Навчання проблемне та програмоване. Реферат

Програмоване навчання є одним із різновидів репродуктивного підходу до навчання. Проблемне навчання – це один із засобів розвитку розумових сил учнів, їх самостійності та активності, творчого мислення

Програмоване навчання. Один із різновидів репродуктивного підходу до навчання.

Передбачає використання спеціальних навчаючих програм. Під терміном “Програмне навчання” розуміють цілеспрямовану організацію навчального процесу. Ґрунтується на наявності точно окресленого обсягу знань, умінь і навичок, як слід засвоїти, у його розчленуванні на малі дози (порцій, кадри), на сприйманні цих доз в строгій логічній послідовності.

Засвоєння обсягу інформації в дозі повинно активно готувати учнів до сприйняття наступної дози. Засвоєння кожної дози інформації має відбуватися відповідно до пізнавальних можливостей учня, самоконтролю за процесом засвоєння інформації.

Для реалізації програмованого навчання використовують спеціальні програмовані підручники і навчальні машини. Матеріал у підручнику може бути викладено в лінійній або розгалуженій системах.

За лінійної системи викладу матеріалу передбачається поділ навчальної інформації на малі дози, не складні для засвоєння. Лінійна програма унеможливлює помилки і приносить задоволення від успіхів. Лінійна система викладу навчального матеріалу нерозрахована на різний рівень розвитку учнів.

У підручниках, побудованих на основі розгалуженої системи, матеріал теж ділиться на дози. У кожному кадрі учневі повідомляється інформація, а відтак пропонується завдання.

Відмінність розгалуженої системи від лінійної в тому, що в ній до кожного завдання дано кілька відповідей, а після засвоєння дози інформації треба вибрати правильну відповідь. Якщо відповідь правильна, переходить до засвоєння дози інформації наступної, коли ж ні він додаткового засвоює вивчену інформацію.

Такий підручний не дає змогу учневі просуватися далі доки від не виконає завдання правильно. Тут увагу приділено не запобіганню помилкам, а їх роз’ясненню та контролю засвоєнням матеріалу.

Порівняння лінійного і розгалуженого способів програмування навчального матеріалу доводить, що розгалужена система програмування передбачає вищий ступінь індивідуалізації.

Позитивним у програмованому навчанні є:

• відокремлення головного, істотного в навчальному матеріалі;
• забезпечення оперативного контролю за процесом засвоєння знань;
• логічна послідовність у засвоєнні знань, що дає змогу працювати в оптимістичному темпі здійснювати самоконтроль, індивідуалізувати навчання;
• індивідуалізація навчання;
• водночас програмоване навчання може звести роль учителя до інструктора.

Проблемне навчання. Проблемне навчання – передбачає послідовні й цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні розв’язують під керівництвом учителя й активно засвоюють нові знання.

Використання теоретичних та експериментальних завдань ще не робить навчання проблемним. Все залежить від вчителя на скільки йому вдається надати цим завданням проблемного характеру.

Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно потребує роздумів над проблемою, викликає пізнавальний інтерес в учнів, спирається на попередній досвід і знання.

Проблеми класифікують:

• за галуззю і місцем виникнення;
• за роллю в пізнавальному процесі;
• за способом їх вирішення.

За галуззю і місцем виникнення розрізняють такі навчальні проблеми:

• предметна – виникає в межах одного предмета, засобами і методами цього предмета;
• між предметні – виникають в навчальному процесі в результаті між предметних зв’язків і зв’язку навчання з життям;
• урочні – виникають безпосередньо на уроці, вирішуються колективно або індивідуально під керівництво вчителя;
• позаурочні – виникають в процесі виконання домашніх завдань, у позакласній роботі, в життєвому досвіді учнів; вирішується переважно індивідуально.

Залежно від ролі в навчальному процесі проблеми поділяють на:

• основні – на початку уроку вчитель ставить основну проблему уроку (тему), яка активізує пізнавальну діяльність учнів щодо всього матеріалу уроку;
• допоміжні – основна проблема інколи непосильна для самостійного розв’язання, тому вчитель ділить матеріла на частини і ставить допоміжні проблеми.

Формує самостійність, дає змогу поетапно вирішувати проблему.

Щодо способів розв’язання виділяють такі проблеми:

• фронтальна – проблема, яку ставлять перед класом і вирішують зусиллями всіх учнів;
• групова – вирішується окремою групою учнів;
• індивідуальна – проблема яку ставить сам учень або вчитель, але вирішує учень самостійно.

Важливий компонент проблемного навчання - проблемна ситуація – учень або колектив мають знайти і застосувати нові для себе знання чи способи дій.

Проблемні ситуації створюють різними способами:

• Зіткнення учнів з життєвими явищами, фактами, які потребують теоретичного обґрунтування.
• Зіткнення із зовнішніми невідповідностями між явищами викликає в учнів бажання пояснити їх, спонукує до активного засвоєння нових знань.
• Використання навчальних і життєвих ситуацій.

Такі ситуації виникають під час виконання учнями практичних завдань у школі, вдома, в навчальній майстерні, під час спостереження за природою на пришкільній ділянці. У цих випадках учні самостійно доходять висновків.

Постановкою дослідницьких завдань учням.

Прикладом – будь-яка дослідна робота учнів у лабораторії, на пришкільній ділянці, на уроках з гуманітарних дисциплін. Потребує нових знань.

Спонуканням учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, зіткненнями їх з життєвими уявленнями і науковими поняттями про ці факти.

Висуненням гіпотез і організацією їх дослідження.

Спонуканням учнів до порівняння, зіставлення, протиставлення фактів, явищ, правил, дій, внаслідок яких виникають проблемні ситуації.

Ознайомлення учнів з фактами.

Проблемне навчання – один із засобів розвитку розумових сил учнів, їх самостійності та активності, творчого мислення. Забезпечує міцне засвоєння знань. робить навчальну діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати труднощі.

Дата публикации: 14.01.2011