Соціальні проблеми старих людей. Реферат

Старіння населення є однієї з глобальних проблем сучасного світу

Відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я до літнього віку відноситься населення у віці від 60 до 74, до старого – від 75 до 89 років, а до довгожителів - 90 років і більше. Соціологи називають ці періоди людського життя "третім віком", і демографи вводять поняття "третього" (60-75 років) і "четвертого" (понад 75 років) віків.

У 2004 році населення світу досягло порядку 6,2 млрд. людей, а вік кожного десятого землянина досягнув 60 років і більше. За прогнозами ООН до 2025 року населення світу зросте в порівнянні з 1950 роком у три рази, а чисельність людей літнього віку - у 6 разів, у той час як число старих людей (старших 80 років) збільшиться в 10 разів.

Наслідки старіння суспільства є предметом вивчення багатьох фахівців і суспільних діячів - учених, практиків, політиків, економістів, соціологів.

Багато хто з них задаються питанням: на які ж сфери життєдіяльності суспільства вплине процес його старіння, які будуть наслідки для соціального розвитку?

Насамперед, цілком очевидно, що вони будуть носити різносторонній характер і відіб'ються на всіх процесах, зв'язаних із соціальним розвитком суспільства.

Геронтолог К. Вінтор виділяє наступні стереотипні погляди на старих людей:

• 1) усі старі схожі один на одного;
• 2) люди старого віку соціально ізольовані;
• 3) більшість з них має слабке здоров'я;
• 4) звільнення з роботи породжує більше проблем для чоловіків, ніж для жінок;
• 5) більшість старих людей ізольовані від своїх родин;
• 6) розумові якості з віком погіршуються.

Вчені виділяють чотири групи проблем, що спричиняють старіння сучасного суспільства.

По-перше, це демографічні та макроекономічні наслідки, яким властиві такі характеристики, як:

• показник народжуваності;
• розподіл матеріальних ресурсів між представниками різних поколінь;
• відношення до колективної відповідальності за забезпечення відповідних стандартів і якість життя літніх людей-пенсіонерів;
• рівень продуктивності праці.

По-друге, відбудуться істотні зміни в сфері соціальних відносин:

• у структурі сімейно-родинних відносин;
• у системі підтримки один одного різних поколінь;
• у характері вибору майбутньої професії;
• у структурі потенційної зайнятості.

По-третє, зміна демографічної структури відіб'ється на ринку праці:

• зміниться співвідношення між розумовою та фізичною працею і відношення суспільства до трудової діяльності;
• виникне необхідність перекваліфікації людей літнього віку;
• виникне питання про професійну орієнтацію людей літнього віку;
• зміняться пропорції зайнятості серед жінок і чоловіків, оскільки жінок літнього віку значно більше, ніж чоловіків;
• зміниться соціальний характер проблеми безробіття і будуть потрібні нові підходи до її вирішення;
• зміняться вікові границі виходу на пенсію.

По-четверте, зміни торкнуться функціональних здібностей і стану здоров'я людей літнього віку, зокрема:

• розширяться можливості людей літнього віку функціонально утримувати набуті знання, навички й уміння, а також можливості опановувати новими областями фундаментальних і прикладних наук, новими професійними знаннями;
• люди літнього віку стануть необхідним ресурсом на ринку праці і життєдіяльності суспільства як на макро-, так і на мікрорівнях;
• зміняться потреби у догляді за людьми літнього віку й у споживанні соціальних послуг;
• відбудуться серйозні зміни, зв'язані з інтенсивністю, ефективністю і результативністю медичного і соціального обслуговування людей літнього віку.

Очевидно, що це лише неповний перелік об'єктивних змін у житті суспільства. До них варто додати і широку гаму суб'єктивних факторів, що, безумовно, змінять і внутрішній світ людини, представника будь-якого покоління, що населяє "суспільство літніх".

Інша група вчених, навпаки, вважає, що наявність людей літнього віку може стати фактором розвитку сучасного суспільства. Підкреслюється необхідність зміни життєвого курсу в старіючому суспільстві - і перш за все за рахунок збільшення різноманітних соціальних ролей і видів соціальної активності як за рахунок трудових, так і за рахунок політичних, суспільних та ін.

Проведені дослідження "соціальних установок людей літнього та старого віку" виявили такі проблеми людей даного віку:

• фрустрація свідомості (психологічний стан зростаючого емоційно–вольового напруження, що перешкоджає меті), перевага песимістичних поглядів на життєві перспективи;
• негативне ставлення до нинішньої влади ("раніше життя було краще");
• високий рівень суб'єктивного інтересу до політики держави і низька оцінка можливості впливати на неї;
• незадоволеність життям;
• наявність занижених стандартів життя: бідність, маргінальність сприймаються як дійсність.

Цій категорії людей властива висока прихильність загальним і груповим нормам, традиціям, висока оцінка почуття обов’язку, самопожертви і байдуже відношення до матеріальних цінностей.

Можливості та здібності людей літнього віку приносити матеріальні і духовні блага суспільству і тим більше стати визначеним фактором його розвитку залежать від того, чи готове суспільство змінити стереотипне відношення до людей літнього віку і соціально захистити їх.

Розглянемо психосоматичні особливості людей літнього та старого віку. У старості відбуваються визначені зміни в організмі людини, знижується енергетичний потенціал, зменшується кількість води, солей і мікроелементів, погіршується кисневий обмін і кровопостачання мозку, а також спостерігається ряд інших несприятливих фізіологічних явищ. Виникає підвищена психологічна стомлюваність, сповільненість сприйняття, реакції і мислення, погіршується пам'ять, слабшає мотивація діяльності; помітні зміни в емоційній сфері: зосередженість на своїх інтересах, уразливість, підозрілість і т. ін.

Фізіологічні й психологічні зміни відбуваються на основі змін соціального статусу особистості, зв'язаної з обмеженням чи припиненням трудової діяльності, трансформацією способу життя і спілкування. Вихід на пенсію є важким іспитом особливо для тих, чия трудова діяльність високо цінувалася, була творчо активною.

Практика показує, що розриви з трудовою діяльністю в ряді випадків негативно позначається на життєвому тонусі, стані здоров'я і психіці людей. Самопочуття людей літнього віку багато в чому визначається і відносинами, що склалися в родині.

Рівень захворюваності в людей літнього віку в 2 рази, а в старечому віці – у 6 разів вище, ніж в людей молодого віку. Накопичуються хронічні захворювання з тенденцією до поступового прогресування і інвалідизації. Негативні наслідки для підтримки сприятливого самопочуття мають порушення екологічної рівноваги, що в першу чергу виявляється в зниженні якості питної води й атмосферного повітря.

Порушення здоров'я людей літнього віку не можуть у повному обсязі компенсуватися соціальними мірами, тому що резерви їхнього здоров'я в значній мірі виснажені. Приймаючи в увагу, що суспільне здоров'я є характеристикою якості, структури і динаміки індивідуального здоров'я, незадовільний стан здоров'я людей літнього віку виступає як дестабілізуючий фактор соціальних відносин.

Література

1. Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Кадария Ф. Д., Савченко И. П., Шаповалов В. А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю. Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
2. Головатый Н. Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.
3. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.
4. Кравченко А. И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр "Академия", 2002.
5. Павловский В. В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.
6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.

Дата публикации: 06.05.2012