Придушення народних повстань послабило общину. Неврожаї та епідемії розорювали селян і вони легко попадали у залежність від багатих динатів, віддавали їм свої ділянки і ставали париками – залежними землеробами або йшли в місто. Розорення вільних землевласників стало стихійним лихом
Вільні селяни були основою феодального ладу, воєнної і фінансової могутності імперії. У Х ст. імператори Македонської династії видали серію законів, що перешкоджали захопленню земель селом. Але в 927 р. був великий голод і селяни за зерно віддавали свої наділи. Закони порушувались. Новелою 996 р. імператор Василій ІІ Болгаробоєць відмінив строк давності повернення земель – 40 років. Тепер селянин міг повернути свою землю і через більший строк. Але й це мало допомогло.
Падала боєздатність армії. Селяни-стратіоти ставали париками командирів. Деякі селяни розорялись і вже не могли служити у війську. В кінноті почали служити лише власники 3-х ділянок. Так з‘явилась грань між стратіотами і селянами. Все частіше імператори брали найманців: норманів, русів, грузин, вірменів.
У ІХ – ХІ ст. більшість селян стали париками. Формою ренти була грошова і натуральна. Повинності росли. Досить широкою була ще й верства вільних податкоплатників. Податки брались з усього – з вуликів, худоби, птиці. Подвірний податок вносили навіть неімущі.
З середини ХІ ст. почалось піднесення міст – центрів ремесел і торгівлі. Константинополь з бухтою Золотий Ріг приваблював іноземних гостей з усіх країн.
У Х ст. була написана "Книга епарха", що дає уявлення про життя міст. Ремісники були об‘єднані в корпорації, що грали роль цехів. Їх було 22. В корпорації об‘єднувались і торгівці. Держава мала великі прибутки від податків на ремісників і контролювала якість товарів, ціни.
В зовнішній політиці тривала боротьба з арабами. Візантія терпіла і від зміцнілої Болгарської держави. Лише у 1018 р. при Василі ІІ Болгаробойці після 50-річних війн Болгарія була завойована Візантією.
У ІХ – Х ст. розвивались відносини з Київською Руссю.
В середині ХІ ст. церква остаточно розділилась на східну і західну. Це поглибило ворожі відносини Візантії із Західною Європою.
Культура Візантії надзвичайно оригінальна і багата. Великого розвитку набула богословська література. Але розвивалась і наука. Лев Математик здобув відомість як механік, математик. З VІІ ст. візантійці знали "грецький вогонь" – очевидно, суміші селітри і нафти, що давало полум‘я, не гасиме водою. У ІХ ст. лікар Нікіта склав керівництво по хірургії.
Відомі поети Іоан Геометр, поетеса Кассія. З історичних творів відомі хроніки Феофана Сповідника і Георгія Амартола. Імператору Константину VІІ Багрянородному приписують трактати "Про управління державою", "Про ферми і народи".
Церква і монастирі у Візантії були залежні від імператора, від держави. Патріарх на відміну від папи, не мав світської влади і великих матеріальних коштів. У єпископів не було земельних володінь і їх добробут залежав від милостей імператора. Церква бідною не була. У Х ст. були узаконені податки на церкву грішми і натурою.
Монахів у Візантії було багато. Монастирі були імператорські, патріарші і приватні. Серед населення містичні настрої були дуже поширені. Часом селяни об‘єднували кілька ділянок: засновували монастир. Згодом великі монастирі стали серйозною політичною силою.
У ХІ ст. провінційна знать зміцніла і почала рватись до влади. В 1057 р. їй вдалось посадити на престол Ісаака І Комніна. Але чиновна аристократія була ще сильною і через 2 роки Ісаак зрікся престолу. У 1081 р. знову воєнна знать провінції посадила на престол Олексія І Комніна.
Візантія і Русь
Особлива сторінка історії Візантії – відносини з Руссю.
У 860 р. руські князі осадили Константинополь. Частина руської знаті прийняла християнство. У Х ст. відносини з Руссю погіршились, очевидно, в столиці були ущемлені інтереси руських і болгар. У 907 р. руські знову на човнах з‘явились перед столицею і у 911 р. був укладений вигідний для Русі договір. Руські купці одержали в користування будівлі в околицях Константинополя і безкоштовне утримування та спорудження кораблів додому. Торгівлю вони вели без мита.
У 941 р. князь Ігор здійснив похід на Візантію і спустошив береги Боспору. У 968 р. візантійці схилили Святослава до походу проти болгар. Але Святослав хотів сісти міцно на Дунаї і повернув проти Візантії, але потерпів невдачу.
Володимир допомагав імператору розгромити заколотників у Малій Азії. Але імператор затягував умови посилки загону – не спішив видати свою сестру Анну за Володимира. Тоді Володимир пішов на Корсунь (Херсонес).
На Афоні був заснований руський монастир. У 1043 р. руський флот обложив Константинополь, але постраждав від бурі на Босфорі і "грецького вогню". Новий договір був скріплений шлюбом – син Ярослава Мудрого одружився з дочкою Константина ІХ Мономаха.
Тісною була співдружність культур, навіть прийомів живопису, архітектури.
Вплив Візантії на слов‘янські народи був значним.
Література
Дата публикации: 06.08.2012