Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій визначної української поетеси Лесі Українки (1871–1913) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків та позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.
Перший свій вірш – поезію «Надія» – Леся Українка (справжнє ім'я – Лариса Петрівна Косач), написала в 9 років під впливом звістки про долю тітки Олени Антонівни Косач, засланої за участь у революційному русі.
З 1884 року стараннями матері – відомої письменниці з псевдонімом Олена Пчілка, тринадцятилітня Леся почала активно друкуватися на сторінках галицьких українськомовних часописів «Зоря», «Дзвінок», «Літературно-науковий вісник».
Тоді і з’явився в неї самої літературний псевдонім – Леся Українка. Пізніше вона підкреслювала: «Мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини походжу, але від того не менше кололи мене поетичні терни».
У березні 1893 року у Львові вийшла перша її збірка – «На крилах пісень». У схвальній рецензії на це видання поет, прозаїк і критик Осип Маковей визначив провідні мотиви творчості поетеси: «Перший – то сумовитий погляд авторки на своє життя і долю; другий – то культ природи; а третій – то культ України і світове горе».
Вислів «Contra spem spero!» (з латинської «Без надії сподіваюсь!») з однойменного вірша став творчим кредо поетеси – у ньому звучить заклик до боротьби з труднощами на шляху життя. Мотиви волі, питання самовдосконалення та самореалізації через творчу діяльність поза межами офіційних форм, що існують у суспільстві, окреслені у поезіях «До товаришів», «Товаришці на спомин», «Грішниця», «Slavus – Sclavus», «Fiat nox», «Епілог» і багатьох інших.
Ще один девіз – «Не поет, хто забуває про страшні народні рани...», був проголошений Лесею Українкою в поемі «Давня казка» (1893), коли їй було всього 22 роки. Твір був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше – у другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії» (1899). На той час вона вже була зрілим майстром поетичного слова й гостро відчувала його важливу роль у суспільстві. Саме тому бачила своє місце митця в тісному зв’язку з життям і боротьбою свого народу за краще життя. Ця тема набуває символічного значення в циклі поезій «Сім струн» у вірші «Fa» (Фантазіє, ти сила чарівна), з загостренням розкривається в зображенні двох головних персонажів драми «Давня казка» – народного поета і графа Бертольда. Іван Франко оцінив цей твір як найкращий з усього, що створила поетеса до 1898 року.
Загалом уся творчість Лесі Українки насичена соціальним змістом і політичною спрямованістю. Невипадково поетесу називають Дочкою Прометея. Цей суголосний їй образ дуже часто вона використовувала у своїх творах, вважаючи його безсмертним прикладом жертовності заради високих ідеалів і незламності сили духу.
У 1901 році Леся Українка в Мінську доглядала хворого на сухоти коханого – революціонера Сергія Мержинського. Про це існує багато легенд. Одна з них розповідає, що поему «Одержима» поетеса написала в ту ніч, коли він помер, а вона сама сиділа коло нього до ранку.
Після цієї трагедії Леся Українка написала близько 20 драматичних поем, які стали ключовими у її творчості. Сучасники іноді дорікали, що вона писала багато творів на ранньохристиянські та античні теми, а не про українську історію. Але насправді, коли Леся Українка писала про Грецію, завойовану Римом, то під Грецією мала на увазі Україну, а у вірші «І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя», драмах «На руїнах» (1904), «Вавилонський полон» йшла мова про поневолений український народ, який мусить пройти випробування й вистояти. У драмі «В катакомбах» (1905) – жорстко критикуються угодництво й пасивність поміркованої громади. Леся Українка використовувала історичне тло, але говорила про свій час. Мало в кого з письменників знайдуться такі сильно виражені ідеї боротьби за соціальне та національне визволення, як у драмах Лесі Українки «на екзотичні теми».
З кінця 1901 року, протягом всього 1902 року і до травня 1903, коли поетеса перебувала на лікуванні в італійському курортному місті Сан-Ремо, вона створила драматичну поему «Кассандра». Цей твір – розвинута метафора людської правди і трагічної істини, яку представляє головна героїня. Навесні 1907 року, уже в Криму вона доопрацювала драму, додавши до неї епілог, і підготувала до друку. Завершення роботи датується 5 травня 1907 року. За життя Лесі Українки драматична поема «Кассандра» на сцені не ставилася.
Сучасна письменниця й науковець Оксана Забужко відзначає і радить: «Тож перечитаймо сьогодні «Кассандру», актуальнішого для України твору годі віднайти в усій сучасній світовій літературі. Про те, як легко маніпулювати масами у власних корисливих цілях. Про «фальшивих пророків», що влаштовують велелюдні шоу на храмових майданах. Про їхню фабрику віртуальної реальності, у якій «що правда, що неправда, – лишім оці слова, нема в них глузду», – а важить тільки те, що можна виграти для себе сьогодні й зараз. Про світ, у якому паношаться сліпі «базові інстинкти»: вино й м'ясо, танці та співи, «золотокудрі красуні» і шоу на брамі (телевізора ще не було!). Од цих інстинктів упала Українчина Троя. А її Кассандра – образ однозначно автобіографічний: пророцтв Лесі Українки ми не розчули й досі. Що, проте, аж ніяк не заважає їм справджуватися».
Останнє десятиліття життя в Грузії стали чи не найпліднішими роками творчості Лесі Українки. Саме в Кутаїсі за 12 днів вона створила легендарну драму-феєрію «Лісова пісня» (1911), що відображає конфлікт високого ідеалу й звичайних буднів. «Лісова пісня» викликала здивування та захоплення сучасників. У рецензії журналу «Літературно-науковий вісник» наголошувалося: «Без остраху перебільшення можна впевнено сказати, що твору, рівного «Лісової пісні» за красою, не лише в українській та російській, а й у європейській літературі сьогодні немає». Сама Леся Українка в листах до сестри призналася, що працювала над твором «шалено», «з безсонням», «з маніакальним станом душі», до «фізичного виснаження».
Невдовзі у містечку Хоні вона закінчила не менш сильну драму «Камінний господар» (1912). Це була перша оригінальна інтерпретація образу Дон Жуана, який створила жінка.
Леся Українка писала твори і для дітей. Якби не публікації у львівських часописах, ці твори залишилися б для нас невідомими. Серед них вірші «Конвалія», «Літо краснеє минуло…», «Вечірня година (коханій мамі)», «Стояла я і слухала весну», «Останні квіти», «Колискова» та інші.
У 2021 році було видано повне нецензуроване академічне зібрання творів Лесі Українки в 14 томах, до якого ввійшли всі знайдені на той час тексти письменниці: драматичні, поетичні та ліро-епічні твори, художня проза, переклади, записи народної творчості та інше. Зокрема було відновлено фрагменти та матеріали, вилучені цензурою у попередніх виданнях. Загальний обсяг академічного зібрання творів письменниці склав 9 448 сторінок. Її твори перекладено багатьма мовами світу: англійською, бенгальською, грузинською, італійською, кримськотатарською, німецькою, польською, російською, французькою, угорською.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 24.05.2024