В. Белый: новейшая история - испытание НАЗЯВО-м

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Ще не так давно країна мала карикатурний спосіб прийому до ВНЗ, коли замість чесного і дійсно конкурсного вступу діяла модель «прийому своїх». З потугами ЗНО худо-бідно здолало цю ганьбу у країні з 40 мільйонами жителів, що розташована у серці цивілізації – Європі.

Тепер час нового випробування – через НАЗЯВО.

Не було і немає жодних ознак державної мудрості у тім, щоб замість НЕЗАЛЕЖНОЇ агенції створювати таку, у якій визначальників якості вибирають серед своїх ті, кого необхідно оцінювати. Університетська спільнота на чолі зі своїми ректорами буде оцінювати справи у сегменті, за який вона ж має звітувати перед замовником - народом України.

І де тут місце для останнього (народу) як платника всього цього дійства?

Пострадянська ментальність керманичів знову народила НАЗЯВО як модель продовження минулого – комісію, що голосує руками за те, чого більшість її членів достеменно і не знає. Згадаймо, як за радянських часів житло за кошти продуктивно працюючих вводила в дію комісія, яку складали самі ж будівельники, бо ж вони, мовляв, більш «компетентні», ніж мешканці житла (двері не закривалися, вікна не відкривалися, а зі стелі останнього поверху текло, і під’їзді дме і темно).

Існує купа моделей дійсно НЕЗАЛЕЖНИХ процедур як визначення, так і впливу на якість діяльності, а ми - ні, так і тримаємося сподівань на комісії з більш «достойними представниками»: не більше - не менше як надія на гарного царя.

Особисто мені дещо пом’якшує гіркоту у душі те, що ще років два тому мав нагоду звернути увагу тих, хто впливав на формування нормативних положень нового органу застереженням, що у спланованому контексті нічого дійсно гарного не вийде.

Тільки ж хто почує думку небайдужих з базового рівня на тлі бажань високого ректорського лобі? Прогнозую, що й далі у пошуках виходу з кризи довкола НАЗЯВО, наприклад, вже на рівні Кабміну визначальним буде саме бажання ректорів, бо ж всі члени кабміну у друзях саме з ректорами, а не з представниками інтелігенції та громадськості базового рівня: поки у традиціях нашої виконавської влади ці рівні не є співвимірними.

Піраміда у нас як була за радянських часів, так лишається і досі перевернутою: влада більше схожа не на виконавську, а на таку, яка не упустить шансу використати народ заради свого меркантильного зиску.

Оригинал