Економічні та правові основи діяльності (ЗЕД) в Україні регламентовані Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність"
У цьому законі, ЗЕД трактована як діяльність суб'єктів господарської діяльності країни та відповідних іноземних суб'єктів, заснована на взаємовигідних відносинах між ними. ЗЕД передбачена як на території України, так і за її межами (ст. 1 Закону).
Під господарською діяльністю розуміють "будь-яку діяльність, у тому числі підприємницьку, пов'язану з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що є у формі товару".
До головних видів зовнішньоекономічної діяльності належать:
У сучасний період поряд з традиційними видами зовнішньоекономічної діяльності розвиваються і поширюються інші види співробітництва, зокрема, техніко-єкономічне і науково-технічне.
Техніко-економічне співробітнтітво стосується насамперед ринку об'єктів капітального будівництва, надання технічних послуг та поставок комплектного устаткування. Його ведуть або на умовах технічного сприяння, або за договорами генерального підряду, коли підрядник бере на себе зобов'язання здати готовий будівельний об'єкт в експлуатацію в обумовлені строки.
Майже усі види ЗЕД відображені в експорті та імпорті. Роль міжнародної торгівлі в розвитку національної економіки полягає в тому, що вона є засобом розвитку спеціалізації і концентрації виробництва, підвищення продуктивності ресурсів, збільшення обсягів національного виробництва і добробуту населення. Міжнародна торгівля дає змогу:
Відповідно до Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" Україна в галузі ЗЕД керується такими принципами:
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначає зовнішньоекономічна політика держави на тому чи іншому етапі. Як звичайно та країна, яка провадить ЗЕД, дотримується або політики вільної торгівлі, або протекціоністської політики. Перша характеризується мінімальним втручанням у процеси ЗЕД, у цьому випадку торгівля розвивається на засадах дії ринкових сил, попиту і пропозиції. Вважають, що за цих умов краще гарантовані ті вигоди, які забезпечує міжнародне економічне співробітництво.
У разі протекціоністської політики - внутрішній ринок захищають від іноземної конкуренції за допомогою митних бар'єрів та інших економічних і політичних важелів.
У разі недосконалої конкуренції на світовому ринку вміло проведена протекціоністська політика є обґрунтованою. Протекціонізм у міжнародній торгівлі допомагає: дещо зменшити вплив на національну економіку негативних тенденцій, що є на світовому ринку; захистити від іноземної конкуренції національні галузі економіки, які ще не зміцніли; сприяє збільшенню зайнятості населення; дає змогу реалізувати внутрішні програми економічного розвитку, збільшувати доходи уряду.
Водночас, протекціонізм, створюючи різні перешкоди на шляху міжнародного товарообміну, може завдати значної шкоди національній економіці, зменшити її ефективність і конкурентоспроможність. Тому уряди країн, регулюючи ЗЕД, найчастіше дотримуються політики поміркованої. Це дає змогу значно зменшити негативний вплив протекціонізму. Порівняно відкритим вважають торговельний режим, якщо середній рівень митного оподаткування імпорту менше 25%.
Зазначимо, що у разі високих, протекціоністських бар'єрів партнери по торгівлі можуть застосувати такі самі заходи й ефективність захисної політики може бути зведена нанівець.
Державне регулювання ЗЕД в Україні повинне забезпечувати таке: захист економічних інтересів країни та інтересів суб'єктів цієї діяльності; створення однакових можливостей для суб'єктів ЗЕД у розвитку всіх видів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та самостійному визначенні напрямів використання доходів та вкладення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері ЗЕД. У кінцевому результаті регулювання повинне підпорядковувати цю діяльність розвитку економіки України, насамперед забезпечити її збалансованість і рівновагу на внутрішньому ринку, сприяти структурним змінам у виробництві, створювати сприятливі умови для входження країни в міжнародний поділ праці.
