Протягом всієї історії расизм використовувався для виправдання спроб розширення границь володінь, завоювань, колонізації і встановлення панування, і він був невіддільний від нетерпимості, несправедливості і насильства
Історики й інші вчені поділяють думку про те, що в ході колонізації Нового світу мали місце крайні прояви расизму - масові убивства, насильницькі переселення, "війни з індіанцями", загибель людей від голоду і хвороб. Сьогодні такі дії називалися б "етнічним чищенням" і геноцидом. Однак ще більш жахаючим по нинішніх мірках є те, що скорення корінних народів Нового світу здійснювалося на законних підставах.
За словами Эріки-Ірен Даес, голови/доповідача Робочої групи Організації Об'єднаних Націй по корінних народах і автора дослідження, присвяченого корінним народам і їхньому зв'язку з землею, "закони" про географічні "відкриття", "завоюванні територій" і "нічийних землях" склали основу для "доктрин оволодіння чужою власністю".
Більш конкретно, у XV столітті два папських послання стали свого роду підставою для встановлення європейського панування в Новому Світі й в Африці. У Romanus Pontifex, спрямованому в 1452 році папою Николасом V королю Португалії Альфонсу V, усім нехристиянам світу з'являлася війна і конкретно санкціонувалися і заохочувалися завоювання, колонізація й експлуатація нехристиянських народів і їхніх територій.
Відповідно до послання Inter Caetera, спрямованого у 1493 році папою Олександром VI королю і королеві Іспанії після повернення Христофора Колумба з острова, названого ним Еспаньола, у Новому світлі офіційно встановлювалося панування християнства. У цьому папському посланні містився заклик до поневолення корінних народів і захопленню їхніх територій, а всі тільки що відкриті території і ті, котрі могли бути відкриті в майбутньому, розділялися нарівно, при цьому Іспанії надавалося право на захоплення територій і установлення свого панування на одній половині земної кулі, а Португалії - на іншій.
Підписаний згодом Тордесильский договір (1494 рік) передбачав переділ світу, у результаті чого більшість бразильців сьогодні говорять на португальській, а не іспанській мові, як в іншій частині Латинської Америки. Ці папські заклики так і не були анульовані, хоча представники корінних народів зверталися до Ватикану з проханням розглянути це питання.
Ці "доктрини географічних відкриттів" створили основу для "права націй", а згодом і для міжнародного права. Вони дозволили християнським народам заявляти про свої домагання на "нічийні землі" (terra nullius) чи землі, що належали "варварам" чи "язичникам". Згодом у багатьох районах світу ці доктрини призвели до того, що сьогодні багато корінних народів є залежними чи знаходяться під опікою держави, а право їхньої власності на землю може бути в будь-який час скасоване чи "анульоване" урядом.
Лідери корінних народів заявляють сьогодні про те, що той факт, що правовий титул корінних народів не надає таких же привілеїв, як і звичайне право на землю, власне кажучи є проявом дискримінації.
Австралійський адвокат Мик Додсон, що захищає права аборигенів, вважає, що концепція можливості анулювання "ущемляє права й інтереси корінного населення країни в порівнянні з всіма іншими правами й інтересами". Відповідно до законів і звичаїв корінних народів вони можуть мати лише корінний правовий титул, а відповідно до законів, уведеними згодом європейськими іммігрантами, такий правовий титул може бути анульований.
Література
1. Алтухов Ю. П. Генетические процессы в популяциях. М.: "ИКЦ АКАДЕМКНИГА" 2003.
2. Антропология. Хрестоматия под ред. В. Ю. Бахолдина, М. А. Дерягина. М: 1997.
3. Кравченко А. И. Социальная антропология. – М.: "Академический проект", 2003.
4. Антропология. Хомутов А. Е. – М.: "Феникс".
5. Эволюционная антропология: биологические и культурные аспекты. - М.: УРАО, 1999.
6. Якубов. Расизм и его корни. М.: 1999.
Дата публикации: 30.10.2012