Дружба в підлітковому та юнацькому віці: психологічні особливості. Реферат

Проблема пошуку дружнього спілкування і товариша стає особливо актуальною у підлітковому віці

Сьогодні образ сучасної успішної молодої людини визначає її соціальну успішність, незалежність, діловитість, здатність не піддаватися на емоції і нехтувати близькими, особистими взаєминами в ім'я кар'єри, справи.

Тому домінуючими типами взаємин в шкільному колективі є егоїстичний, підозрілий, агресивний і авторитарний - усе це сприяє кар'єрному росту і досягненню намічених цілей і робить таку людину залежною від зовнішніх факторів: фінансова успішність, заповзятливість, думка авторитарних людей і тому зникає здатність адекватно оцінювати себе, як особистість, і свої можливості та потреби.

У такий спосіб можна стверджувати, що самооцінка підлітків різного віку залежить від того, який тип взаємин переважає в тій групі, що є для нього референтною, що відбивається на його особистих перевагах, дружніх відносинах.

Тому актуальним є для юнацтва розуміння дружби як істинно близьких відносин, що ґрунтуються на особистісній перевазі, а не стереотипах взаємин, характерних для тієї чи іншої групи, членами якої є підлітки.

Спілкування з однолітками стає для підлітка провідним мотивом діяльності, так що на другий план можуть відсуватися і спілкування з дорослими, і навіть навчання. У групі можна порівняти себе з іншими, оцінити свої успіхи та невдачі, зайняти належне положення, одержати визнання, повагу серед однолітків; своїми діями (не тільки соціально - позитивними) затвердитися в їхніх очах.

Тому підліток прагне до виховання таких якостей, що найбільше цінуються однолітками в цей період: знання, кмітливість, сміливість, уміння володіти собою, фізична сила, і усунення негативних властивостей жадібності, егоїзму. У підліткових групах сформується більш диференційована соціальна орієнтація і соціальне сприйняття.

Старші підлітки частіше перебільшують свої якості і більш адекватно оцінюють оточуючих, їхній внутрішній світ. У групі відбувається пізнання одного, вибір товариша й особистого друга. Дружні відносини в підлітків виникають звичайно на основі їхньої взаємної привабливості, психологічної сумісності чи загальних інтересів. У дружніх відносинах формуються чуйність, співпереживання, співчуття один до одного (емпатія).

Саме проблеми розвитку дружніх відносин в отроцтві та юності привертали увагу багатьох дослідників. У вітчизняній та зарубіжній психології дослідженнями цієї проблеми займались: І. С. Кон, Г. Ф. Абрамова, Ф. Райс, Л. М. Фрідман, Н. Ф. Добринін.

Завдання дослідження полягали в тому, щоб вивчити особливості міжособистісних відносин в підлітковому та юнацькому віці; визначити самооцінку підлітків та юнаків; вивчити вплив самооцінки на між-особові відносини підлітків та юнаків.

Для дослідження застосовували методику між-особових відносин (Т. Лірі).

Отримані дані свідчать про те, що високі результати були по наступним типам відносин:

• дружелюбний (55%) - це свідчить про дружелюбність та люб’язність до всіх, орієнтований на прийняття та соціальне схвалення, стремління задовольнити потреби усіх (бути гарним) для усіх без обліку ситуації, стремління до цілей мікро-групи, має розвинуті механізми витіснення та подавлення, емоційно лабільний (інтероїдний тип характеру), стремління бути в згоді з думкою оточуючих, стремління допомагати, почувати себе в центрі уваги, товариськість, проявляє теплоту та дружелюбні відносини;
• альтруїстичний (45%) - це свідчить - гіпервідповідальний, завжди приносить в жертву свої інтереси, стремління допомогти та співчувати усім, нав’язливий у своїй допомозі та дуже активний по відношенню до оточуючих, неадекватно приймає на себе відповідальність за інших (може бути тільки зовнішня "маска", ховаючи особистість протилежного типу);
• егоїстичний (40%) - це свідчить про стремління бути над усіма, але одночасно в стороні від усіх, самозакоханий, розрахований, незалежний, себе люблячий. Труднощі перекладає на оточуючих, але сам відноситься до них відчужено, хвальковитий, самовпевнений, заносливий. Орієнтація на себе, егоїстичні риси, має прихильність до суперництва;
• авторитарний (35%) - це свідчить диктаторський, деспотичний характер, тип сильної особистості, яка лідирує у всіх видах групової діяльності. В усьому прагнути придержуватися своєї думки, не вміє приймати поради інших. Авторитарний лідер любить давати поради, потребує до себе поваги.

