Психологічна професіографія: методика та методи. Реферат

Методика психологічної професіографії. Методи психологічної пофесіографії. Організація систематичної професіографії на підприємстві і використання професіограм у психологічній і виробничій практиці. Використання професіограм в психологічній і виробничій практиці

У сучасному виробничому колективі, незалежно від форми власності підприємства (фірми), на трудову діяльність впливає безліч різних чинників. У зв'язку з цим в професіографії роботу трактують як комплексне поняття, зміст якого включає багато елементів і передумови, безпосередньо пов'язані з трудовою діяльністю. Схематично це можна представити так:

Психологічна професіографія - це весь комплекс способів і технічних засобів, за допомогою яких визначають всі творчі чинники, що мають вплив на фахівця, окрім психічних. Такими чинниками можуть бути деякі фізіологічні, соціальні, організаційні, технічні, економічні та ін., що прямо або опосередковано впливають на трудову діяльність і продуктивність праці людини.

Професіографія - це спосіб визначення завдань, що становлять зміст роботи, визначення здібностей, знань, умінь і відповідальності, потрібних від працівника для успішного виконання певної роботи або здійснення діяльності. Професіографія вкрай необхідна для підбору кадрів, особливо у спеціальностях, що потребують особливих особистих якостей.

Методи професіографії використовуються в усіх галузях науки, що займаються проблематикою праці, зокрема в ергономіці, науці, що вивчає зв'язок людина - машина в умовах виробництва, - для визначення оптимізації об'єктивних чинників, що впливають на продуктивність праці, попередження і захист працівників від впливу негативних чинників конкретної роботи. Професіографічний метод в ергономіці сприяє виявленню відомостей про оптимальну відповідність між засобами виробництва, виробничим середовищем і людиною.

Психологічна професіограма, що відображає лише фізіологічні, санітарно-гігієнічні, соціологічні або технологічно-економічні показники, є особистою.

Професіограма, що містить результати професіографії всіх дисциплін ергономіки і відповідних спеціальних дисциплін (техніка, організація, економіка), є комплексною.

Залежно від призначення, професіограми поділяються на універсальні і спеціальні. Універсальна професіограма має багато цілей. Це і відомості про саму працю, її характеристику для всіх видів робіт.

Спеціальна професіограма передбачає вузькоспеціалізований відбір найважливіших характеристик, які необхідні для вирішення конкретного завдання, для досягнення конкретної мети. Наприклад, задля раціоналізації, оптимізації роботи; профілактики травматизму і профзахворювань; у розстановці кадрів, підвищенні кваліфікації співробітників; оплаті праці, виділенні заохочувальних фондів (премій).

Методика психологічної професіографії

А. Основне питання професіографії

Спочатку збираємо дані про роботу, що вивчається, опис її організаційних принципів і матеріальної бази.

Всі ці відомості можна поділити на чотири групи питань:

• Яка робота (спеціальність, професія, посада) є об'єктом аналізу і опису; що є предметом і метою певної роботи? Які види діяльності вона включає, і як взаємопов'язані вони між собою?
• Які умови і можливості необхідно надати для найбільшої результативності праці? Що стримує нормальний розвиток психічних процесів або обмежує застосування здібностей? Що зумовлює ефективність праці? Які основні об'єктивні передумови добрих результатів роботи?
• Перелік зовнішніх чинників позитивного чи негативного впливу на психіку людини на певному робочому місці? Які конкретні чинники здатні вплинути на психічну працездатність і продуктивність? Визначити чинники, що знижують або навпаки, підвищують тенденцію до розвитку особи, її психічних функцій, здібностей.
• Визначити особливі вимоги до психіки людини, яка виконує певну роботу. Які здібності і особливості є передумовою успішного виконання роботи, які якості не запотребовані у виконанні певної праці, або непотрібні в деяких випадках взагалі? Які серед найважливіших суб'єктивних детермінант є показниками високої продуктивності?

На другій стадії ставлять і розглядають докладніше питання і відповіді, відбирають інформацію, використовувану далі, відповідно до мети використання в професіограмах.

В основу фундаментального опису включено близько 16 питань.

1. Як називається робота і в чому вона полягає?

• назва роботи, спеціальності, професії, посади;
• опис істотних характеристик і видових особливостей праці.

2. Які ефективність і мета роботи?

