Регулювання експортних операцій в Україні. Реферат

Сутність і організація експортних операцій. Законодавче регулювання експортних операцій в Україні. Управління експортною діяльністю дрібних і середніх підприємств

Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними державами. Конституцією, Декларацією про державний суверенітет України і Законом України "Про економічну самостійність України" установлено, що однієї з основ реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні і регулюванні зовнішньоекономічних відносин.

Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля. Вона відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту держави, поліпшенні рівня життя населення і зміцненні положення держави на світовій арені.

Експортні операції, як складова частина зовнішньої торгівлі є найважливішим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можлива тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу.

Безліч учених-економістів присвячують свої праці вивченню проблеми поліпшення організації і підвищення ефективності експортних операцій.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність з метою одержання прибутку і встановлення міжнародних економічних відносин. Діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України від 16.04. 1991р. "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до даного закону зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Основними ланками при здійсненні експортних операцій є промислові підприємства, а також різні невиробничі організації. Тому вивчення експортних операцій держави в цілому не можливо без розгляду й аналізу окремих експортних операцій окремих підприємств. Тема даної дипломної роботи присвячена вивченню експортних операцій ВАТ "Концерн "Стірол", що займають значну частку в обсязі реалізації даного підприємства.

Метою даної дипломної роботи є аналіз результатів експортних операцій і розробка рекомендацій з підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

• вивчення світового досвіду здійснення зовнішньої торгівлі;
• розгляд теоретичних основ організації експортних операцій;
• аналіз законодавчої й нормативної бази, що склалася на Україні по даному питанню;
• пророблення статистичних даних про зовнішньоторговельний оборот України й обсяги експорту;
• вивчення системи організації експортних операцій на ВАТ "Концерн "Стірол";
• аналіз ефективності проведення експортних операцій ВАТ "Концерн "Стірол";
• розробка заходів щодо поліпшення організації й підвищення ефективності експортних операцій.

Сутність і організація експортних операцій

Серед різноманітних форм зовнішньоекономічної діяльності історично першою та переважаючою є міжнародна торгівля, тобто міжнародний обмін продуктами й послугами. За напрямком товарного потоку операції у міжнародній торгівля поділяються на експорт і імпорт. Розглянемо сутність експорту.

Експорт товарів – продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України. Таким чином, український суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює експорт товарів, є експортером. Експортна операція являє собою діяльність, спрямовану на продажів і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець – пустить в переробку, реалізує на внутрішньому чи ринку перепродасть у третій країні. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція. Її основними ознаками є висновок контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром границі країни - експортера. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави.

Перед здійсненням експортної операції необхідно вирішити питання про метод експорту.

Метод експорту - це спосіб здійснення експортної операції.

У міжнародній торговій практиці застосовуються два методи експорту:
Прямий експорт - здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків.

Якщо фірма вибирає варіант прямого продажу, а не через посередника, їй необхідно створити діючу експортну службу.

Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

• частка експорту велика в загальному обігу;
• зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;
• випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;
• невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;
• продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних розумів використання;
• на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

На кожному підприємстві експортні операції виконують спеціалізовані підрозділи. У залежності від розміру підприємства і рівня його інтернаціоналізації можливі наступні формі організації експортної служби:

• відділ збуту - використовується підприємством, якщо обсяг його зовнішньоторговельних операцій незначний і основна частина продукції реалізується на внутрішньому ринку;
• експортний відділ - створюється при збільшенні обсягу експортних операцій;
• відділення закордонних операцій – створюється закордоном і підпорядковує усі відділення у даній країні;
• центральна контора - створюється дочірня експортна фірма;
• спільні збутові компанії;

Але незалежно від форми організації головною метою роботи експортної служби є експорт конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом виконання наступних функцій:

• збір на підприємстві інформації про продукцію, підготовленої і планованої на експорт;
• складання калькуляції цін на експортну продукцію;
• підготовка рекламних матеріалів;
• аналіз інформації про експорт за попередні періоди;
• аналіз відгуків про товари в кінцевих споживачів;
• складання попереднього списку потенційних споживачів;
• переписування з питань висновку контракту;
• переговори за контрактом і його висновок;
• пророблення і висновок угод з посередниками;
• забезпечення упакування і транспортування;
• виконання митних обов'язків;
• забезпечення одержання платежу;
• гарантійне і постгарантійне обслуговування.

