Поняття цільової організації. Типи цільових організацій. Поняття бюрократії. Недоліки бюрократії
Поняття цільової організації. Ще кілька століть тому майже. все соціальне життя відбувалося у межах невеликих соціальних груп - сім'ї, сусідської групи, сільської общини. Сьогодні у соціальних структурах переважають великі вторинні групи, що впливають на життя людей з моменту їх народження. Зростання ролі вторинних соціальних груп було пов'язано із формуванням великих суспільств, що охоплюють мільйони людей, та з відповідним ускладненням поділу праці, без якого неможливо було задовольняти потреби соціального життя великих суспільств.
Для того, щоб просто підтримувати життя. значного за кількістю міського населення, необхідно було не тільки збільшити виробництво їжі, але й ще забезпечити і зберігання її у відповідних кількостях, і транспортування на досить значні відстані. У великих містах для будь-кого ставало неможливим запроваджувати норми і стандарти групового життя. приймаючи до уваги тільки членів родини та сусідів. З укладення поділу праці, а тому і її змісту, освіта дітей. вже не могла відбуватися тільки таким, так званим «природним шляхом», яким батьки навчали їх ходити та розмовляти.
Для задоволення цих та багатьох інших потреб люди створювали групи, призначені для виконання певних завдань, для досягнення певних цілей. Такі групи у англомовній соціології одержали назву formal organіzatіons. В українській мові (як і у російській) цей термін часто калькують словосполученням формальні організації. Але українське слово«формальний» не має деяких тих значень, що має англійське слово«formal», і які саме і «спрацьовують» у терміні «formal organіzatіon». Наприклад, «formal», за Вебстером, це, крім іншого, ще й «hіghlyorganіzed», тобто - «високо організований». Це значення Вебстер пояснює словосполученням «a formal garden», що українською перекладається не як «формальний сад», а як «регулярний парк».
Беручи до уваги, що терміном «formal organіzatіon» у соціології позначають такі великі вторинні групи, які свідомо створюються саме для досягнення певних цілей, я схиляюсь до того, щоб називати їх цільовими організаціями.
Як відмічають американські соціологи у останні десятиріччя Сполученні Штати все більше ставали суспільством великих, напів-автономних і тісно зв'язаних цільових організацій. І це не тільки система державної адміністрації - від місцевих муніципальних організацій аж до федерального уряду. До цих організацій відносять також «великі» міжнаціональні корпорації, «великі» лікарні, де працюють тисячі лікарів, «великі» профспілки і «великі» сільськогосподарські організації. Навіть організована злочинність досягла таких розмірів і такої розгалуженості, що потребує адміністративного. персоналу. (Як виглядає офіс у Нью-Йорку).
Взагалі, сучасне суспільство виглядає як з'єднання цільових організацій, що з'являються, зникають, змінюються, з'єднуються і вступають у незліченні взаємовідносини одна з одною. І хоча цільові організації існують тисячі років, з часів стародавньої Месопотамії, Єгипту та Китаю, тільки у новітні часи їх поширення стало фактично повсюдним.
Типи цільових організацій. Люди входять до цільових організацій за різних причин. Проаналізувавши ці причини Amіtaі Etzіonі виділив три типи цільових організацій.
Перший тип - це добровільні організації, об'єднання, до яких люди можуть вільно приєднуватися і вільно їх залишати. Прикладами добровільних організацій є релігійні і професійні об'єднання, політичні партії (у демократичних держава), різні клуби за інтересами, самодіяльні колективи. Члени таких організацій не отримують платні засвоює членство. Навпаки, вони часто самі сплачують за своє членство, тому що найчастіше у добровільних організаціях люди приєднуються для того, щоб заповнити свій вільний час, мати задоволення від спілкування з однодумцями, щоб надати тим, хто цього потребує, ту чи іншу допомогу, надати ті чи інші соціальні послуги.
Коли добровільні організації досягають своїх цілей, їх члени часто їх реорганізують, знаходячи для них нові завдання, щоб виправдати їх діяльність. Наприклад, коли вакцини поклали край дитячому паралічу, американська організація, що займалася допомогою паралізованим дітям, змінила формулювання своїх цілей так, щоб взяти на себе нові обов'язки по наданню допомоги хворим.
Для багатьох добровільних організацій суттєвою умовою є нездійсненність їх програм, тому що повне вирішення проблем, якими вони займаються, усунуло б підстави для їх існування.
Другий тип цільових організацій - це примусові організації – такі об'єднання, до яких людей примущують входити, навіть коли вони цього не бажають. Прикладом таких організацій є обов'язкова школа, обов'язкова (не добровільна) армія, психіатрична клініка, тюрма, різні організації примусових робіт і т. ін.
І третій тип цільових організацій - це організації утилітарні, ті об'єднання, до яких люди вступають з практичних причин. До таких організацій належать, наприклад, підприємства, університети, профспілки, урядові організації та інші, які люди створюють для задоволення життєвих потреб. Можна помітити, що членство у таких організаціях не є ані повністю добровільним, ані повністю примусовим. Наприклад, у неототалітарному суспільстві людину не можуть примушувати найматися на роботу, але якщо людина не має інших джерел доходу, вона вимушена це робити, щоб забезпечити себе засобами існування.
