати про те, що «студенти за мене» після того, як сотні студентів в соціальних мережах обурилися «страйком», вигаданим Амосовою. Ну і звичайно писати, що «судді за мене». Оцініть формулювання. Судді, на думку Амосової, не за закон чи справедливість. Вони за неї - ще до того, як прийняли рішення по суті справи.
У всякої брехні та самозакоханості має бути край. Захист корупційних інтересів ім'ям загиблих під час Революції Гідності - це та червона лінія, яку ми не можемо дати їм переступати. Бо інакше вже скоро Бойко, Рабіновичі, Медведчуки і Ко будуть нас повчати, за що стояв Майдан.
