«Так, спочатку в магазин, далі поставити суп, потім посуд, у кінці вже плита», – приблизно так у вашій голові складається список справ. У нейропсихології це називається «внутрішнє мовлення» – процес планування дій, який допомагає нам створити «програму» діяльності на певний період.
Розвиток внутрішнього мовлення починається в дитячому віці і тісно повʼязаний з рівнем розвитку вольової діяльності, моторним плануванням, розвитком уяви та мовних центрів. Досить часто дитина проговорює вголос послідовність дій – це свідчить про те, що внутрішнє мовлення ще не сформоване повністю.
На що впливає внутрішнє мовлення? Та на все. Це планування діяльності чи майбутнього. Можливість продумати усну відповідь на уроці чи «тренувати» неприємну розмову з родичами.
Ну і, звісно, це навчання. Адже в дитячому віці елементарне «зошит під нахилом; контролюю спину; ручку тримаю першим, третім пальчиком, а другим вільно притримую» – важлива програма, яка має надаватися внутрішньо ( зауважу, що я дуже спрощую. Докладніше і ширше ці процеси описав О. Лурія).
Мова, до речі, теж дуже важлива. У багатьох сімʼях «домашня» мова відрізняється від «шкільної». Деяким діткам це створює додаткову проблему. Дитина читає чи отримує завдання «шкільною» мовою, далі складається внутрішня програма тією, якою внутрішнє мовлення сформувалося краще (частіше це «домашня»), і тільки потім починається діяльність. Такий «переклад» – це додаткова витрата енергії. Відповідно, ця дитина виснажиться швидше, ніж дитина, у якої внутрішнє мовлення сформувалось на обох мовах чи не відрізняється від «шкільної».
І от саме тут, після того як ви про це дізналися, мені важливо звернути увагу на те, що це не програми у нас погані, і не держава створює «зрадоньку», повертаючи ДПА і ЗНО важке.
Питання в тому, наскільки дорослі усвідомлюють свій вплив на розвиток своєї дитини.
Якщо я все роблю за дитину (взуваю, застібаю блискавку на куртці, купляю кросівки без шнурівки, у побуті спілкуюсь іншою мовою) то саме я гальмую розвиток, і будь-яке завдання, яке постає перед дитиною, автоматично стає вдвічі складнішим.
А от якщо я проговорю послідовність дій дитині, розбиваючи завдання на менші кроки; можу почекати, поки дитина впорається сама, і повторити спокійно вдруге чи втретє; піклуюсь про те, щоб від мене звучала послідовність виконання завдання «шкільною» мовою, тоді ніяке тестування чи завдання не стане для дитиною великим викликом.
І так, ДПА і ЗНО потрібні. Аргументуватиму для тих, хто вміє спілкуватися з повагою (бо зараз почнеться).
Переможемо! Адже вміємо аналізувати і бачити результати свого впливу на результат.
Автор: Галина Сыщук, учитель, г. Харьков.
