Як засуджені сприймають процес покарання. Реферат

Управління будь-якими складними системами, а тим паче, особистістю людини, повинно передбачати необхідність існування постійного зворотного зв`язку між об`єктом і суб`єктом впливу

Пропрацювавши в УВП доволі тривалий час, ми можемо стверджувати, що сучасна карна система не створює умов для виконання цього принципу. У ній не існує служб чи підрозділів, обов`язком яких було б постійне та детальне слідкування за позицією широкого кола засуджених щодо впливу, який на них здійснюється.

Ця серйозна вада карної системи призводить до розгляду особи засудженого лише у якості сталого об’єкту традиційно жорсткого впливу. Таке ставлення до неї з філософської точки зору є помилковим і неграмотним, бо нівелює діалектику суб’єкт-об’єктних відносин. Результатом такої концептуальної помилки є негнучкість чинної карної формації, яка на практиці (попри формальні декларації) не диференціює вплив на засуджених.

З цієї логіки випливає актуальність наступного етапу дослідження - аналіз суб’єктивного сприймання спецконтингентом процесу покарання.

Застосувавши спеціально створену анонімну анкету з різними категоріями відповідей (закритими і відкритими), ми прагнули дослідити оціночні позиції спецконтингенту щодо:

• наявних і бажаних методів виправного впливу;
• ефективності сучасного пенітенціарного процесу.

Процедура дослідження проводилася, як і у попередніх випадках, на двох репрезентативних групах засуджених, характеристика яких тотожна попереднім. Анкетування здійснювалося індивідуально.

Аналіз результатів опитування показав, що практично всі представники контрольних груп активно висловлюються за обмеження практики тотальної і тривалої соціальної ізоляції, яку вони одностайно вважали несумісною з метою виправлення.

Що стосується найбільш раціональних і бажаних для себе методів пенітенції, то опінії респондентів розділилися, що ілюструє діаграма на рисунку 1.

Рисунок 1. Відношення засуджених до методів виправлення.

Як бачимо, ніхто з респондентів не назвав ізоляцію як таку дієвим засобом реконструкції їх особистості. Відносно невеликою (9-10%) також виявилася кількість засуджених, які вважають процес пенітенції в принципі неможливим ні за яких умов.

Опитані переважно (74-88%) впевнені, що найефективнішим методом позитивної реконструкції особистісних рис може стати постійне мешкання та трудова діяльність людини у нормальному (некримінальному) соціальному середовищі. Частина респондентів (26-50%) надає перевагу комплексним методам впливу (активній роботі психологів, соціальних працівників, представників релігійних конфесій, громадських організацій), а також методам виправлення засуджених працею у звичайному середовищі (43-47% опитаних), під час якої вони б зкомпенсовували спричинену суспільству шкоду.

Відносно невелика частина засуджених (14-31%) вважають, що виправлення може відбуватися у трудовому колективі під впливом авторитетних товаришів по роботі. Важливо відмітити, що переважна більшість засуджених обох груп (91-90%) вказують одночасно на необхідності декількох з вищевказаних методів пенітенціарного впливу.

Суб’єктивна оцінка засудженими ефективності сучасної карної системи, в тому числі у контексті виправлення асоціальної девіантної особистості, переважно різко негативна. 83-81% опитаних вважають, що тривале (понад один рік) перебування в сучасних установах по виконанню покарань не тільки не сприяє формуванню у спецконтингенту соціально корисних моральнісних якостей, а, навпаки, розвиває та закріплює асоціальну спрямованість особистості, є причиною втрати корисних соціальних зв’язків (наприклад, з рідними), руйнування сімейних відносин, деградації професійних та інших нечисленних соціально корисних навичок.

Разом з тим 35-23% засуджених вважають, що нетривала (у межах декількох місяців) і нетотальна соціальна ізоляція може мати певний дисциплінуючий та виправний ефект на осіб, які засуджені вперше. Відносно невелика частина респондентів (3-4%) переконана, що перебування в УВП ніяк не впливає на якості особистості.

Рисунок 2. Відношення засуджених до перебування в УВП.

На основі проведеного аналізу результатів опитування ми можемо зробити висновок про існування певних відмінностей між існуючими вітчизняними методами пенітенції та суб’єктивним сприйманням засудженими їх корисності з точки зору досягнення каяття, реконструкції рис моральності.

Перебування у сучасних установах по виконанню покарання переважна кількість засуджених вважає неприйнятним та шкідливим з мети виправлення. Принципово не виступаючи проти поміркованого застосування соціальної ізоляції, респонденти вважають її другорядною у порівнянні з іншими заходами пенітенціарної практики.

Наведені факти, за суттю, є сигнальними - вони додатково свідчать про слабку ефективність існуючої карної парадигми та недієвість її інструментарію.

Література

1. Беца О. В. Реалізація ідей соціальної реабілітації засуджених у зарубіжній пенітенціарії // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К: Київський інститут внутрішніх справ. - 1997. - №1 (2) – С. 36 - 41.

2. Даньшин І., Лисоєд О. До питання про поняття злочинної діяльності // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - № 5. – С. 32-36.

3. Іванов В. М. Соціально-психологічні аспекти переходу від системи виконання покарань до пенітенціарної системи // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К: Київський інститут внутрішніх справ. –1997. - №1 (2). – С. 16 - 19.

4. Неправительственные организации и доклад Вульфа. Тюрьма и общество // Материалы семинара для персонала учреждений по исполнению наказаний. Славяногорск, 27-29 мая 1999 г. – Донецк: Донецкий Мемориал, Penal Reform International. - 1999. – 22 с.

5. Новые подходы для нового века // Материалы международной конференции по реформе исполнения наказаний. Лондон, 13 - 17 апреля 1999 г. – Донецк. Penal Reform International, Донецкий Мемориал, 1999. – 79 с.

6. Пастушеня А. Н. Основные принципы и средства эффективного применения прогрессивной системы исполнения наказаний. Реформирование пенитенциарной системы // Материалы международной конференции. - Минск: ООО ФилСерв плюс, 1998. - С. 86 – 93.

7. Радов Г. О. Роль та місце пенітенціарної системи в структурі державного управління України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К: Київський інститут внутрішніх справ. - 1997. - №1 (2). – С. 15 - 21.

8. Реформа систем виконання покарань // Матеріали міжнародної конференції з реформи кримінальних покарань, Ройал Холлоуей Коледж, Лондонський університет Егам, Саррей, Велика Британія, 13 -17 квітня 1999 р.). - Донецк: International Centre for Prison Studies, Penal Reform International, Донецкий Мемориал, 1999. – 14 c.

9. Ткачевский Ю. М. Прогрессивная система исполнения уголовных наказаний. – Москва: Зерцало, 1977. – 144 с.

10. Тюремная реформа: поиски и достижения. – Харків (Харківська правозахистна група); Penal Reform International: Фоліо, 1999. – 120 с.

11. Фаренюк С. Я., Корчинський В. О. Організаційно-правові питання реформування кримінально-виконавчої системи // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К: Київський інститут внутрішніх справ. - 1998. - №1 (3). – С. 14-18.

12. Филиппов В. В. Реформирование пенитенциарной системы // Материалы международной конференции. - Минск: ООО ФилСерв плюс, 1998. - С. 45-48.

Дата публикации: 16.01.2012