Поняття бюрократії. Чим більше і складніше цільова організація будь-якого типу, тим більше потреба не тільки у координації діяльності її членів, але й в упорядкуванні самої координуючої діяльності. Ця потреба задовольняється тим, що соціологи називають бюрократією, - а саме - специфічною соціальною структурою, що створюється ієрархією статусів і ролей, яка базується на розподілі функцій і влади, і що функціонує за певними правилами та процедурами.
Поняття бюрократії соціологи вживають у нейтральному значенні, без того негативного навантаження, яке це слово має у повсякденному вжитку, коли ми використовуємо його для позначення, наприклад, організаційної неефективності.
Бюрократ, в американському варіанті повсякденної свідомості, найчастіше уявляється як офіціозний, зосереджений на правилах, заплутаний у канцелярських формалізмах клерк, що ухиляється від відповідальності і займається малопродуктивною роботою.
У західному світі, за оцінками американських соціологів, бюрократія у двадцятому сторіччі набула розгалуженості через те, що зростання та ускладнення соціальних організацій зробили необхідним створення в них великої кількості структурних одиниць і підрозділів. А щоб контролювати їх різноманітну діяльність і регулювати її, став необхідним відповідний соціальний механізм.
Забезпечуючи виконання завдань на регулярних і упорядкованих підставах, бюрократія у великій організації робить можливими ефективне планування і ефективну координацію дій.
Крім того, бюрократії прагнуть усунути усякий сторонній вплив на поведінку своїх членів, щоб вони діяли перш за все на користь організації. У наш час найбільші і найскладніші організації будуються саме як бюрократії - у соціологічному значенні цього слова.
Вперше аналіз бюрократії як специфічної системи соціальної регуляції здійснив видатний німецький соціолог Макс Вебер (1864-19). Вебер вважав головною тенденцією нової і новітньої історії – процеси раціоналізації (ratіonalіzatіon), а саме - процеси заміщення традиційних, виключно досвідних методів соціальної організації методами теоретично обґрунтованими, із явно сформульованими, старанно розрахованими правилами і процедурами.
Вебер аналізував не конкретні існуючі бюрократичні організації, а як він це назвав, ідеальний тип (іdeal type) бюрократії. Що таке ідеальний тип?
У соціології ідеальний тип - це абстрагований опис певного явища, сконструйований з даних аналізу багатьох реальних випадків цього явища так, щоб зафіксувати його головні характеристики та суттєві особливості. Наприклад, соціологи відшукують спільні елементи у структурах державних міністерств і комітетів, церков, профспілок, університетів, концернів і конструюють модель цільової організації взагалі. Але треба пам’ятати, що така модель не є реалістичним зображенням жодної конкретної бюрократичної структури, яка дійсно діє у певних умовах. Така модель має зовсім інше призначення. Вона використовується, щоб з'ясувати механізми функціонування відповідних організацій і пояснити вже з'ясоване тим, хто тільки починає дослідження таких організацій, або лише готується для того, щоб такі дослідження проводити.
Це треба мати на увазі при ознайомленні з ідеальним типом бюрократії, розробленим Максом Вебером - як повністю раціоналізованої організації, зусилля якої сконцентровані на відборі найбільш відповідних - із приступних - засобів для досягнення певної цілі.4. Особливості бюрократії (за М.Вебером).
За Вебером, ідеальній бюрократії властиві такі сім особливостей:
Недоліки бюрократії. Треба зауважити, що не усі соціологи оцінюють бюрократію так оптимістично, як Макс Вебер. Багато з них схвильовані тим, що бюрократії можуть обмежити людську свободу, перетворюючи вільних людей на «гвинтики» організаційних машин.
Найчастіше соціологи відзначають, як основні, такі шість недоліків бюрократії:
Олігархи є ю соціологи називають таку систему влади, за якою вона концентрується в руках декількох осіб, що використовують свої посади для власного збагачення та задоволення своїх егоїстичних інтересів. На цю ваду бюрократії вказував ще Роберт Майклс, друг Макса Вебера, теж соціолог. І деякі сучасні соціологи, досліджуючи процеси, що відбуваються у великих бюрократичних організаціях, висловлюють стурбованість за майбутнє демократичних інститутів. Майклс вказував на низку причин, що викликають олігархічні тенденції всередині цільових організацій. По-перше, це структури влади, в яких влада спускається згори вниз. Навіть коли в кінцевому рахунку влада надається членами організації, (як у профспілках або політичних партіях), вплив керівництва і адміністрації роблять загальне голосування і пов'язані з ним процедури просто ритуалами.
По-друге, посадові особи таких організацій мають велику силу переваг перед просто її членами. Вони мають доступ до інформації, що є недосяжною для інших, і звичайно вони мають більше політичної майстерності і досвіду. Крім того, вони контролюють такі адміністративні ресурси, як комунікаційні мережі, офіси і кошти, які можуть бути використані для того, щоб виконувати їх офіційні завдання, але й для того, щоб відбивати можливих претендентів. І, по-третє, у таких організаціях рядові члени мають нахил до політичної апатії.
В цілому можна сказати, що хоча складність сучасного життя вимагає великомасштабних цільових організацій, бюрократичні структури породжують серйозні проблеми. І деякі соціологи вважають, що немало проблем сучасного життя взагалі не може бути вирішено, а деякі організаційні і урядові функції не можуть виконуватись добре.
Дата публикации: 25.11.2010