Регулюючи зовнішньоекономічне співробітництво, держава та її органи не можуть безпосередньо втручатися у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів, що діють у цій сфері, за винятком випадків, коли таке втручання передбачене законами.
Методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі:
Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД.
У галузі імпорту до тарифних методів належать не лише митні тарифи, а й податки і збори з товарів, які ввозять, імпортні депозити та ін. У галузі експорту - це податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від податків, надання фінансової допомоги тощо.
Адміністративними важелями є ембарго (повна заборона зовнішньоекономічних операцій), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товарів (упакування, маркування, добровільні обмеження експорту, бюрократичні ускладнення митних процедур (запровадження підвищених вимог до якості, санітарних та інших стандартів).
Серед нетарифних важелів регулювання ЗЕД важливу роль відіграють валютні обмеження, тобто регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютними цінностями, яка може обмежувати зовнішньоекономічну діяльність або її стимулювати.
Важливим напрямом державного регулювання ЗЕД є регулювання ввезень і вивезень капіталу. Воно спрямоване на ефективне використання іноземного капіталу для розвитку національної економіки.
Регулювання ввезень капіталу з-за кордону має двоякий характер. З одного боку, держава зацікавлена у залученні іноземного капіталу, особливо інвестицій, а тому створює для цього відповідний клімат за допомогою гарантій від націоналізації, переведення прибутків, репатріації капіталу, надання різних пільг, а з іншого - провадить політику обмеження впливу закордонного капіталу на національну економіку.
Іноземні інвестиції в Україну можна робити у вигляді:
Іноземні інвестиції в Україні є в таких формах:
Крім того, іноземні інвестиції можуть бути і в інших формах, не заборонених законодавством України.
Для іноземних інвесторів на території України запроваджено національний режим інвестиційної і господарської діяльності. Він визначений як режим економічних відносин між державами, за якого одна держава створює фізичним і юридичним особам інших держав економічні умови для їхньої діяльності не гірші, ніж, умови в яких діють національні фізичні та юридичні особи.
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не передбачає іноземним інвесторам пільгових умов для господарської діяльності. В ньому не визначені податкові пільги або податкові канікули чи пільги і для підприємців, які мають велику частку іноземних інвестицій. Це одна з причин того, що іноземні інвестиції повільно надходять в економіку України.
Згідно з законодавством на території України можна створювати вільні (спеціальні) економічні зони. У таких зонах запроваджено спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування законів України.
З огляду на багатогранність зовнішньоекономічної діяльності та її важливість в Україні створена ціла система державного регулювання цієї сфери. Його проводить Україна як держава в особі органів у межах їхньої компетенції, недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати тощо), які діють на підставі статутних документів, а також самі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на засадах відповідних координаційних угод, укладених між ними.
ЗЕД в Україні регулюють за допомогою:
Правовою формою реалізації зовнішньоекономічної діяльності служить зовнішньоекономічний договір (контракт).
У вітчизняному законодавстві і практиці різні вираження використовуються для того, щоб підкреслити, що мова йде про відносини суб'єктів господарювання в області зовнішньоекономічної діяльності: "зовнішньоторговельна операція" (статті 45, 568 і 569 ГК України), «угода по зовнішній торгівлі» (ст. 567 ГКУ), "зобов'язання по зовнішній торгівлі" (ст. 170 ГКУ), "зовнішньоторговельний контракт", "договір у міжнародній торгівлі" і т. д. Часте застосування в українському законодавстві терміна "зовнішньоекономічний" відбиває той факт, що в сучасних умовах господарські зв'язки не можуть бути зведені лише до зовнішньої торгівлі у вузькому змісті, оскільки охоплюють співробітництво партнерів з різних країн в області науки, тихники, виробництва і т.д.
