Автор: Александр Линчевский, заместитель министра здравохранения Украины.
Баталії довкола встановлення прохідного балу по результатах ЗНО на рівні 150 стають усе абсурднішими, а аргументи противників - усе віддаленішими від реальності.
Медичний фах - чи не найвимогливіший. Конкурс Університету Джона Хопкінса - понад 100 людей на одне місце. Вступний процес у Гарвардській медичній школі чітко показує, що звання лікаря гідні лише кращі з кращих. «Good training will not make up for bad selection».
Розуміючи реалії української медичної освіти, дефект відбору дозволити собі ми просто не можемо. 150 - це той базовий рівень, що відсіє невмотивованих, лінивих та байдужих абітурієнтів та, потенційно, майбутніх лікарів.
Згідно даних Центру тестування, десятки найкращих та найгірших результатів КРОК-2 є вкрай показовими, бо ті, хто не склали лікарський іспит на шостому курсі, при вступі мали ЗНО значно менше 150.
Право - не значить привілей.
Осягати ази медицини гідний той, хто докладає до цього зусиль від точки старту.
Тому лінивий школяр завжди має право дотягнути свій рівень знань до належного наступного року, отримавши привілей вчитись у медичному.
Таким чином ми відбираємо абітурієнтів із відповідними психологічними та інтелектуальними можливостями, котрим не треба часу від 15 жовтня, щоб здати ЗНО на 151, а не 149. Готуючись працювати із людським життям, не можна йти на компроміси: навіть 150 - теж відверто низький бал!
Чи забирає встановлення такого ліміту «кусочєк счастья у дітєй із разних регіонаф і абластєй»? - ні! навпаки! відтепер розумний та мотивований випускник може із впевненістю подавати документи в медичний, не боячись сумнозвісних корупційних ризиків.
Circulus vitiosus української медичної освіти є разючо очевидним: давайте будемо лояльними при вступі до школярів-неуків, бо ЗНО не є об'єктивним критерієм знань, та й відсталі університети під загрозою закриття, давайте пропустимо відверто низькі результати КРОКів, бо студент ще встигне навчитись, давайте видамо двієчнику диплом, бо ж в реальній медицині й так треба забути усе, чого вчили в університеті, давайте пропустимо навчання лікаря післядипломне, бо нащо за таку зарплатню вдосконалюватись, давайте пробачимо безглузді призначення пацієнтам, бо ж треба якось жити...
Давайте припиняти хотіти змін, але не хотіти змінюватись.
Давайте починати нарешті говорити про трансформування ЯКОСТІ освіти, що можлива лише без тягаря відсталого студента.
А за зміни якості викладання ми теж скоро візьмемось.
Абітурієнтам: «Не паркуйтеся за десять кварталів від місця призначення тільки тому, що не сподіваєтесь знайти там вільне місце. Їдьте туди, куди хочете. Завжди можна зробити коло».
Оригинал
