Використання методів ігрової психотерапії у психокорекційній роботі. Основні психологічні механізми корекційного впливу гри. Терапія мистецтвом. Казкотерапія
Ігрова психотерапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей і дорослих з використанням гри. Сьогодні гра, без перебільшення є найпопулярнішим видом психологічної роботи як з дітьми, так і з дорослими.
Чому більшість людей у будь-якому віці так люблять грати?
Перш за все, тому що гра – це цілісний стан душі. Гра захоплює людину повністю. Це єдність думок, почуттів і руху. Це гармонія життя в образі, ролі, ситуації, світі.
Крім того, гра – це унікальний фантастичний простір, що має величезний творчий потенціал. Можна творити себе, свої відносини з іншими, своє майбутнє і майбутнє світу в абсолютно безпечній атмосфері і ситуації.
Характерна особливість гри – її двоплановість, тобто:
Двоплановість гри обумовлює її розвивальний ефект.
У роботі з дорослими гра використовується у груповій психотерапії і с\п тренінгу у виді спеціальних вправ, завдань на невербальні комунікації, розігрування різних ситуацій. Гра сприяє створенню близьких стосунків між учасниками групи, знімає напругу, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімаючи небезпеку соціально-значимих наслідків.
У роботі з дітьми гра коригує негативні відносини, страхи, невпевненість у собі, що подавляються дитиною, розвиває здібності дитини до спілкування, збільшує діапазон доступних для дитини дій з предметами.
Структуру дитячої гри складають:
Одиниця гри і в той же час центральний момент, який об’єднує всі її аспекти – роль.
Сюжет гри – відтворювальна дійсність.
Зміст гри – те, що відтворюється дітьми як головний момент діяльності і відносин.
В грі відбувається формування довільної поведінки дитини і її соціалізація.
Ігрова психотерапія застосовується при наявності даних проблем:
Основні психологічні механізми корекційного впливу гри:
Принципи здійснення ігротерапії:
Корекційний процес можливий лише тоді, коли психолог сензитивний до почуттів дитини, висловлює віру в можливості дитини прийняти на себе відповідальність за рішення проблеми.
Вперше методи ігрової терапії були застосовані М. Кляйн, гра використовувалася як заміна методу вільних асоціацій в психоаналізі.
Гра на думку М. Кляйн представляє символічну діяльність, в якій знаходять вільне вираження подавлені і обмежені соціальним контролем несвідомі імпульси і бажання:
Кляйн рахувала, що символічний зміст повинен бути проінтерпретований терапевтом і доведений до свідомості дитини.
Ігротерапію одна з перших застосовувала Анна Фрейд в роботі з дітьми, які пережили бомбардування Лондону під час ІІ світової війни. Якщо дитина мала можливість виразити в грі свої переживання, то вона звільнялася від страху, і пережите не розвивалося в психологічну травму.
До використання гри в психокорекційних цілях зверталися вітчизняні дослідники – практики Л. Абрамян (1986), А. Варга (1989), А. Захаров (1988), А. Співаковська (1988).
А. Співаковська вважала, що для того, щоб включити в дію механізм перебудови поведінки несміливих у спілкуванні дітей, необхідно змінити умови, тобто вивести з того середовища, в якому з’явилися небажані форми поведінки.
За Захаровим метою корекції є перенос негативних емоцій і якостей дитини на ігровий образ. Діти наділяють персонажів власними негативними емоціями, рисами характеру, переносять на ляльку свої недоліки.
Гра як діяльність і її психолого-педагогічні можливості.
Особливості гри як діяльності. | Психолого-педагогічні можливості гри. |
Гра – це внутрішньо мотиваційна, само-цінна для людини діяльність. | В грі людина почуває себе природно, адекватно своїй людській природі, так як природній стан людини – це стан Діяча, ініціатора власного розвитку. |
Людина включається в гру цілковито: всім своїм інтелектуальним, особистісним, емоційним потенціалом, своїм життєвим досвідом і творчими ресурсами. | Гра надає широкі можливості для розвитку і саморозвитку так як людина знаходиться в стані "максимальної готовності" до цього. |
Гра задає учаснику правила поведінки, границі дозволеного, часові межі самореалізації в даному ігровому просторі. | Гра надає значні можливості для формування саморегуляції, навичок планування, самоконтролю і самооцінки. |
Гра є "експериментальною площадкою" особистості, дозволяє почувати себе вільним від всіх обмежень (стереотипів, шаблонів мислення і звичних варіантів рішення проблеми) | Гра дозволяє осмислити і зрозуміти себе, побачити (відчути) перспективи зміни, побудувати нові моделі поведінки, навчитися по-іншому ставитися до світу і себе. |
Гра – це сумісна діяльність, що передбачає колективну взаємозалежність і збільшення особистих можливостей через залучення потенціалу інших учасників. | Гра розвиває важливі соціальні навички і вміння, здібність до емпатії, кооперації, вирішенню конфліктів шляхом співпраці, вчить людину бачити ситуацію очима іншого. |
Терапія мистецтвом
Інтерес до артотерапевтичних методів відображає потребу сучасної людини до більш природних, комплексних способів лікування і гармонізації, в яких однакову роль грають розум і почуття, тіло і рух, чоловічі і жіночі якості, здібність до інтроспекції і активної дії.