Першим етапом здійснення експортної операції є пошук контрагента і встановлення з ними контактів. Для експортера засобом встановлення контактів з імпортером є відправка йому комерційної пропозиції – оферти.

При прямому методі торгівлі виникає визначена фінансова вигода, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої несумлінності чи недостатньої компетенції посередницької організації.

Цей метод також дозволяє постійно знаходитися на ринку, враховувати його зміни і вчасно на них реагувати. У той же час використання прямого методу торгівлі має на увазі наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. У іншому випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть значно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньої є більш ризикованої, що обумовлено економічними, політичними, правовими і соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями й звичаями, а також великими відстанями між торговими партнерами. У результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торгових операцій.

Непрямий метод - вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників. Більш половини міжнародного товарного обміну здійснюється при сприянні торгових посередників, тобто незалежних від виробників і споживачів товарів торгових фірм, організацій і осіб.

Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі чи догоди окремого доручення, що укладається між ними.

Торгове посередництво містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки й укладання догоди, кредитування сторін і надання гарантій, оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування й проведення інших операцій.

Після вибору методу експорту і встановлення контактів безпосередньо з чи імпортером через посередника, сторони приступають до обговорення і висновку контракту купівлі-продажу. Згідно з контрактом основними обов'язками експортера є: постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера - сплата ціни за товар і прийняття товару.

Законодавче регулювання експортних операцій в Україні

Здійснення експортних операцій на Україні регулюється Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економіки України, Міністерства Зовнішньоекономічних Зв'язків, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими актами України.

По-перше основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність", який:

• дає визначення основним термінам, застосовуваним у практиці зовнішньоекономічної діяльності;
• закріплює основні принципи і правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності;
• визначає коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, їх права та обов'язки;
• дає перелік можливих видів зовнішньоекономічної діяльності;
• законодавчо закріплює регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
• регулює економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями;
• захищає права та інтереси держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
• зумовлює відповідальність України як держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при порушенні ними Законів України чи обов'язків, пов'язаних з виконанням контракту, а також визначає застосовувані до них санкції.

Згідно з даним законом до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності належать:

• фізичні особи, які мають цивільну правоздатність і дієздатність, а також постійно проживають на території України;
• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб;
• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності;
• спільні підприємства;
• Україна в особі її органів;
• інші держави та ін.

Необхідною умовою перетинання митного кордону України при експорті продукції є виконання митних формальностей, порядок здійснення яких регулюється Законами України "Про митну справу в Україні" і "Про Єдиний митний тариф", а також Митним Кодексом України.

Згідно з законом "Про митну справу в Україні" Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу. Згідно з законом "Про Єдиний митний тариф":

Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України. Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

При укладенні договорів при здійсненні експортних операцій контрагенти зобов'язані використовувати затверджені Міністерством Зовнішньоекономічних Зв'язків "Положення про форму зовнішньоекономічного контракту", яке закріплює основні умови укладання договорів купівлі-продажу. А деякі аспекти цих договорів закріплені у спеціальних правових актах.

Здійснення платежів у іноземній валюті регулюється Декретами Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" і "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті", а також Законом України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті". Перерахованими вище документами встановлений режим здійснення валютних операцій на території України, визначені принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" експорт є валютною операцією, бо експорт пов'язаний з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу.

При виборі базисних умов постачання підприємства користаються Указом Президента "Про використання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів". Ці правила викладено у ІНКОТЕРМС-2000, згідно з якими існує 13 базисних умов постачання, які відрізняються за обов'язками, які несуть контрагенти.

Оподаткування прибутку від експортних операцій здійснюється на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким при вивезенні товару з митної території України ставка податку на додану вартість дорівнює нулю; а також Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на прибуток підприємств і організацій", згідно з яким об'єктом оподаткування є валовий прибуток підприємства; визначення прибутку від реалізації продукції проводиться шляхом вирахування з одержаної виручки (без податку на добавлену вартість, акцизного збору) затрат на виробництво та реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).

Порядок квотування і ліцензування експорту визначає Декрет Кабінету Міністрів України "Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)", згідно з яким рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму; а також щорічні Постанови "Про перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню".

В основу законодавчої бази страхування експортних операцій покладено Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування"

З ціллю запобігання демпінгу використовується Указ Президента України "Про заходи для попередження експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торгових суперечок".

