Науково-технічні відносини: суть, форма та міжнародна передача технологій. Реферат

Суть міжнародних науково-технічних відносин. Форми міжнародних науково-технічних відносин. Міжнародна передача технологій

Суть міжнародних науково-технічних відносин

Міжнародні науково-технічні відносини – це відносини між суб’єктами світового господарства, пов’язані з розвитком і використанням світових досягнень науки та техніки.

Міжнародні науково-технічні відносини відображають зв’язки по:

• спільному проведенню науково-дослідних робіт;
• спільній розробці і використанню науково-технічних нормативів і стандартів;
• обміну результатами наукових робіт;
• проведенню спільних досліджень (НД, ДКР);
• впровадженню та використанню спільних науково-технічних програм.

В організаційно-виробничому аспекті міжнародні науково-технічні відносини можна класифікувати на:

• обмін загальною науково-технічною інформацією;
• укладання та реалізацію контрактних угод щодо проведення НД ДКР;
• здійснення міжнародних науково-технічних програм по спеціальних проблемах (біотехнологія, генна інженерія і т.д.);
• спеціалізація в галузі науково-технічних робіт;
• кооперування в галузі науково-технічних робіт (об’єднання зусиль партнерів з метою спеціального розв’язання науково-технічних задач);
• міжнародні науково-виробничі об’єднання.

Міжнародні науково-виробничі об’єднання можуть бути такі:

• міжнародні науково-дослідні організації;
• міжнародні науково-дослідні інститути (МАГАТЕ інститут ядерних досліджень в Дубліні);
• міжнародні науково-технічні лабораторії (лабораторія сильних полів у Варшаві);
• міжнародні науково-технічні центри (центр по електрозварюванню – інститут ім. Патона).

Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) – це форма МЕВ, яка являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах.

Структура МНТС:

• Створення координаційних міжнародних програм, спільних науково-технічних досліджень.
• Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями.
• Міжнародний інжиніринг.
• Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів.
• Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів.
• Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій.
• Розробка науково-технічних прогнозів.
• Пріоритетні напрямки розвитку МНТС:
• Електронізація та автоматизація виробничих процесів.
• Надійне мирне використання атомної енергії.
• Розширення практичного використання біотехнології та генної інженерії(клонування).
• Космічні дослідження.

Форми міжнародних науково-технічних відносин

Форми міжнародних науково-технічних відносин:

• обмін ліцензіями, патентами (ринок ліцензій патентів);
• "ноу-хау" – надання технічного досвіду, новинок і секретів виробництва;
• інжиніринг – надання технологічних знань необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин та обладнання;
• міжнародні виставки та ярмарки;
• міжнародні зв’язки між науковими установами;
• підготовка та перепідготовка кадрів.

Інтелектуальну власність можна визначити, як відносини між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження щодо результатів інтелектуальної власності.

Предметом (об’єктом) інтелектуальної власності є: новітні технології, наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки устаткування, апаратура, інструменти, технологічні лінії, документація, способи виробництва.

Інтелектуальна власність - це володіння виключним правом, яке визначає виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об’єкта інтелектуальної власності.

Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент – це документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

Проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах по різному побудовані правила щодо патентування. В США Патентне бюро повинно вирішити хто є першим, істинним та оригінальним винахідником, а час подання заявки на винахід не грає ніякої ролі, так як це практикується в Європі(при цьому сам винахідник залишається невідомим).

Міжнародний інжиніринг – це форма міжнародного науково-технічного співробітництва, що має вигляд сукупності інтелектуальних видів діяльності, конечна мета яких полягає в одержанні найкращих результатів від закордонних капіталовкладень чи інших витрат, пов'язаних з реалізацією проектів різного призначення інженерно-консультативного типу.

Іншими словами міжнародний інжиніринг – це надання інженерно-консультативних послуг.

Види інжинірингових послуг:

• Передпроектні послуги – дослідження пов'язані з вивченням ринку товарів, що вироблятиме об'єкт, яки будуватиметься; топографічні зйомки; розвиток транспортної мережі.
• Проектні послуги – підготовка проекту, оцінка вартості проекту, експертиза проекту, робочі креслення, нагляд за проведенням робіт.
• Післяпроектні послуги – підготовка контракту на будівництво, будівництво, монтаж обладнання, консультації з експлуатації обладнання.

Традиційно склалося, що основні наукові дослідження в Європі проводяться більше в науково-дослідних інститутах, а в США традиційна наука твориться в університетах, а прикладна наука – в пошукових лабораторіях при великих фірмах.

