Емоційні фактори змагальної діяльності. Реферат

Емоційні переживання під час змагань відрізняються значним насиченням, швидкістю зміни станів, інтенсивністю протікання процесів

Найбільш важливими передумовами динаміки емоцій під час змагань можна вважати такі:

Масштаб змагання. Великі міжнародні змагання, олімпійські ігри, чемпіонати країн та континентів характеризуються великим накалом пристрастей, командної та особистої відповідальності спортсменів за результат боротьби. Як правило, з участю у великих за масштабом змаганнях пов'язані високі звання та титули, іноді розігрується досить значний призовий фонд, встановлюються нормативи допуску до змагань тощо. Масштаб змагань відіграє роль не тільки сам по собі, об'єктивно, але і в співвідношенні з рівнем підготовки спортсмена.

Особистісне значення. Майже завжди результат змагання (особливо великого за масштабом) сильно зачіпає особистісні інтереси спортсмена, має особистісний зміст, впливає на хід спортивної кар'єри, іноді породжує глибокі міжособистісні конфлікти окремих учасників змагань, є передумовою становлення багаторічного суперництва. Успіхи та невдачі виступів викликають бурхливі емоції, які в слабо підготовлених спортсменів часто призводять до дезорганізації змагальної діяльності, а в сильних спортсменів викликають підйом настрою, впевненість у своїх силах.

Склад учасників. Різні рівні компетентності учасників змагань (спортсменів, суддів, тренерів) є умовою виникнення та динаміки багато-численних емоційних переживань.

Компетентність - підготовленість, обізнаність, сукупність знань та досвіду суб'єкта в чомусь. У психології компетентність розглядається як передумова успіху у спілкуванні та сумісній діяльності.

Приблизна рівність спортсменів та команд за рівнем майстерності створює оптимальні передумови для цікавої, захопливої боротьби. Явна перевага одного або декількох спортсменів викликає негативні емоції в менш компетентних суперників. А низький рівень підготовки всіх учасників найчастіше призводить до непередбачуваних результатів та аналогічних емоцій.

Наявність досвіду. Досвід виступів на змаганнях даного рангу, в даному складі, на даному стадіоні або в подібних умовах породжує велику впевненість у своїх силах, сприяє більш ефективному контролю за динамікою емоційних процесів.

Рівень тренованості. Добре тренованим спортсменам властиві стенічні (сильні, дійові) емоції, яку створюють передумови для мобілізації сил в боротьбі за перемогу, для використання резервів організму, у тому числі і психіки. Слабо тренований спортсмен (навіть той, який мав раніше високі результати) схильний до астенічних (слабких, пасивних) емоцій.

Індивідуальні особливості. Під час занять спортом та протягом всього попереднього життя спортсмен виробляє свій особливий почерк взаємостосунків із суперниками, ведення боротьби, знаходить свої неповторні способи забезпечення мотивації діяльності, реалізує характерним для нього шляхом особливості свого темпераменту, характеру та здібностей. Усе це створює умови для багатих, змістовно насичених переживань. Навпаки, бідність індивідуального емоційного життя призводить до одноманітності, стереотипності змагальної поведінки, що полегшує перемогу суперникам спортсмена. Найчастіше проблема традиційно важкого суперника міститься саме в площині індивідуалізації.

Ведучи мову про роль емоційних станів у змагальній діяльності, варто нагадати про закони Йеркса-Додсона. Згідно з першим законом існує оптимум мотивації для якісного виконання конкретної дії. Більш нижчий або більш високий рівень мотивації погіршує результат. Згідно з другим законом, чим вища складність дії для даного суб'єкта, тим нижчий рівень мотивації є для нього оптимальним. Підвищення мотивації призводить до помилок навіть у тих діях, які були раніше успішно засвоєні при звичайних стимулах, у звичних умовах.

У практиці спорту за кордоном значно частіше використовується реалізація законів Йеркса-Додсона у так званій U-подібній переверненій (інвертованій) кривій, яка нагадує форму куполу.

Спортивні змагання, як одна із основних складових спортивної діяльності відрізняються не тільки великою динамікою емоцій та почуттів, але і їх значною різноманітністю.

