Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Нomo sapiens, продукт філогенетичного і онтогенетичного розвитку, вродженого і набутого, носій індивідуальних рис
Розглядаючи людей як індивідів, тобто як елемент природи ми можемо виділити основні біологічні особливості, які характеризують вид в цілому, всім людям властиві від народження і разом з тим дуже важливі для формування в якості особистості.
Отже, людський рід в цілому характеризує наступне:
Оскільки кожна людина є продуктом видового і особистісного досвіду, вона може бути охарактеризована як на рівні генотипу так і на рівні фенотипу.
Отже, генотип – це сукупність всіх генів даного організму, він складає спадкову основу. Фенотип – сукупність всіх ознак даного організму, він формується під впливом спадковості і конкретного навколишнього середовища. Генопитова різноманітність створюється механізмами мутаційної та хромосомної мінливості мінливості, і передається нащадкам у вигляді нових комбінацій.
Унікальність індивідів зафіксована в понятті "індивідуальність" – неповторність кожної людини.
Для людського суспільства характерні два явища, з однієї сторони унікальність всіх людей, а з другої неминуче спільне існування. Це сприяє тому, що люди не тільки неповторні, вони в чомусь і схожі. Така подібність і відмінність не суперечить одна одній. Говорячи про відмінності мають на увазі всю сукупність ознак, які властиві даній людині; а коли говорять про подібні ознаки, то виділяють окремі властивості, які притаманні і іншим людям. Такі повторення певних ознак дозволяють умовно розбити на певні категорії, їх називають психологічними типами.
Психологічні типи – це групи людей, які мають подібні психологічні характеристики. Основна проблема типології (поділу) полягає у тому, щоб виділити найбільш надійні критерії, подібності, які б були максимально стійкими, і не залежали від випадковостей чи обставин. В пошуках таких надійних критеріїв структуру якостей особистості було поділено на дві категорії.
До першої категорії відносяться ті особистісні якості, які не мають прямого відношення до властивостей організму, а складаються під впливом міжособистісних відносин і культурного середовища – їх називають змістовими властивостями особистості.
Другу категорію складають формальні властивості організму. Формальні психологічні властивості – це такі властивості, які задані біологічно і конституційно, і тому виховання і інші впливи на них не впливають. До формальних характеристик відносяться темперамент, схильності і здібності. Найвизначніший серед них темперамент.
Темперамент – це загальний, вроджений стиль реагування, збудливість і сприйнятливість людини до вражень зовнішнього світу. Він накладає суттєвий відбиток на все чим людина займається протягом свого життя. Темперамент єдина психологічна характеристика, в якій виявляється природний енергетичний потенціал організму, в тому числі і мозку.
Під енергетичним потенціалом розуміють інтенсивність метаболічних процесів і співвідношення процесів катаболізму (виділення енергії) і анаболізму (споживання енергії). Всі показники енергетичного обміну – і інтенсивність метаболізму і співвідношення процесів виділення і поглинання енергії – генетично обумовлені та індивідуальні.
У різних людей по різному відбувається енергетичний обмін, у когось переважає анаболізм, у когось катаболізм. Готовність до віддачі чи збереженні енергії проявляється у трьох психологічних властивостях темпераменту: активності, емоційності, екстраверсії – інтроверсії. Проаналізуємо коротко зазначені властивості.
Активність – це властивість, яка відрізняє даного індивіда по інтенсивності, тривалості і частоті тих дій, які він виконує. Активність, як властивість темпераменту виявляється в швидкості і темпі діяльності; в силі прагнень, бажань, установок; в широті і різноманітності реакцій; легкості адаптації до нових умов.
Емоційність – визначається тим емоційним фоном, який може бути пожиттєвим і від якого залежить схильність до оптимізму чи песимізму.
Активність і емоційність відображають величину індивідуального енергетичного потенціалу і відповідно різні можливості індивіда. Якщо потенціал великий, то і можливості великі: спостерігається перевага позитивних емоцій, підвищена активність та працездатність. Якщо енергетичний потенціал слабкий – то виникає хворобливий стан, який проявляється в швидкій втомлюваності, зміною настрою, різким спадом працездатності і зниженні чутливості.
Третьою психологічною властивістю темпераменту є екстраверсія – інтроверсія.
Екстраверсія – це спрямованість особистості на зовні, на оточуючих людей, зовнішні явища, події. Зміст екстраверсії, як енергетичної характеристики, полягає у збільшенні збудження мозку, через реакцію на новизну. Іншими словами – екстраверсія – це енерговитратний механізм.
Інтроверсія – це спрямування всередину себе. Змістом інтроверсії є гальмування мозку з допомогою інстинктивного уникнення всього нового. Іншими словами – інтроверсія енергозберігаючий механізм. Отже, екстраверсія-інтроверсія – це та властивість темпераменту, яка визначає напрямок використання індивідуального енергетичного потенціалу.
Розрізняють чотири класичних типи темпераменту:
Основу сангвінічного темпераменту складає композиція емоційної стабільності і екстраверсії. Особистісними проявами сангвініка є комунікабельність, безпечність, відкритість. У темпераменті флегматика сполучаються емоційна стабільність і інтроверсія, а тому йому притаманні: розсудливість, стриманість, зрівноваженість і пасивність. Сполучення інтроверсії і емоційної нестабільності утворюють меланхолічний темперамент, його характер тривожний і замкнутий. Темпераменту холерика притаманна екстраверсія і емоційна нестабільність, а тому йому притаманна образливість, імпульсивність, агресивність, стурбованість.
Властивості темпераменту знаходяться під впливом генетичних факторів і успадковуються. Тобто людей можна в тій чи іншій степені охарактеризувати інтровертами чи екстравертами. Проте в популяції людей є не лише чотири "чистих" типи темпераменту, але і проміжні варіанти.
Література
Дата публикации: 22.05.2012