Практично кожна людина може брати участь в артотерапевтичній роботі, яка не вимагає від неї якихось здібностей до образотворчої діяльності і практично не має обмежень у використанні.
Артотерапія є засобом переважно невербального спілкування.
Образотворча діяльність у багатьох випадках надає унікальну можливість для дослідження несвідомих процесів, актуалізації тих соціальних ролей і форм поведінки, які знаходяться у "витісненому" виді або слабо проявляється у повсякденному житті.
Артотерапія має інсайт-орієнтований характер. Юнг рахував, що образотворче мистецтво є внутрішньою потребою, свого роду інстинктом, який перетворює людину в інструмент для вираження досвіду колективного несвідомого. Відомо, що Юнг активно займався образотворчою творчістю і спонукав до цього своїх пацієнтів.
Поняття символу має для артотерапії принципове значення. Це пов’язано з тим, що артотерапія представляє собою процес динамічної комунікації, що здійснюється через символічну "мову" образів. Крім того, символи виступають в якості мосту, що з’єднує свідоме і несвідоме.
В символічних образах, що проявляються у творчій уяві чи сновидіннях людини, знаходить своє вираження енергія несвідомого, тимчасове блокування якої є причиною психічної нестабільності і нездоров’я. Таким чином, на відміну від З. Фрейда, що рахував символи проявом психічного інфантилізму, К. Юнг вважав, що символи можуть служити не тільки відновленню психічного балансу, але й особистісному зростанню. Через них людина здібна вступати у взаємодію з блокованими аспектами несвідомого і їх енергією, тим самим поступово наближаючись до їх усвідомлення і психічної цілісності.
Мистецтво дозволяє в особливій символічній формі реконструювати конфліктну травмуючу ситуацію і знайти її вирішення через переструктурування цієї ситуації на основі креативних здібностей суб'єкта.
Завданнями артотерапії є:
Артотерапія також використовується для дослідження внутрішньо-сімейних проблем.
Прийомами артотерапії є малювання, моделювання з папером, фарбами, деревом, образні розмови, написання розповідей, спів, музика, виразні рухи тіла та ін.
Основні методи артотерапії.
Музико-терапія представляє метод, що використовує музику в якості засобів корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних порушень, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці. Існують "лікувальні" каталоги музики.
Бібліотерапія – спеціальний корекційний вплив на клієнта з допомогою читання спеціально підібраної літератури з метою нормалізації і оптимізації його психічного стану.
Танцювальна терапія спрямована на розвиток усвідомлення власного тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування, дослідження почуттів і набуття групового досвіду. Тіло і розум розглядаються як єдине ціле.
Проективний малюнок дає вихід почуттям, бажанням, мріям, перебудовує свої відношення в різних ситуаціях. Цей метод використовують для зняття психічної напруги, стресових станів, при корекції неврозів, страхів.
Орієнтовні теми:
Психогімнастика основний акцент робить на навчанні елементам техніки виразних рухів у вихованні емоцій і вищих почуттів, набуття навичок релаксації. Діти вивчають різні емоції, можливість керувати ними.
Вправи, що тренують почуття партнера "Дзеркало", "Знайди сховану річ", "Двійник" "Через скло".
Психом’язове тренування з фіксуванням уваги на диханні "Гра з піском", "Сонечко і хмарка", "Кулька".
Етюди на вираження основних емоцій "Гнів L", "Радість J".
Вправи на релаксацію "Пластилінові люди", "Святковий пиріг", "Піднімаємо однією рукою", "Скульптура".
Перелік музичних творів, що використовуються в ході корекційних занять
При перевтомі і нервовому виснаженні:
При пригніченому меланхолічному настрої:
При вираженій дратівливості, гніві:
Розслабляючий вплив здійснюють:
Тонізуючий вплив:
Казкотерапія
Можливості роботи з казкою:
Позитивний вплив методів казкотерапії на дитину:
Концепція комплексної казкотерапії базується на 5 видах казок:
Під корекцією розуміється "Заміщення" неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині зміст того, що відбувається.
Застосування психокорекційних казок обмежене за віком (до 11-13 р.) і проблематиці (неадекватна, неефективна поведінка).
Батькам можна запропонувати створити самостійно психокорекційну казку:
Створюючи психокорекційні казки, важливо знати приховану причину "поганої" поведінки. У створенні психокорекційної казки може допомогти життєвий досвід.
Дата публикации: 19.02.2012