Управління експортною діяльністю дрібних і середніх підприємств

Організаційні структури для управління експортними операціями:

• Відділ збуту - діяльність на внутрішньому ринку сполучається з проведенням експортних операцій.
• Якщо немає коштів утримувати власну експортну організацію - можна скористатися послугами відділу збуту інших підприємств. Такий експеримент оплачується через систему комісійних нарахувань, хоча реалізація продукції здійснюється від імені підприємства-експортера зі зберіганням його торгової марки.
• Спільний збут фірми - доцільно створення у філії акціонерних товариств або О. О. О., що забезпечить якісний управлінський вплив із боку материнського підприємства й оперативний розподіл прибули. Фірма практично купує товар у підприємств-фундаторів і реалізує його відповідно до домовленості від імені цих підприємств або під власною торговою маркою. При цьому діяльність фірми націлена на одержання прибутку.
• В окремих випадках доцільно створювати експортні асоціації - вони існують на засоби фундаторів (по фінансовій вартості або у відсотках від прибутку), свою діяльність засновують не на одержанні прибутку для власних цілей, а з метою обґрунтованого поділу між підприємствами-фундаторами.
• Певні договірні зобов'язання з крупними фірмами, наприклад, на основі франчайзингових договірних відношень. (Макдональдс - відчисляє щомісяця у виді гонорарної плати 3% від суми прибутку, рентні платежі - 8,5%, а також 4% за рекламу).
• Використання іноземних представників на основах договору про визначені послуги. Вони є службовцями МП, що знаходяться на повному його забезпеченні, і можуть мешкати в країні збуту або в країні, де розміщена материнська компанія. (У останньому випадку представник повинен постійно їздити в країну збуту). Оплата праці - у відсотках від обсягу реалізації або від прибутку в процентному відношенні по прогресивній або регресивній ставці, із фіксованою або плаваючою мінімальною зарплатою і т. п.). Закордонні представництва можуть мати визначений штат (секретар, референт, програміст і т. д. (4-8 чоловік, значні компанії - 50 і більш людина).
• Роз'їзні агенти - комівояжери - виступають від імені підприємства, забезпечують одержання замовлень від потенційних покупців на основі демонстрації зразків товарів. Оплата праці - відрядна, погодинна або комісійна.
• Вмонтований експортний відділ - підпорядковується віце-президенту по ЗЕД. Вмонтований експортний відділ входить до складу служби збуту підприємства і здійснює тільки експорт продукції материнської компанії, а дочірні підприємства займаються збутом самостійно в країнах базування (підпорядковуються безпосередньо вищому керівництву материнської компанії). Поруч з умонтованим експортним відділом інші служби комерційного апарату вирішують проблеми упаковки і транспортування експортної продукції, страховки, рекламного забезпечення, технічного обслуговування, фінансово-юридичного забезпечення, обліку і т. д.
• Спеціальний експортний відділ ("Міжнародний відділ", "Відділ міжнародної торгівлі", "Зовнішньоекономічний відділ" і т. д.) підпорядковується віце-президенту по зовнішньоекономічних зв'язках і самостійно вирішує всі питання, пов'язані з експортом товарів. Функціонує в достатньо автономному режимі. Може бути побудований по:- Функціональному принципу (доцільно виділяти сектори замовлень, розрахунків, маркетингових досліджень, реклами і т. п. Робота виконується незалежно від групи товарів, країни реалізації і т. д.) - Товарному (якщо фірма здійснює багато експортних операцій у багатьох країнах. При цьому створюються сектори, що виконують усі види робіт, пов'язаних з експортом конкретного товару або групи товарів) - Територіальному принципу (Сектори спеціальних експортних відділів закріплюються за конкретними країнами (групами країн) і виконують усі види робіт, пов'язаних з експортною діяльністю, незалежно від номенклатури товару).

Література

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04. 91.
2. Бахрамов Ю. Организация внешнеэкономической деятельности. - СПб., 2000.
3. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.
4. Лук'яненко Д. Г. Міжнародна економіка. - К., 1996.
5. Луцишин З. О. Міжнародні валютно-фінансові відносини: практична філософія та реалії української економіки. - Тернопіль, 2003.
6. Панченко Є. М. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. - К., 1996.
7. Прокушев Е. Внешнеэкономическая деятельность. - М., 1999.

Дата публикации: 12.05.2011