Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Органи регулювання зовнішньоекономічною діяльністю, їх види і компетенція. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій. Види ліцензій і квот
Об'єктивними підставами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ймовірність виникнення суперечностей між інтересами суб'єктів ЗЕД (зокрема, щодо отримання максимального прибутку) та публічними інтересами і пов'язана з цим потреба забезпечення балансу цих інтересів за допомогою правових засобів.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" регулювання ЗЕД в Україні здійснюється згідно з іфинципами, визначеними у ст. 2 цього Закону, з метою:
Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється:
Таким чином, залежно від суб'єкта регулювання слід розрізняти державне та недержавне регулювання ЗЕД.
Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється за допомогою системи засобів такого регулювання, а саме:
Перелік засобів регулювання ЗЕД є вичерпним. Забороняється регулювання ЗЕД прямо не передбаченими законом актами державних і не державних органів.
Стаття 7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" закріплює засади, завдяки яким досягається відповідність регулювання ЗЕД правовому господарському порядку України. Однак наразі повноцінна участь України у світових економічних процесах потребує відповідності такого регулювання і світовому економічному правопорядку. Міжнародною організацією, яка розробляє та запроваджує глобальні правіша торгівлі між країнами, забезпечує її розвиток та передбачуваність, є Світова організація торгівлі (СОТ).
Наразі членами СОТ є 149 країн, на частку яких припадає понад 95% обсягів світової торгівлі. Головною умовою набуття членства в СОТ є відповідність національного законодавства принципам та нормам, які містяться в угодах СОТ і спрямовані на забезпечення кожному її членові безпечного й передбачуваного міжнародного торговельного середовища, а також продовження лібералізації торгівлі, сприяння економічному зростанню і розвиткові. З огляду на те, що Україною прийняті зобов'язання щодо гармонізації національного законодавства з нормами та вимогами угод СОТ, відповідність принципам цієї міжнародної організації виступає системною вимогою до регулювання (передусім державного) ЗЕД.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство економіки України, Державна митна служба України та інші органи відповідно до їх компетенції, визначеної ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Найвищим органом, який здійснює державне регулювання ЗЕД, є Верховна Рада України. До повноважень Верховної Ради України належать: прийняття законів з питань ЗЕД; визначення засад зовнішньої політики; надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та їх денонсація (ст. 85 Конституції України). Виключно законами України визначаються, зокрема: статус іноземців; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної та іноземних валют на території України; порядок утворення та функціонування вільних та інших спеціальних зон (ст. 92 Конституції України).
Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення зовнішньої політики держави; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; організовує і забезпечує здійснення ЗЕД України, митної справи; спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади в галузі ЗЕД (ст. 117 Конституції України); укладає міжурядові договори України з питань ЗЕД у вішалках, передбачених Законом України "Про міжнародні договори України"; приймає рішення про введення режиму ліцензування і квотування експорту (імпорту) за поданням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під такти режим, і строків дії такого режиму (це повноваження прийняте відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 6-93 "Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)"); забезпечує виконання рішень Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань ЗЕД.
Національний банк України представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій; забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами (ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 р. "Про Національний банк України").
Функції центрального органу виконавчої влади в галузі ЗЕД спершу виконувало Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України (МЗЕЗТорг). Відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1999р. №15 73/99 МЗЕЗТорг України був ліквідований з передачею його функцій Міністерству економіки України. Указом Президента України від 21 серпня 2001 р. № 724/2001 Міністерство економіки України було перейменовано у Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, а Указом від 20 квітня 2005 р. № 677/2005 - знову у Міністерство економіки України.
Згідно з Положенням про Міністерство економіки України, затвердженим Указом Президента України від 23 жовтня 2000 р. № 1159/2000, Міністерство здійснює такі функції у сфері ЗЕД:
а) іфограмно-координаційні, зокрема:
б) регуляторні та реєстраційно-дозвільні, зокрема:
Органи державного регулювання ЗЕД України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих рад, за винятком випадків, коли такі дії передбачені або випливають із законів України (ст. 10 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність").
Ліцензування зовнішньоекономічних операцій є адміністративним, нетарифним методом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і являє собою комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктом ЗЕД експорту (імпорту) товарів.
З огляду на те, що ліцензування зовнішньоекономічних операцій здатне справляти значний обмежувальний вплив на міжнародну торгівлю, його застосування підлягає жорсткій регламентації в рамках СОТ. Так, Угода про процедури ліцензування імпорту встановлює, що ліцензування імпорту повинне бути простим, прозорим та передбачуваним. Зокрема, ця Угода:
Порядок ліцензування зовнішньоекономічних операцій, що встановлений ст. 16 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", наближений до вимог СОТ (зазначена стаття була викладена у новій редакції Законом України № 1315-ІУ від 20 листопада 2003 р. на виконання Програми заходів щодо завершення вступу України до СОТ, затвердженої Указом Президента України від 5 лютого 2002 р. № 104) та передбачає здійснення ліцензування експорту (імпорту) товарів у двох формах.
1) У формі автоматичного ліцензування.
Автоматичне ліцензування — це комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.
2) У формі неавтоматичного ліцензування.
Неавтоматичне ліцензування - це комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти. Неавтоматичне ліцензування використовується в разі встановлення квот на експорт (імпорт) товарів. Експортною (імпортною) квотою є граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.
Ліцензування експорту (імпорту) товарів запроваджується в Україні в разі:
Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот, приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.
У разі застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі.
Ліцензії видаються Міністерством економіки України, а також у межах наданих ним повноважень - відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі заявок суб'єктів ЗЕД, що подаються за формою, встановленою Мінекономіки.
У разі запровадження режиму автоматичного ліцензування заявка на одержання ліцензії та інші необхідні документи можуть подаватися в будь-який робочий день до митного оформлення товарів. Строк видачі ліцензії не повинен перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки та інших необхідних документів, що відповідають установленим вимогам.
У разі запровадження режиму неавтоматичного ліцензування строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днів від дати одержання заявки, якщо вони розглядають
Література
Дата публикации: 11.05.2011