Спеціалізація в науці на світовому рівні сприяє значному її прогресу. Обмін науковими знаннями відбувається різними шляхами: через наукову літературу, роботу провідних вчених в різних країнах, створення спільних науково-дослідних закладів, проведення різного роду симпозіумів та конференцій.

Дещо менше розвинена система обміну в галузі освіти, яка побудована на основі зв’язків між вузами. Найрозповсюдженішими формами міжнародних відносин на рівні вищої школи є: обмін досвідом та інформацією, обмін викладачами, науковими співробітниками та студентами, спільна дослідницька діяльність, стажування молодих спеціалістів.

Серед великої кількості міжнародних організацій, що діють на рівні міжнародного науково-технічного співробітництва, помітно виділяється Світова організація інтелектуальної власності – це міжурядова організація, що має статус спеціалізованого закладу ООН, заснована в 1970 році і має на меті: сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом розвитку співробітництва держав та взаємодії з будь-якою іншою міжнародною організацією; управління союзами, що входять до складу СОІВ, Паризький союз – охорона промислової власності, Союз РСТ – договір про патентну кооперацію, Мадридський союз – угода про міжнародну реєстрацію знаків. Україна однією з перших стала членом СОІВ в 1970 році.

Міжнародна передача технологій

Міжнародна передача технологій – це не просто переміщення науково-технічних знань, а й обов’язковість їх використання у будь-якій діяльності.

Міжнародна передача технологій включає:

• вибір і придбання технології;
• адаптацію і освоєння нової технології;
• розвиток місцевих можливостей по вдосконаленню технології з врахуванням потреб національної економіки.

Причини швидкого розвитку міжнародного обміну технологіями:

• зростання швидкими темпами НТП;
• посилення нерівномірності економічного розвитку держав;
• закупівля передових іноземних технологій для країн, що розвиваються є важливим засобом подолання технічної відсталості;
• монополізація НТП крупними фірмами;
• загострення конкурентної боротьби між товаровиробниками на світовому ринку.

Основні канали передачі технологій:

• внутрішньофірмовий – дочірні підприємства ТНК (припадає 2/3 світової торгівлі ліцензіями);
• міжфірмовий – по ліцензійних, коопераційних, управлінських, та інших угодах з іноземними фірмами;
• зовнішньоторговий – нові технології поставляються разом з експортними поставками машин, обладнання та іншої промислової продукції.

Головні форми передачі технологій відбуваються як на комерційній так і на некомерційній основі, в залежності від того чи ведуться грошові розрахунки між покупцями і продавцями технологій.

Технології є результати інтелектуальної діяльності в уречевленій (обладнання, агрегати, інструменти, технологічні лінії і т.д.) і не уречевленій формі (різного роду технічна документація, знання, досвід і т.д.).

Суб’єктами світового ринку технологій є: держава, університети, фірми (ТНК), науково-дослідні центри, фізичні особи – вчені, спеціалісти.

Форми передачі технологій на некомерційній основі:

• інформаційні масиви спеціальної літератури, комп’ютерні банки даних, патенти, довідники і т.д.;
• конференції, виставки, симпозіуми, семінари;
• навчання, стажування, практика студентів, вчених, спеціалістів, які здійснюються на паритетних основах університетами, фірмами;
• міграція вчених і спеціалістів, "відплив мозку" з наукових структур.

Головний потік передачі технологій в некомерційній формі припадає на не патентоспроможну інформацію НД ДКР, ділові ігри, наукові відкриття.

Головні форми комерційної передачі технологій:

• продаж технологій в матеріальній формі – танків, агрегатів, обладнання, технологічних ліній, і т.д.;
• іноземні інвестиції, якщо вони супроводжуються притоком інвестиційних товарів, а також лізингом;
• продаж патентів;
• продаж ліцензій, на всі види запатентованої власності;
• продаж "ноу – хау";
• спільне проведення НД ДКР, науково-виробнича кооперація;
• інжиніринг.

Весь об’єм передачі технологій у комерційній формі супроводжується, або оформляється ліцензійним договором.

Література

1. Киреев И.П. Мировая экономика. Ч – 1. М.: 1997.

2. Кредисов А.И. Управление внешнеэкономической деятельностью. Учебное пособие. – М., 1996.

3. Спиридонов И.А. Мировая экономика. - М.: 1998.

4. Международные экономические отношения./ Под ред. Сутырина. - Санкт-Петербург, 1996.

5. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. – К., 1994.

Дата публикации: 27.01.2011