• мета роботи: продукція, послуги;
• значення роботи: цінність і важливість продукції або послуг, що надаються, для підприємства, для економіки держави загалом.

3. Що є предметом праці?

• матеріали, сировина, напівфабрикати;
• нематеріальні джерела (інформація, письмові відомості і документи);
• обслуговування, надання послуг (допоміжна діяльність).

4. Як виконують роботу?

• технологічний процес;
• трудовий процес;
• операції, завдання.

5. На підставі чого здійснюється робота?

• виробнича документація;
• креслення, вказівки;
• докладні технологічні інструкції, плани, розрахунки;
• опосередкована інформація, описи, накази.

6. Які критерії оцінювання результатів праці?

• критерії оцінки: норми, ліміт витрат часу, кваліфікаційні розряди.

7. Рівень кваліфікації, необхідний для виконання роботи:

• необхідна освіта;
• необхідний практичний досвід;
• майстерність, спеціалізація.

8. За допомогою яких засобів здійснюють роботу?

• інструмент;
• машини, допоміжні засоби;
• апаратура;
• засоби управління.

9. Які необхідні умови для виконання роботи?

• виробниче середовище; умови праці, параметри робочого місця (просторові, гігієнічні, естетичні тощо).

10. Яка організація праці?

• організація виробничого процесу;
• графік роботи і розклад змін;
• режим праці і відпочинку;
• баланс робочого часу.

11. Наявність кооперації внутрішньо-цехової, внутрізаводської, інших видів.

12. Яка інтенсивність праці?

• кількість роботи, її трудомісткість (складність);
• швидкість, темпи, норми часу;
• тривалість навантаження;
• варіабельність праці - монотонність, систематичність, рівномірність, циклічність, ритмічність.

13. Які моменти небезпеки і відповідальності трапляються на виробництві?

• неполадки;
• матеріальні втрати;
• фінансові втрати, штрафи за низьку якість продукції або зрив договорів постачання;
• несправності, аварії устаткування;
• травми, професійні захворювання;
• збитки екології, економіці і виробництву країни (регіону) загалом.

14. Який вплив праці на робітників?

• позитивний і негативний вплив;
• матеріальних;
• організаційних і соціальних чинників (у комплексі) на людину.

15. Чим корисна праця?

• скільки він заробляє і яка при цьому частка самої заробітної платні (ставки, окладу)?
• наявність премії, натуральних видач;
• повнота морального задоволення;
• наявність суспільного визнання.

16. Які умови, вимоги і обмеження характерні для претендента на певну роботу, посаду?

• адміністративно-правові, політичні, медичні, суспільні та інші детермінанти.

17. Останнім часом, з введенням ринкових відносин в економіку країни з'явилися додаткові якості, що пред'являються до працівника:

• пунктуальність;
• комунікабельність;
• уміння зберігати комерційну таємницю фірми;
• маркетингові здібності і навички для певної посади;
• мотивація до певної роботи, посади, праці.

Б. Джерела інформації про роботу

• Використовують правові і законодавчі джерела інформації про роботу. Існує тарифно-кваліфікаційний довідник, де докладно описано вимоги до кваліфікації працівника; спеціальні вимоги, зумовлені специфікою роботи.
• Орієнтуються на детальні інструкції до технології виробничих процесів, зразкові алгоритми трудових операцій, умови нормального перебігу виробництва, порядок витрачання і використання матеріалів, правильність експлуатації і обслуговування машин і устаткування. Інструкції містять розпорядження, як діяти у виняткових випадках. Крім того, можуть використовуватися накази, інструкції, схеми процесу праці тощо.
• Правила техніки безпеки і гігієни праці фіксують увагу на небезпечних моментах в роботі і засобах індивідуального захисту працівника.
• Методичні матеріали для опанування робочими прийомами, дані хронометражу і фотографій робочого дня (ФРД), інші нормативні матеріали використовують для нормування і складання виробничих завдань.
• Нормативи за оцінкою продукції і продуктивності праці; техніко-економічні показники кількісної і якісної оцінки господарської діяльності потрібні для встановлення критеріїв ефективності роботи.
• Дані оперативного обліку і статистичної звітності підприємства містять відомості про виконання норм вироблення і нормативів із витрати матеріалів, про продуктивність праці, якість продукції, про використання робочого часу і його втрати, про несправності машинного устаткування, травматизм, прогули і текучість кадрів.
• Протоколи нарад і засідань комісій містять критичний матеріал. Це важливе джерело інформації. Вони фіксують висновки, зроблені під час з'ясування надзвичайних обставин (аварії, нещасні випадки, несправності, травми, прогули, плинність кадрів).
• Матеріали для професійного навчання (навчальні плани і програми, які дають уявлення про вимоги до психічної діяльності людини, рівня її загальних і спеціальних знань, майстерності й уміння, трудових навиків).
• Багатотиражна газета, журнал, що видається на підприємстві, публікації співробітників заводу, де відображені специфічні проблеми виробничо-економічного і соціально-психологічного характеру.
• Спеціальна література про певну професію, наявна в технічній бібліотеці підприємства (технічні і методичні матеріали, патенти) - джерело даних про проблематику, зміст досліджуваної роботи.

