Завершені вимушені канікули, запроваджені за рішенням уряду, і діти мають повернутися до навчання. Хочеться щиро сподіватися, що за цей час місцеві органи влади подбали про найпростіше й водночас найважливіше – щоб у закладах освіти було тепло. Бо тепло в школі, садочку чи в закладі позашкільної освіти – це не про побутовий комфорт, а про можливість нормально вчитися, працювати, зберігати здоров’я і відчувати себе безпечно.
Разом із тим, у повсякденній управлінській метушні освітні керівники можуть не завжди тримати в полі зору конкретні вимоги до температурного режиму, а батьки – просто не знати, якою саме має бути температура в навчальних приміщеннях.
Саме тому, розглянемо це питання спокійно, без емоцій, але з опорою на чинні правові норми.
Отже, температурний режим у закладах освіти в Україні визначається санітарними регламентами, затвердженими Міністерством охорони здоровʼя України. Для закладів загальної середньої освіти діє Санітарний регламент для закладів загальної середньої освіти, затверджений наказом МОЗ від 25 вересня 2020 року № 2205. Саме цей регламент застосовується і до закладів позашкільної освіти, оскільки окремого санітарного регламенту для позашкілля законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, у навчальних кабінетах, класах і гурткових кімнатах температура повітря має бути не нижчою за +18 °C, а оптимально – у межах +18…+22 °C. У спортивних і хореографічних залах допускається нижча температура – +15…+17 °C, у коридорах і вестибюлях – не нижче +16 °C, у санітарних вузлах – не нижче +18 °C. Це не рекомендації і не побажання, а мінімально допустимі показники безпеки, визначені з медичних міркувань.
У закладах дошкільної освіти вимоги є ще жорсткішими, що прямо передбачено Санітарним регламентом для ЗДО. У групових приміщеннях температура має становити +19…+23 °C, у спальнях - +18…+21 °C. Такий підхід пов’язаний з віком дітей і особливостями їхньої терморегуляції.
Окремої уваги потребує питання умов праці дорослих. Іноді можна почути, що коли дітей у приміщенні немає або заняття тимчасово проводяться дистанційно, то педагоги, адміністрація чи бухгалтерія можуть перебувати на роботі повний день навіть у холодних кабінетах. Це – не просто управлінська помилка, а порушення норм охорони праці, булінг, цькування.
Для працівників, які виконують сидячу офісну роботу, також встановлені температурні вимоги, і мінімально допустима температура становить +20 °C, а оптимальна – +22…+24 °C.
Ніколи не забуду, як колишня моя керівниця змушувала у повній темряві, без опалення та світла перебувати всіх на робочому місці з 9.00 до 18.00. Засновники вчасно втрутились в ситуацію, і дамі просто не продовжили контракт. А скільки ще по всій країні таких освітянських керівників?
Аргументи на кшталт «одягнемося тепліше», «посидять у куртках» або «так було завжди» не змінюють суті проблеми. Тривале перебування дітей і дорослих у холодних приміщеннях, навіть у верхньому одязі, означає постійне напруження організму, порушення терморегуляції та зниження імунного захисту.
Для дітей це може призводити до частих респіраторних захворювань, отитів, бронхітів, швидкої втоми та зниження концентрації.
Для дорослих – до загострення серцево-судинних, суглобових, урологічних захворювань і професійного виснаження.
Багато з цих наслідків мають відкладений характер і не завжди пов’язуються безпосередньо з холодним кабінетом чи класом.
Важливо також чітко зафіксувати: воєнний стан не скасував і не знизив вимоги санітарних регламентів. Жоден нормативний акт періоду воєнного стану не передбачає можливості проведення очного навчання або організації роботи персоналу при температурі, нижчій за встановлену санітарними нормами.
Війна дала закладам освіти право на гнучкість форм навчання – дистанційних чи змішаних, але не дала права ігнорувати вимоги безпеки. Саме таку позицію послідовно займають і Міністерство охорони здоровʼя України, і Міністерство освіти і науки України, і Кабінет Міністрів України.
Повернення до очного навчання – це завжди радість живого спілкування і відчуття нормального життя. Але нормальність у закладі освіти починається з тепла.
Температурний режим – це не дрібниця і не формальність, а питання здоров’я дітей і дорослих, питання права і питання відповідальності. Саме тому про це не лише важливо говорити зараз – спокійно, без тиску, чесно, а й робити все, щоб не лише «Пункти незламності» обігрівались, а й навчальні кабінети.
Будьмо! Бережімо один одного!
Автор: Владимир Онацкий, образовательный эксперт по проведению институционального аудита.
