У рефераті ми розглянемо виховання як складову цілісного педагогічного процесу, метою якого є формування особистості та підготовка дитини до дорослого життя
Результатом такої підготовки є те, що дитина повинна засвоїти та усвідомити ряд важливих завдань, які чекають її на порозі вступу до дорослого життя:
Щоб підвести дитину до готовності вирішення таких важливих проблем, її треба виховати.
"Виховати", "виховувати" буквально означає передавати для засвоєння те, що "заховане" в культурі людства і народів, є "невидимим" та служить основою гуманних дій і вчинків людей (за М. Д. Касьяненко).
Для реалізації вищевказаних цілей відділяти засоби навчання від засобів виховання проблематично, бо вони виступають у єдності. Безумовно, між процесами навчання, освіти і виховання немає різкої границі. В зв’язку з цим виховні заходи завжди супроводжують навчальні заходи, дії, а останні, в свою чергу, носять освітній і виховний характер.
Тому завдяки навчанню та освіті у дитини розвивається не тільки розумова діяльність, яка збагачує мислення новим змістом, але й "зрушуються" ті сили, завдяки яким інтелектуальне життя її стає більш інтенсивним, динамічним, багатогранним і свідомим. Таким чином, навчання, освіта в поєднанні з відповідними виховними заходами, в процесі оволодіння знаннями та їх використання на практиці формують не тільки мислення, а й особистість в цілому (за Чеславом Купісевичем).
Серед різних систем і стилів виховання, випробовуваних людством, можна виділити такі:
Оскільки виховання - це взаємодія вихователя й вихованця, то все більшої поваги та признання набуває педагогіка співробітництва і співтворчості. Тобто, актуальною стає методика гуманістичного виховання. Протягом віків перевірено, що виховання підневільною працею і жорстким режимом, фізичними методами покарання не дає високих результатів.
Форми педагогічної дії в процесі виховання:
Виховні заходи можуть бути зорієнтовані на окремого учня в рамках системи "вихователь - вихованець", або на групу учнів в системі "вихователь - вихованці". Всі форми педагогічної дії на вихованців складають системи паралельного безперервного виховання, які надають їм характеру цілеспрямованих і свідомо реалізуючих процесів.
Серед усіх форм педагогічної дії на вихованців школі і сім’ї належить особливо важлива роль:
Звідси виходить, що виховання можна визначати:
Зміст виховання - це система знань, переконань, навичок, якостей та рис особистості, стійких звичок поведінки, якими повинні оволодіти учні згідно з цілями та завданнями.
Умовно процес виховання поділяють на:
Це всі складові цілісного педагогічного процесу, які більшою чи меншою мірою постійно присутні.
Добре організоване виховання повинне підготувати дитину до трьох головних ролей в житті: громадянина, працівника, сім’янина.
Як організувати таке виховання?
У сучасній педагогічній науці можна виділити наступні напрямки в ідеології виховання:
Реалізація вищеназваних напрямків здійснюється за принципами та методами навчання і виховання, які є загальними для цілісного навчально-виховного процесу.
Таким чином, виховання підпорядковане законам природи і суспільства:
У практичній діяльності найскладнішими є проблеми поєднання загальних напрямків, ідей, цілей, завдань виховання з реальними інтересами вихованців, колективу, сім’ї; наукового аналізу теоретичних основ із застосуванням конкретних методик, заходів виховання в конкретних умовах.
Вчитель і учень. Відносини вчителя та учня завжди в історії світової культури визнавались як найглибинніші у процесі передавання та засвоєння досвіду культурно-історичного творення, досвіду осягання часу індивідуальної та соціальної історії, досвіду бути людиною.
Вчитель пробуджує особистість у своєму учневі, його власна людяність, стаючи співтворцем її духу, торкається найбільш інтимних сторін само-проявів дитини. Вчитель направляє свою творчу силу до найвищого світосприйняття особистості, до смислостворюючого витоку її життя.
Вплив - той психологічний механізм, через який вчитель взаємодіє зі своїм учнем. Вплив не передбачає ніякого насильства над індивідуальністю людини, він є благородним і за формою, і за змістом. Вплив здійснюється як взаємо-розкриття суб’єктивних світів учителя та учня, в якому обидва щирі і обидва суб’єктивно цінні, проте спрямовує цей процес вчитель. Реалізується вплив у зустрічі двох моделей розуміння світу, тлумачення смисловідносин - моделі, властивої учневі, та моделі, яку вчитель обрав для даної взаємодії.
Педагогічна взаємодія вчителя та учня завжди є тривалою в часі, оскільки є довгим шлях пізнання особистістю, що формується, своєї індивідульності та засвоєння засобів виявлення себе у світі. Також не є одномоментним процес формування та закріплення властивостей суб’єктивного світу учня, що потребує постійної та кропіткої роботи вчителя.
Здійснюваний учителем вплив, дуже тонкий за способом здійснення та велично глибокий за змістом, отримує характер діяння, яке поєднує в кожному своєму моменті елементи минулого, теперішнього та майбутнього життя учня.
Література
Дата публикации: 16.01.2012