Методи психологічної пофесіографії

Методи, способи, техніка, використовувані в психологічній професіографії, можна поділити на такі основні групи:

1. Описові (дескрипторні, фактографічні) методи. Включають аналітичний спосіб і дескрипторну техніку, за допомогою яких збирають відомості про роботу.

Найпростішим методом є аналіз і опис праці за докладно професіографічною схемою. Психолог одержує відомості або шляхом безпосереднього спостереження, або шляхом обробки вже наявної інформації. У разі потреби він повинен консультуватися з фахівцями зі специфіки праці. У такому разі можна вдатися і до питальника для працівників-виконавців або фахівців управління.

Частину робіт із описового методу повинні становити вимірювання, виміри, які проводяться безпосередньо під час виробничого процесу на робочому місці. Обов'язковими вважають вимірювання витрат часу і рухів. За необхідності вимірюють і оцінюють чинники виробничого середовища: освітлення, температура, шум, вібрація, запилення, загазованість тощо.

До групи описових належать також аналітико-дескрипторні методи виразу процесу праці у вигляді алгоритмів або так званих органіграм (діаграм послідовності) роботи. Вони дають змогу простежити за динамікою праці і зміною вимог до виконання операцій на певних етапах виробничого процесу. Початковим матеріалом для них є технологічні інструкції, схеми і діаграми. Для соціально-психологічного аналізу роботи колективу (виробничої групи) можна застосовувати методи і техніку соціометрії.

2. Активні методи вивчення праці. Ці методи дають більш надійні відомості і передбачають обов'язкову присутність психолога на робочому місці під час вивчення певної проблематики.

3. Експериментальні методи. Тут передбачені спеціальні лабораторні дослідження, де можна моделювати виробничі операції, відтворювати умови праці і вплив середовища. Під час таких експериментів визначається відмінність в продуктивності праці робочих (бригад, потокових ліній, цехів, ділянок) однієї і тієї ж професії, що виконують одну і ту ж роботу різними способами і з різними кінцевими результатами. Необхідно зазначити, що такі експерименти проводяться із згоди і за добровільної участі робочих, що іноді пов'язано з певними труднощами.

4. Спеціальні методи, техніка і способи використовуються для отримання часткових або односторонніх відомостей про працю. Це метод аналізу критичних ситуацій, мета якого - за допомогою різних способів виявити і на підставі відповідних критеріїв оцінити основні моменти, події і обставини, які можуть сприяти успішному подоланню критичної ситуації (наприклад, якщо вони були причиною її виникнення). Цей метод заснований на зборі даних про поведінку людей у певних складних обставинах. З його допомогою прагнуть осягнути навмисні вчинки, що мають вирішальне значення для успішного подолання незвичайних ситуацій - виробничих (стресових) або соціальних (фрустрація).

Психологічний аналіз результатів праці, наступний спеціальний метод, суть якого полягає в проведенні кількісного і якісного аналізу продуктивності праці і виробництва продукції, з урахуванням розгляду спектра здібностей виконавців, що виявляються в процесі праці. Особлива увага приділяється тому, які етапи процесу і операції зумовили ті чи інші кінцеві результати і які функціональні особливості психіки працівників вплинули на це.

До професіографічного методу належить диференціальна психологічна діагностика перспективних і неперспективних працівників. Цей метод включено в експериментальні методи професіографії. Він дає змогу встановити специфічні вимоги певного виду роботи, до можливостей і здібностей людини, визначити, які з них зумовлюють належне виконання тієї чи іншої роботи.

