У соціологічному дослідженні існують дві основні форми опитування: анкетування й інтерв'ювання. Чим же характеризуються і відрізняються один від одного інтерв'ювання й анкетування?
Завдяки поширеності опитування як переважливого методу в соціології визначаються не його ефективністю (опитування як метод збору соціологічної інформації і складний, і не завжди ефективний). Завдяки поширеності цього методу в закордонній соціології приводяться наступні доводи: неповнота офіційної статистики; характер методології емпіричної соціології; тісний зв'язок соціологічних досліджень з вивченням попиту; прагнення впливати на суспільну думку і т.п. Можна продовжувати перерахування такого роду причин, однак поряд з ними (і значно сильніше) на расповсюдженість опитування діють два основних фактори:
У соціологічному дослідженні існують дві основні форми опитування: анкетування й інтерв'ювання. Чим же характеризуються і відрізняються один від одного інтерв'ювання й анкетування? Головна специфіка інтерв'ю полягає в тому, що отут віч-на-віч зіштовхуються два чоловіки — інтерв'юер і респондент, що приводить до виникнення особливої ситуації попиту. При анкетуванні ситуація опитування створюється не в результаті особистого контакту, а в процесі присланого респонденту надрукованого запитальника-анкети. Соціологи, як правило, використовують змішані форми опитування, коли, наприклад, анкета зачитується чи інтерв'юером у його присутності. Але усередині великої розмаїтності форм опитування можна виділити те єдине, що власне і перетворює опитування в метод збору соціологічної інформації. Основний зміст застосування опитування в суспільних науках складається у використанні його для того, щоб змусити людей розповісти про себе.
Коли в повсякденному, нестрогому слововживанні говорять про розходження між анкетуванням і інтерв'юванням, мають на увазі, що при анкетуванні респондент сам у письмовій формі відповідає на питання; при інтерв'юванні він викладає інтерв'юеру зміст відповідей усно, а всі записи робляться інтерв'юером.
Анкетою називається список питань, котрий подається респонденту в друкованій формі і в ідентичній формі всім респондентам. Запитальником називається перелік питань, складений не для опитуваного, а для спеціального працівника — інтерв'юера, що використовує запитальник відповідно до встановленого заздалегідь правилами: або як текст, що прочитується респонденту, або як загальне керівництво до бесіди. Анкета і запитальник відрізняються не стільки тим, що в анкеті використовується єдина для всіх опитуваних форма питань, а в запитальнику можливі переформулювання питань. Основне розходження — у способі доведення питань до опитуваного. Унаслідок такого визначення границі інтерв'ювання трохи звужуються, за їхніми межами виявляється велика частина проведених у нас у країні обстежень. Запитальник допускає подвійне тлумачення питань: як самим респондентом, так і людиною, що задає питання. Анкета — тільки тлумачення питань респондентом.
При анкетуванні з'являються так називані «анкети-кентаври» (це образне визначення придумане В. Е. Шляпентохом), тобто анкети, заповнювані двома, а то і більш людьми. При анкетуванні невідома також послідовність відповідей на питання, так що робота з компонування запитальника зводиться на ніщо.
Корисно, особливо при поштовому опитуванні, заздалегідь подумати про те, чи не будуть зібрані анкети тільки від людей, що мають велику кількість вільного часу, — пенсіонерів і т. п.
Велика частина опитувань, використовуваних у соціологічних дослідженнях, — опитування індивідуалізовані, принаймні, по вихідному задумі дослідників. Експертні опитування часто використовуються як допоміжні засоби забезпечення надійності інформації, для операціоналізації окремих категорій дослідження і т.д.
Приведемо приклад з «Анкети сільської родини». У ній містилося питання: «Які труднощі Ви зустрічаєте в одержанні медичної допомоги?». Гіпотетичні (але відповідні дійсним) відповіді на це питання можуть бути такими:
Дата публикации: 23.09.2010