Але також у дітей був виявлений адекватний рівень типа відносин:

• авторитарний (47%) - це свідчить, що особистість енергійна, компетентна, має лідерство, успішний в роботі, любить давати поради та потребує до себе поваги, впевнена в собі людина та необов'язково лідер;
• егоїстичний (40%) - це свідчить про егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва. Труднощі перекладає на оточуючих, але сам відноситься до них відчужено, хвальковитий та самовпевнений;
• підпорядкований (40%) - це свідчить про сором'язливість, кроткість, легко засмучується, схильності підкорюватися більш сильному без урахування ситуації.

Також були виявлені діти з низьким рівнем типу відносин:

• підозрілий (50%) - це свідчить критичний по відношенню до всіх соціальних уявлень та оточуючих людей, критичний, злопам’ятний, підозрілий;
• підпорядкований (40%) - це свідчить про те, що особистість засмучена, легко підкорюється, має здібність чесно виконувати свої обов'язки, не має особливої думки;
• агресивний (40%) - це свідчить про те, що особистість прямолінійна, енергійна, вперта, насмішлива, відкрита, сувора та різка в оцінці інших;
• зависливий (40%) - це свідчить про те, що особистість м’яка, чекає допомоги та порад, довірлива, ввічлива, не вміє проявляти опір.

Таким чином, внаслідок дослідження особливостей міжособистісних відносин виявлено, що діти мають дружню атмосферу, бажання задовольнити вимоги інших, не завжди приносять в жертву свої інтереси та співчуття до всіх. Але були виявлені рівні, що свідчать про те, що є діти, які підозріло ставляться до інших, також, злопам’ятні та образливі.

Можна сказати, що в класі є діти, які доброзичливо відносяться один до одного, що означає допомогу при любих обставинах, а також є діти, які знаходяться в недобрій, підозрілій обстановці. Розглянемо методику "Дембо-Рубенштейна".

При дослідженні самооцінки підлітків були отримані такі дані:

• 16% - низька самооцінка - це учні, які не мають своєї думки та не можуть самокритично відноситися до ситуації, не ставлять перед собою високі цілі, постійно невпевнені в своїх можливостях;
• 16% - адекватна самооцінка - це учні, які в деяких ситуаціях можуть зорієнтуватися, та не завжди впевнені в собі;
• 68% - висока самооцінка - це учні, які мають впевненість в собі, досягають певної мети, саморозвитку, самонавчання, дають поради іншим і є лідерами.

Таким чином, самооцінка підлітків дуже залежить від навколишнього середовища, від його спілкування та впевненості у собі.

Відкриття себе, як неповторної індивідуальної особистості нерозривно пов’язано з відкриттям соціального світу, в якому цій особистості належить жити. Підліткова рефлексія є, з однієї сторони, усвідомлення особистого "я", але з іншої сторони - усвідомлення свого положення в світі.

Висновки. На основі узагальнення результатів теоретичного навчання, виявлено, що автоматизація самооцінки оформлюється в підлітковому віці і спрямована, звичайно, на оцінку значимих інших людей, чим на особисту самооцінку.

Самооцінка в підлітковому віці стає показником стійких індивідуальних відмінностей. Для підлітка типовим є ідеалізація друзів і самої дружби. В основі підліткової дружби – лежить потреба в розумінні іншого, себе іншим і саморозкритті.

За результатами експерименту було показано, що між-особові відносини впливають на розвиток особистості, також завдяки цим типам ми виявили, що у дітей присутній тип дружніх відносин. Присутня взаємодопомога та розуміння між однолітками. Найбільш значимою цінністю у розвитку отроцтва та юнацтва є дружба.

Такі результати свідчать про те, що більша частина підлітків має друзів. Самооцінка теж дає поштовх для розвитку особистості та для знаходження друзів.

Література

1. Кон И. С. Психология юношеского возраста. -М., 1979.
2. Райс Ф. Психологія підліткового та юнацького віку. - СПб. Пітер, 1999.
3. Цветкова Л. С., Ахутіна Т. В., Пілаєва Н. М. Методика оцінки спілкування. -М., 1981.

Дата публикации: 27.01.2012