Розвиток інформаційних систем: моделі, сутність та стадії. Реферат

Дослідження у галузі теорії розвитку інформаційних систем були проведені у США у 70-х роках у зв'язку з нагальними проблемами практики, викликаними розвитком інформаційних технологій, такими як:

впровадження технології банків даних;

інтеграція технологій обробки даних, телекомунікацій й автоматизації управлінської праці;
забезпечення можливості безпосередньої взаємодії з персональним комп’ютером кінцевих користувачів, що ґрунтується на широкому впровадженні персональних комп'ютерів.

Модель стадій розвитку інформаційних систем мала кілька послідовних версій (1973, 1974, 1977 і 1979 рр.), перша з яких включала чотири стадії, а остання - шість, у тому числі:

Початкову. Обчислювальна техніка застосовується дуже мало, контроль за її застосуванням здійснюється недостатньо, а планування цього застосування є мінімальним.
Розширення. Застосування обчислювальної техніки швидко поширюється, посилюється його підтримка з боку керівництва, зростає відповідна зацікавленість з боку споживачів. Витрати на обчислювальну техніку швидко зростають, однак рівень якості проектів, автоматизації залишається невисоким, спостерігаються недоліки у плануванні.
Управління. Управління процесами автоматизації і контроль за ними стають більш послідовними, починає застосовуватись нова техніка передачі даних, увага керівництва переноситься з управління обчислювальними ресурсами на управління ресурсами даних.
Інтеграції. Поглиблюється підготовка керівництва у галузі комп'ютеризації і управління нею, управління все більше вдосконалюється. Здійснюється впровадження баз даних, в результаті чого посилюється тенденція до управління ресурсами даних.
Управління даними. Головна увага зосереджується на управлінні даними, управління обчислювальними ресурсами вдосконалюється. Разом з тим розвиток систем, що приносять підприємству безпосередню користь, здійснюється поволі.
Зрілості. Застосування обчислювальної техніки є цілісним комплексом, структура якого відображає організацію інформації на підприємстві та її потоки, використовується нова техніка управління комп'ютеризацією, у здійсненні якої беруть безпосередню участь всі пов'язані з цим процесом.

Основні ідеї теорії стадій розвитку інформаційних систем одержали подальше втілення в теорії асиміляційних фаз інформаційних технологій. Цю теорію, що трактує проблему інтеграції трьох інформаційних технологій автоматизації управлінської праці, обробки даних і телекомунікацій, розробили Дж. Маккінні і Ф.Макфарлан, які опублікували результати своїх досліджень у 1982 р. Автори виділяють чотири фази асиміляції інформаційних технологій:

1. Прийняття рішення про інвестиції в нову технологію і про її перевірку.

2. Освоєння технології та її адаптацію.

3. Управління використанням технології і контроль за ним.

4. Широкий трансфер технології.

5. Характеристики окремих фаз такі:

Фаза 1. Передбачається здійснення 1-2 експериментальних проектів, а також навчання споживачів.
Фаза 2. Успішно опробувань технологія застосовується для вирішення нових задач (типів задач), що виходять за рамки тих, які вирішуються на 1-й фазі.
Фаза 3. У разі успішного вирішення задач 2-ї фази у ході подальшого розвитку здійснюються: поширення застосування технології, організація управління, вдосконалення проектування і впровадження інформаційних систем. При занадто жорсткому управлінні, контролі ефективності і стандартизації має місце стагнація, що призводить до обмеження можливості інновацій.
Фаза 4. Застосування технології поширюється на інші ланки діяльності підприємства або організації.

Таким чином, технології, що забезпечують можливість переходу до нових умов застосування інформаційних систем або до здійснення реструктуризації, впроваджуються поступово. Оскільки у певний момент окремі технології можуть знаходитися у різних фазах асиміляції, необхідним є додержання таких правил:

технології, які знаходяться на 1-й або 2-й фазі асиміляції, повинні бути організаційно відокремлені від тих, що знаходяться на 3-й або 4-й фазі;
з метою накопичення технічного досвіду при здійсненні інтеграції інформаційних технологій необхідна певна поступовість;
на 2-й фазі може виявитися доцільним, хоча це і неефективно, розподіл технологій між споживачами із встановленням на наступних фазах більш ретельного контролю і здійсненням організаційних змін.

У 1988 р. Л. Джаз, М.Мавро і Б.Мартін на основі серії емпіричних досліджень розробили проект моделі стадій розвитку інформаційних систем з позицій використання комп’ютера кінцевими користувачами (еnd-user соmрuting), концептуально пов'язаний з моделями кінця 70-х років, які запропонував Р.Нолан.

Модель містить п'ять стадій розвитку (зрілості) у використанні обчислювальної техніки, що виділяються з позицій її використання кінцевими користувачами:

Ізоляція. На цій стадії застосування обчислювальної техніки відрізняється примітивністю, декілька користувачів освоюють користування комп’ютера в індивідуальному порядку, за відсутності формальної підтримки з боку відповідної організації. Однак необхідність такої підтримки поступово стає очевидною, що в результаті приводить до створення формальної групи консультантів, яка називається інформаційним центром.
Індивідуальне використання. Використання комп’ютера стає звичною складовою в роботі індивідуальних користувачів, а в окремих випадках і робочих колективів. Позиції інформаційних систем зміцнюються, діяльність стає більш систематичною і планомірною.
Мануальна інтеграція. Обмін даними і програмами між користувачами досягає значних обсягів, здійснюючись, головним чином, на дискетах. Головним у діяльності інформаційного центру є не підтримка індивідуальних споживачів, а здійснення комплексних програм використання комп’ютера кінцевими користувачами у межах певної організації.
Автоматизована інтеграція. Перехід до цієї стадії здійснюється з початком робіт із впровадження системи трансферу даних. Користувачами активно використовується зв'язок систем і баз даних усіх типів, що створюються як централізовано, так і індивідуальними користувачами. Інтеграційна політика в організації проводиться інформаційним центром або за його безпосередньою участю.
Розподільча інтеграція. Вища стадія для даної моделі. Користувачі працюють в системі розподілених баз даних. Роль інформаційного центру зростає ще більше. Необхідними стають система ефективного управління розподіленими даними, а також відповідні засоби передачі даних у мережі.

При плануванні розвитку інформаційних систем основним є співвідношення характеристик існуючої інформаційної системи з критеріями окремих стадій моделі розвитку. Стратегічний план розвитку інформаційної системи передбачає заходи у таких основних напрямах, як витрати на інформаційну технологію, структуру режимів роботи і організацію процесів обробки, методи управління інформаційною системою і вплив на позиції користувачів.

Моделі стадій розвитку інформаційних систем є вихідною базою досліджень про використання інформаційних технологій, розвиток інформаційних систем і закономірності їх впровадження на підприємствах і в організаціях. Моделі стадій розвитку дозволяють виявити взаємодію між інформаційною системою та її середовищем і, таким чином, визначити фактори успіху при впровадженні інформаційних систем і є основним з підходів, який дозволяє здійснити планування їх розвитку.

Дата публикации: 10.01.2011