Конфлікт у соціальній сфері є наслідком взаємодії суспільних відносин, що не збігаються між собою. Й оскільки ці відносини та їхні конкретні прояви в соціальній системі різноманітні, то конфліктна ситуація є скоріше нормою, ніж патологією суспільного розвитку. Тут конфлікт виконує конструктивну функцію
Конфлікти розгортаються між основними структурами суспільства і всередині їх: влади (законодавчої, виконавчої, судової, чиновництва, бюрократії як самостійного соціального інституту); підприємництва (державного, колективного, приватного, корпоративного, спекулятивного, мафіозного, злочинного); виробників (інтелігенції, робітників, селян тощо).
Суспільство й усе в навколишньому світі розвивається суперечливо. Існують два види суперечностей:
Конфлікти усвідомлюються на суб'єктивному рівні: окремої особи, групи, спільноти, організації, партії. Вони тим і відрізняються від суперечностей, що суб'єктивно усвідомлені.
На думку англійського соціолога Е. Гіденса, суперечності не завжди призводять до конфліктів. Для перетворення суперечностей у конфлікт необхідне усвідомлення протилежності інтересів і відповідно мотивації поведінки. П. Сорокін, з'ясовуючи питання про причини соціальних конфліктів, твердив, що безпосередньою передумовою будь-якої революції завжди було збільшення позбавлених базових інстинктів більшості населення, мінімального задоволення їхніх потреб.
Серед таких інстинктів він називає потребу в їжі, інстинкт самозбереження, владний інстинкт, потребу колективного самозбереження (сім'ї, релігійні конфесії, партії), потребу в домівці та одязі, статевий рефлекс, потребу в свободі тощо. Придушення цих базових інстинктів викликає соціальну напруженість, вибух і конфлікт. Такий підхід дає змогу наблизитись до аналізу соціальних конфліктів.
Не можна ігнорувати ще один підхід до пояснення соціальних конфліктів, який характеризується як нормативно-ціннісний. Згідно із цією точкою зору розбіжності цілей та інтересів людей чи певних груп є основною причиною конфліктів.
Аналізуючи різні типи соціальних конфліктів, слід зауважити, що:
Раціональна поведінка людини в конфлікті специфічна. Вона діє вибірково й шукає соціальну опору в майбутньому зіткненні, поділяє людей на прихильників і супротивників, шукає союзників, а це стимулює іншу сторону до ліквідації проблемних зіткнень, до запобігання конфліктам.
Сімейні конфлікти
На вчинки, що призводять до конфлікту в сімейних стосунках, слід завжди зважати, бо сім'я - надзвичайно важливий соціальний інститут у державі. Недаремно кажуть: сильна сім'я - сильна держава. Тому в системі політики держави сім'я повинна займати гідне місце.
Назвемо чинники, які найчастіше призводять до сімейних конфліктів:
Свобода - обов'язок щодо сім'ї як чинник запобігання конфліктам, проте свобода повинна бути усвідомленою необхідністю, якщо особистість обирає для себе сім'ю.
У сім'ї має бути особиста свобода, яка може й повинна поширюватися на кожного члена сім'ї:
Відповідно до загальновизнаної в науковій літературі типологізації сім'ї (дружня, дезорганізована, неблагополучна) психолог, сексопатолог може надати їй допомогу.
Народні традиції вчать, що найбільше згуртовують сім'ю, сприяють її благополуччю й злагоді відданість один одному, уміння дослухатися, спілкуватися, бути гнучким у стосунках. Важливо також культивувати в сім'ї самостійність, аби кожен міг залишатися індивідуальністю незатьмареною тощо.
Література
1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. проф. А. Колодного. — К., 2000.
2. Аронсон Э., Уилъсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. -СПб., 2002.
3. Пденс Е. Соціологія. — К., 1999.
4. Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб., 2000.
5. Дмитриев А. В. Конфликтология: Учеб. пособие. — М., 2000.
6. ДонченкоЕ. А., Титаренко Т. Н. Личность: конфликт и гармония. — К, 1989.
7. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. — СПб., 2000.
8. Картунов О., Кремень В., Маруховсъка О. Жодний тип суспільства не має імунітету від етнічних домагань // Віче. — 1998. — № 6.
9. Кресіна І. У пошуках власної моделі самоствердження // Віче. 1997. — № 7.
10. Максименко С. Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, програми, процедури. — К., 1998.
11. Основи етнодержавства / За ред. Ю. Римаренка. — Л., 1997.
12. Пірен М. Деонтологія конфліктів та управління. — К., 2001.
Дата публикации: 26.03.2012