Законодавство України не містило визначення зовнішньоторговельної і зовнішньоекономічної угоди. З появою поняття "зовнішньоекономічна угода (договір)" виникло запитання про його визначення і про співвідношення двох названих понять. У визначеннях, що пропонувалися, містилася вказівка на суб'єкти й об'єкт правового регулювання, тобто, по-перше, відзначалося з деякими варіаціями, що в угоді беруть участь обличчя (суб'єкти) різної національної (державної) приналежності, і, по-друге, окреслювалося коло відносин, у сфері яких полягають такого роду угоди.
У той же час специфіка правового відображення економічних відносин припускає вироблення досить чітких і щодо стабільних критеріїв. Тому до зовнішньоекономічних договорів варто відносити договори, що укладаються в ході здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах.
Принцип місцезнаходження комерційних підприємств сторін у різних країнах як підстава для розмежування зовнішньоекономічних і внутрішніх господарських договорів одержав міжнародне визнання, про що вже йшла мова вище. Доцільність його включення в нормативне визначення відповідного поняття залежало від участі України в міжнародних конвенціях, де він використаний, а в більшому ступені - від позиції законодавця. До прийняття Закону України про ЗЕД визначення зовнішньоекономічного договору законодавчо не було закріплено. Приймаючи в квітні 1991 р. цей Закон, Верховна Рада України визначила зовнішньоекономічний договір (контракт) як «матеріально оформлена угода двох чи більш суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, чи зміну припинення їхніх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності».
Згідно ст. 6 Закону про ЗЕД суб'єкти, що є сторонами зовнішньоекономічного договору, повинні бути здатні до його висновку відповідно до законодавства України. Зовнішньоекономічний договір полягає відповідно до законодавства України і з обліком її міжнародних договорів. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту контракту мають право використовувати відомі міжнародні порядки, рекомендації міжнародних установ і організацій, якщо це не заборонено прямо й у винятковій формі законодавством України.
Для підписання зовнішньоекономічного договору не потрібно дозволу якого-небудь органа державної влади, чи керування вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-як види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, котрі прямо й у винятковій формі заборонені законами України. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів визначаються правом країни, обраної сторонами при висновку договору (контракту) чи в результаті подальшого узгодження.
При відсутності узгодження між сторонами відносно права, котре повинно застосовуватися до їхнього контрактів, використовується право країни, де заснована, має місце чи проживання основне місце діяльності сторона, що є:
До зовнішньоекономічних договорів про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконанні будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, що здійснює таку чи діяльність де створюються передбачені договором результати, якщо сторони не обмовили інше.
До зовнішньоекономічного договору про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється й офіційно реєструється.
До прав і обов'язків по зовнішньоекономічних договорах, не зазначеним у ст. 6 Закону про ЗЕД, застосовується право країни, де заснована чи має місце чи проживання основне місце діяльності сторона, що здійснює виконання такого договору, що має вирішальне значення для його змісту. При прийнятті виконання за зовнішньоекономічним договором приймається в увагу право місця проведення такого прийняття, якщо сторони не погодили інше.
Зовнішньоекономічний договір полягає в простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором чи України Законом. Повноваження представника на висновок зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів і інших основ, що не суперечать Закону про ЗЕД. Дії, що здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Підписувати договір від імені суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України - юридичної особи може одне обличчя (замість двох облич, як це було раніше).
Зовнішньоекономічний договір може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів чи України її міжнародних договорів.
З метою скорочення дефіциту Держбюджету і здійснення контролю за дотриманням порядку розрахунків в іноземній валюті Указом Президента України "Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні" від 7 листопада 1994 р. введений облік (реєстрація) окремих видів зовнішньоекономічних договорів, що укладаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності усіх форм власності і предметом яких є окремі групи товарів. Відповідно до цього Указу виданий наказ Мінекономіки України "Про порядок реєстрації й обліку зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 29 червня 2000 р., де затверджений порядок реєстрації, перелік товарних груп і країн, у випадку експорту в який контракти підлягають обліку.
Список використаної літератури:
Дата публикации: 08.09.2010