Питання планування сім’ї

В умовах погіршення демографічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня більшої частини населення, погіршення репродуктивного здоров’я населення особливої уваги заслуговують питання планування сім’ї

Ще в 1968 році ООН проголосила право на планування сім’ї та вільне відповідальне батьківство як невід’ємне право кожного громадянина. У 1974 році було визнано право кожної людини і кожної країни займатися плануванням сім’ї на державному рівні.

Визнавалось також, що це право кожної людини необхідно реалізувати, виходячи з потреб своєї сім’ї і відповідальності перед суспільством.

За визначенням ВООЗ, термін “Планування сім’ї” передбачає ті види діяльності, які мають за мету допомогти окремим особам та подружнім парам досягти певних результатів, а саме:

• уник тури небажаної вагітності;
• народити бажаних дітей;
• регулювати інтервали між вагітностями;
• вибирати час народження дитини в залежності від віку батьків та стану їхнього здоров’я;
• визначити число дітей в сім’ї.

У сучасних умовах різкого зниження народжуваності в Україні проблема планування сім’ї набуває більшої медико-соціальної значимості. Аборт в Україні продовжує залишатися основним методом регулювання народжуваності. При цьому ускладнення після абортів спостерігаються у кожної третьої жінки, у першовагітних їхня частота досягає 40%. Основними ускладненнями аборту є неплідність, не виношування вагітності, запальні захворювання геніталій, ендокринні порушення, ускладнення при наступних вагітностях та пологах.

Використання контрацептивів у країні недостатнє в зв’язку з недосконалою системою інформації населення з проблем планування сім’ї та низьким рівнем сексуальної культури.

Враховуючи державну вагомість цього питання. Постановою Кабінету міністрів України 13 вересня 1995 року була прийнята Національна програма “Планування сім’ї”.

Громада направлена на подолання кризових тенденцій у відтворенні населення. Вона покликана сформувати у населення потребу мати повноцінну сім’ю, бажаних дітей та здорових дітей і радикально змінити ставлення кожної людини і держави в цілому до проблем планування сім’ї.

Планування сім’ї як суттєвий елемент первинної медичної допомоги в багатьох країнах світу та в Україні включає такі основні види діяльності:

• інформація та консультування населення з питань планування сім’ї;
• організація служб планування сім’ї;
• забезпечення населення засобами контрацепції;
• лікування неплідності та сексуальних розладів;
• формування громадської думки в процесі роботи, спрямованої на зміну усталених уявлень про планування сім’ї як про суто медичну чи внутрісімейну проблему;
• підвищення рівня знань і кваліфікації з цієї проблеми не тільки акушерів-гінекологів та лікарів інших спеціальностей, а також середніх медичних працівників, у першу чергу, акушерок фельдшерсько-акушерського пункту;
• поглиблення та поширення роботи зі статевого виховання дітей і підлітків, підготовки педагогів та батьків з питань сексуального розвитку дітей;
• залучення засобів масової інформації до висвітлення проблеми планування сім’ї, сексуальної культури, сімейно-шлюбних стосунків;
• підвищення доступності та якості медичних послуг у службі планування сім’ї.

11 червня 1997 року Міністерством охорони здоров’я України виданий наказ № 180 “Про організацію роботи медичних центрів планування сім’ї та репродукції людини”, в якому затверджені типові положення про центри і кабінети планування сім’ї, а також рекомендовану структуру.

Основними завданнями в розвитку служби планування сім’ї на перспективу визначено:

• вивчення основ сексуальної поведінки та методів контрацепції в учбових закладах і центрах для молоді;
• підвищення безпеки абортів і вдосконалення рекомендації по запобіганню небажаної вагітності після абортів і пологів;
• розповсюдження сучасних методів контрацепції;
• запобігання захворювань, що передаються статевим шляхом;
• широка інформаційна діяльність з проблеми планування сім’ї;
• надання допомоги жінкам та дівчатам-підліткам, жертвам сексуального насильства;
• міжнародне співробітництво.

Дата публикации: 27.11.2010