За наявності і методів, і способів, психологічна діагностика має в своєму розпорядженні дуже обмежені засоби і прийоми. Це тести, запитальники, реакція на виконання певних дій. Для них характерна висока реліабільність і валідність. Особлива проблема у встановленні критеріїв ступеня успішності або неуспішності в роботі. Тому психодіагностику можна розглядати лише як допоміжний метод професіографії.

Організація систематичної професіографії на підприємстві і використання професіограм у психологічній і виробничій практиці

Етапи і фази психологічної професіографії

Отже, професіографування на підприємстві слід проводити поетапно:

1. Підготовчий етап. Він складається з двох взаємозв'язаних фаз:

а) Основний облік і каталогізація всіх робіт. Враховують найважливіші види праці, визначають їх організаційно-адміністративні характеристики, організацію робочого місця, назву, та рифікацію роботи, опис, змісту роботи, її варіанти, необхідну кваліфікацію, оплату за тарифом, виробничі умови тощо.

б) Визначення категорії спеціальностей, професій і посад:

• об'єднують схожі, близькі за змістом роботи в спільні категорії, залежно від того, наскільки схожі виробничі умови, вимоги і вплив праці на психіку працівників;
• категорії праці заздалегідь розподіляють згідно з виявленими труднощами, небезпекою і відповідальністю, з урахуванням важливості для підприємства.

План систематичної професіографії потрібно розробляти з таким розрахунком, щоб насамперед скласти професіограми для робіт і робочих місць, коли потрібно оперативно здійснити комплекс заходів щодо оптимізації умов і організації праці, впровадити психологічний відбір працівників і вдосконалити їх професійну підготовку; провести профілактичні заходи для запобігання травматизму або вжити заходів із поліпшення гігієни праці і впровадження більш довершених прийомів роботи з метою охорони здоров'я і безпеки працівників. Така професіографія має три фази: описову, аналітичний синтез і дедукція.

Використання професіограм в психологічній і виробничій практиці

Найважливіші випадки застосування розроблених зі спеціальною метою професіограм:

• а) професіограми, спрямовані на оптимізацію праці. Привертають увагу до підвищеного виробничого навантаження, неприйнятних виробничих умов, нераціональної організації виробництва і праці, незручної конструкції устаткування і машин, до моментів, що відволікають від роботи, до шкідливого впливу виробничого середовища, причин нещасних випадків;
• б) професіограми для розстановки кадрів і психологічного відбору співробітників - містять перелік особливостей роботи і обумовлених ними вимог до стану психіки, здібностей, особливостей і спрямованості особи. Повинні описувати такі характеристики праці, що впливають позитивно або негативно на психіку і ефективність роботи людини.
• в) Професіограми для організації професійного навчання показують, від яких саме здібностей, особливостей і якого уміння залежать успіх і ефективність навчання.
• г) Професіограми для підвищення рівня безпеки праці акцентують увагу на недоліках у забезпеченні техніки безпеки і гігієни праці.
• д) Професіограми для оптимізації організації праці і кооперації - перелік об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на мотивацію праці або стосунки між людьми і можуть ускладнити обстановку на робочому місці або у виробничому колективі (наприклад, недисциплінованість, конфлікти серед персоналу).
• е) Професіограми для нормування і оцінювання праці. У них передбачено класифікацію видів і ступенів нейропсихічних навантажень, характеристика відповідальності і небезпеки роботи, комплекс труднощів, пов'язаних з її виконанням.

Література

1. Bures' Z. Psychologika expertiza a prax. In: Zbornik z konferecie pcyhologov v priemysle v institute slovchemie. Bratislava, 1974.
2. Гуревич К. М. Проблемы общего и дифференциального в психологической диагностике // О диагностике психологического развития личности. — Таллинн, 1974.
3. Daniel J. Ergonomika a jej vyznam, napln a majnov-yie problemy. In: Iynteza, 1971. w1., a 34–36, 44–48.
4. Киселев И. Я. Профессиональная ориентация и профессиональный отбор в капиталистических странах. — М., 1968.
5. Крылов А. А. Человек в автоматизированных системах управления. — Л., 1974.
6. Крылов А. А. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. Ч. 1. — Л., 1974.
7. Левитов Н. Д. Психология труда. — М., 1970.
8. Ломов Б. Ф. Инженерная психология. — Л., 1963.
9. Назимов И. Н. Профориентация и профотбор в социалистическом обществе. — М., 1972.
10. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. — М., 1970.

Дата публикации: 06.02.2012