Зміст та структура трудової адаптації. Система профорієнтації просування на підприємництві
Трудова адаптація – це соціальний процес освоєння особистістю нової трудової ситуації, в якому і особистість і трудове середовище здійснюють активний вплив один на одного і є адаптивно-адаптованими системами.
Адаптованість людини у конкретному трудовому середовищі проявляється у її поведінці, у показниках трудової діяльності:
Трудова адаптація може бути первинною при первинному входженні працівника у виробниче середовище та вторинною – при зміні робочого місця без зміни і із зміною професії чи суттєвої зміни середовища.
Професійна адаптація виявляється у певному рівні володіння професійними навичками та вміннями, у формування деяких професійно – необхідних якостей особистості у розвитку стійкого, позитивного відношення працівника до своєї професії.
Соціально-психологічна адаптація заключається в освоєнні людиною соціально – психологічних особливостей трудової організації входження у складну в ній систему взаємовідношення, позитивній взаємодії з членами організації.
Суспільно-організаційна адаптація – освоєння новими членами трудового колективу організаційної структури організації, системи управління та обслуговування виробничого процесу, режиму праці та відпочинку.
Культурно-побутова адаптація – це участь нових членів трудового колективу у традиціях для даного підприємства міроприємствах поза робочим часом.
Психофізіологічна адаптація – це процес освоєння людиною сукупності умов праці.
В процесі адаптації працівник проходить такі стадії:
Ідентифікація – особисті цілі працівника ототожнюються з цілями трудової організації підприємства.
Трудова адаптація проходить швидше та успішніше, якщо правильно вибрана професія
Професійний вибір – це процес виявлення з допомогою науково –обґрунтованих методів, ступеня і можливості формування медичної, соціальної та психофізіологічної придатності людини для виконання тієї чи іншої роботи.
Стосовно виробничого колективу проблема профвідбору складається з визначення професійної – придатності, як сукупності особливостей людини, її здібностей і нахилів обумовлюючи ефективність певного виду діяльності, та задовільність вибраною професією.
Профвідбір здійснюється у 2 етапи. На основі матеріалів спостереження, тестування, опитування складається професіограма – це всебічний опис професії, як і що повинно використовуватись тим чи іншим працівником за допомогою яких знарядь і в яких виробничих умовах.
Вивчаються навики, соціально-психологічні та фізіологічні навики людини. На їх основі складають карту особливості, яка характеризує людину у соціальному аспекті, психологічному, фізіологічному.
Для складання карти особливості використовують методи:
При співставленні необхідних (професіограм) та наявних (карт особистості) якостей визначається профпридатність.
Кар’єра – це індивідуальна позиція і поведінка, пов’язані із трудовим досвідом і діяльністю на протязі робочого тижня людини. Розрізняють професійну і внутрішньо-організаційну кар’єру.
Професійна кар’єра характеризується тим, що конкретний працівник в процесі своєї професійної діяльності проходить різні стадії розвитку:
Внутрішньо-організаційна реалізується в 3 основних напрямках:
Вертикальному – кар’єра, найбільш помітний ріст, підйом на вищий ступінь ієрархії.
Горизонтальному – переміщення у іншу функціональну галузь або виконання певної службової ролі на рівні, що немає жорсткого формального закріплення в організаційній структурі (наприклад, виконання ролі керівника тимчасової групи).
Центробіжному – найменш очевидна кар’єра. Запрошення працівника на недоступні раніше для нього зустрічі, наради, важливі доручення.
Головним завданням планування і реалізації кар’єри є забезпечення взаємодії професійної та внутрішньо організаційної кар’єри.
На різних етапах своєї кар’єри працівник задовольняє різні потреби:
Дата публикации: 29.04.2012