Автор: Инна Совсун, народный депутат Украины, член фракции политической партии «Голос».
Я втішена, що вихід української вищої освіти та науки з зони впливу pociї почали так активно обговорювати. Навіть якщо це обговорення здебільшого полягає в критиці законопроєкту, який я ініціювала.
Усі зауваження та ідеї освітян і науковців моя команда систематизує, і ми обов'язково врахуємо їх при підготовці законопроєкту до другого читання. Для того воно й створене.
Також підкреслю, у законопроєкті прописаний термін набуття чинності змін до законодавства – 5 років. Не завтра, не за тиждень, не за рік. За 5 років. У 2027 році.
Але мені страшенно сумно, що після 31 року Незалежності та 8 років війни знадобився мій, досить провокативний, законопроєкт, щоб зрушити питання з мертвої точки.
Скільки ще можна чекати, поки українська академічна спільнота самостійно, відповідно до принципів академічної автономії, врегулює проблему занурення у pociйський інформаційний простір?
Чекати, поки навчальні програми перестануть на 90% складатися з pociйських чи pociйськомовних книжок, дисертації – плагіатитися шляхом перекладу pociйських текстів, а статті публікуватися в pociйських «мурзилках»? Подивіться дисертації з педагогіки чи з медицини. Все прекрасно, нас усе влаштовує?
Я свідома, у якому складному становищі працюють українські викладачі й науковці – врешті, я сама викладачка. Я знаю про перевантаження, про смішні зарплати, про відсутність доступу до наукової літератури (крім радянської та pociйської).
Одним із моїх пріоритетів під час роботи в Міносвіти було створити стимули для науковців вивчити англійську, щоб переорієнтуватися з pociйської науки на світову.
І зараз мене засмучує, що у 2022 році замість того, щоб разом думати про унезалежнення української освіти й науки від росії, я бачу глуху оборону і бажання залишити все, як є.
І я не можу з цим погодитися – бо це вже питання національної безпеки. Академічне самоврядування за 30 років не спрацювало. Ну серйозно, ви бачили українські дисертації з педагогіки й медицини? Як після такого можна спати спокійно? Це ж дві зовсім неважливі для країни галузі, правда?
Давайте разом це змінювати прискореними темпами. Я виокремила найбільш повторювані питання до законопроєкту, і нижче спробую на них відповісти.
1. Що робити з роботами, які написані не pociянами, але pociйською мовою?
Зараз у законопроєкті є обмеження на використання джерел російською мовою, за винятком створених громадянами України. Гадаю, до другого читання треба уточнити це формулювання. Варто розділити використання текстів pociйською у навчальному процесі (чомусь пройшло поза увагою, що таке використання порушує чинне законодавство про державну мову), і їхнє використання в науці.
Як саме – треба вирішувати спільно. Перед другим читанням слід чітко сформулювати винятки для науки. Наприклад, історичні джерела, написані pociйською.
2. Чи можна посилатися на радянських науковців?
Законопроєкт обмежує використання джерел, створених на території та громадянами країни-агресора. Йдеться саме про pociйську федерацію (утворену в 1991 році), тобто радянські чи імперські джерела під це обмеження не підпадають за визначенням.
3. Що робити з працями, написаними росіянами століття тому, або з історичними джерелами? Наприклад, історіографія України XVIII-XX століть написана pociйською.
Передбачаю, що саме це питання буде ключовим при обговоренні змін до другого читання. Чи залишати в законі заборону лише на створені в pociї та pociянами джерела, чи поширювати її на усе, написане pociйською мовою. Я почула багато аргументів на користь першого підходу, ймовірно, на ньому ми й зупинимося.
4. Що робити з негуманітарними науками?
Мені не зрозумілий наголос на точних чи природничих науках у цій дискусії. Я бачу значно більшу проблему для істориків чи археологів, які мусять працювати з місцевими даними та джерелами. А вони в продовження колоніальної наукової політики pociї писалися pociйською і pociйськими науковцями на матеріалах з України чи інших країн, що входили до складу pociйської імперії чи СРСР. Я згодна, що для них регулювання має бути іншим.
Але негуманітарним наукам перемкнутися на англомовний науковий простір значно простіше. Те, що бракує підручників українською мовою і тому всі за звичкою користуються pociйськими – це просто таки ганебний аргумент. Це означає, що українська держава провалила роботу з інвестування в якісні переклади наукової літератури з математики й фізики. Давайте зосередимо зусилля на тому, аби гроші на ці переклади з'явилися. А не будемо ще 20 років вдавати, що все нормально.
6. Чому це питання не розв'язується спільно з науковцями?
Під час роботи над законопроєктом я наполегливо шукала ініціативи викладачів і науковців щодо обмеження циркулювання pociйської навчальної та наукової літератури в Україні. І? І не знайшла їх.
Тому я зробила крок, щоб змінити ситуацію, а не лишити все на рівні «поговорили й забули». Я рада, що зараз академічна спільнота так активно включилася в обговорення проблеми – і ще раз акцентую, я маю намір уважно вивчити та врахувати всю критику й пропозиції.
7. Що робити з pociйськомовним бібліотечним фондом? Чи буде закупівля англомовних підручників / книжок / довідників для університетів?
Ще на початку депутатської каденції я запропонувала освітньому комітету почати роботу над реформою фінансування вищої освіти. Тобто підвищити фінансову автономію вишів та цільове фінансування, зокрема видатки розвитку. На жаль, сьогоднішнє керівництво Міносвіти в цьому не зацікавлене. Але я так само переконана, що критично важливо фінансувати не лише зарплати та комуналку, але й обладнання та – повертаємося до теми – поповнення бібліотечних фондів, підписки на наукові журнали та підтримку публікацій українських науковців у peer-reviewed journals.
Готова включатися в цю роботу хоч завтра, і дуже хочеться, аби це була не тільки ініціатива згори, але й тиск академічної спільноти.
8. Як писати про pociю без pociйських джерел?
Законопроєкт робить виняток саме для таких досліджень – вивчаючи pociю, можна використовувати pociйські джерела.
За лінком список pociйських науковців, що підтримали напад на Україну. Вони теж мають бути в списку літератури для українських студентів і студенток?
P. S. Скажіть, коли стаття президента Національної академії наук + директора та професора ДКТБ Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН у 2017 році виходить pociйською мовою, вам не здається, що це катастрофа?