Найчастіше психологи спорту виділяють наступні емоційні переживання спортсменів:

• Змагальне збудження - характеризується високою загальною активністю спортсмена та стенічними (дійовими) емоціями. Як правило, успішний виступ на змаганнях поєднується з оптимальним для даного спортсмена рівнем змагального збудження.
• Бойовий настрій - супроводжується впевненістю в перемозі, готовністю до енерговитрат, високим рівнем самоконтролю спортсмена за своїми емоціями.
• Спортивна захопленість - супроводжується яскравими емоційними переживаннями, повною зосередженістю на спортивній боротьбі; здебільшого є характерною для ігрових видів спорту.
• Спортивний азарт - негативний емоційний стан, коли захопленість спортивною боротьбою набирає афективного забарвлення, частково порушується самоконтроль дій.
• Афект - це сильне і досить короткотривале переживання суб'єктом досить важливих для нього життєвих ситуацій. Найчастіше виникає при неочікуваній зміні обставин як реакція на критичні моменти, які розцінюються суб'єктом, як крах надій та бажань.
• Спортивна злість - передусім виникає як фрустрація - короткотривала реакція на ситуацію об'єктивної або суб'єктивної недосяжності цілі, яка здавалась вже близько; при цьому мається на увазі, що злість спрямована на себе, а не на суперника.
• Змагальність - є найбільш ефективним емоційним станом для боротьби з певним суперником. Спрямованість змагальності на людину заставляє використовувати оцінку та самооцінку багатьох різних факторів спортивної діяльності, добре знати та вивчати суперника, який претендує на аналогічний результат; як правило супроводжується повагою до суперника та його майстерності.
• Агресивність - негативна емоція, також спрямована на суперника, проте супроводжується загостреною ворожнечею, виходом дій спортсмена за межі дозволеного правилами та етикою спорту; агресивність часто штучно підігрівається вболівальниками та менеджерами професійного спорту, особливо в єдиноборствах; характер походження агресивності (соціальний або біологічний) наукою повністю ще не вивчено.
• Спортивна честь - розглядається як складне моральне почуття, яке породжене глибокою особистісною участю спортсмена у вирішенні принципових питань спортивної діяльності, культурних традицій спорту, знанням не тільки букви, але і духу спортивних правил; супроводжується прагненням до об'єктивності оцінки змагальних дій, високої вимогливості до себе.
• Почуття власної переваги - проявляється у самолюбуванні, зазнайстві, "зірковій хворобі", коли спортсмен не зіставляє своїх емоцій з емоціями інших учасників змагань, намагаючись посунути суперників своїми минулими заслугами, вимагає особливої уваги до своєї персони, ставить понад усе свої особисті інтереси.
• Почуття обов'язку та відповідальності перед командою, колективом, фірмою, країною, інтереси якої спортсмен представляє на змаганнях, - суб'єктивно це почуття пов'язане з вдячністю, визнанням за допомогу у підготовці, за надану можливість помірятись силами з іншими спортсменами; виражається у високій самовіддачі, у готовності до боротьби, до подолання перешкод, оправданого ризику.
• Почуття спортивної гордості - виникає внаслідок заслуженої перемоги у важкому спортивному поєдинку; характеризується відчуттям причетності до досягнень команди, колективу, особистого внеску в перемогу на змаганнях, збігом інтересів команди та самого спортсмена.

Усі перераховані вище типи емоційних переживань спортсменів рідко проявляються ізольовано, у "чистому вигляді". Як правило, вони без помітних граней переходять з одного в інший, утворюючи органічну єдність, посилюючи або стримуючи один одного. Без сумнівів є факт їх сильного, глибокого впливу на особистість спортсмена.

Література

1. Гуменюк Н. П., Клименко В. В. Психология физического воспитания и спорта. - К.: Вища школа, 1985.
2. Данилина Л. Н., Плахтиенко В. А. Проблемы психической надежности в спорте. - М.: ГЦОЛИФК, 1980.
3. Джамгаров Т. Т. Психологическая систематика видов спорта и соревновательных упражнений / В сб. Психология и современный спорт. - М.: ФиС, 1982.
4. Джамгаров Т. Т., Пуни А. Ц. Психология физического воспитания и спорта. - М.: ФиС, 1979.

Дата публикации: 13.03.2012