Автор: Олеся Калинич, учитель, Хустская гимназия-интернат.
Навчальна програма не цікава мені як учителеві, то як можу зацікавити підлітків?
Усвідомлюю, що велика частина з того, що розказую дітям, у житті їм ніколи не знадобиться, діти це теж розуміють. Логічне запитання: для чого витрачати час?
В університеті я вчила методику викладання предмета - теорію, яку не можу застосувати на уроці практично. Дітям у класі байдуже, скільки методів і прийомів ти знаєш. На уроці вчитель повинен УМІТИ, а не просто знати.
У 9 класі дала учням завдання - роботу зі створенням електронної пошти. Навмисно детально не пояснила хід: учні мають доступ до інтернету, цікаво було, як зуміють знайти підказки. Шок перший: півкласу не додумалося «загуглити» завдання. Шок другий: у ХХІ столітті діти, які мають сторінки в соцмережах, а відповідно - уміють зареєструватися, електронну пошту створюють аж у 9 класі? Це треба вчити в 3-4 класі.
Відповідальність за результати ЗНО. Не всі учні можуть досконало вивчити всі предмети. А вчитель відповідальний за високі результати всіх у класі.
Зарплата. Без стажу, категорії, звання зарплата «покриє» витрати на книги, зошити, крейду, блузку й спідницю, у якій прийду до школи. А інше?
Це не мої думки, а студентки п'ятого курсу, яка в І семестрі проходила педпрактику (учитель інформатики) в школі. Я хотіла загітувати свою колишню ученицю (творчу, здібну, комунікабельну, товариську) йти працювати до школи... Дівчина обіцяла подумати...
А я от теж думаю: якщо такі, як вона, не хочуть бути вчителями, то хто хоче?
