Платіжний баланс — це статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наводяться підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу
Платіжний баланс, — це статистичний звіт за певний період, який показує:
Іншими словами, платіжний баланс — це статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наводяться підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.
Для правильного розуміння й аналізу платіжного балансу необхідно насамперед визначити основні принципи його побудови:
Схема побудови платіжного балансу. Повна схема складання ПБ, рекомендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті в сім блоків (груп).
В аналітичних цілях усі статті платіжного балансу поділяються на статті, що знаходяться "над рискою", і показують рух матеріальних цінностей, весь рух капіталу, за винятком зміни міжнародних резервів, і статті, що знаходяться "під рискою", і включають тільки зміни запасів міжнародних резервів уряду і центрального банку:
В результаті утворюється підсумкове сальдо ПБ (сальдо підсумкового балансу, сальдо балансу офіційних розрахунків), яке фінансується, тобто погашається (якщо воно від'ємне) чи розподіляється (якщо воно позитивне) переважно за рахунок підсумкової зміни золотовалютних та інших офіційних резервів країни (блок Н).
Аналіз статей поточного ПВ. У практичних і аналітичних цілях найбільш важливою частиною платіжного балансу є баланс поточних операцій (БПО), тобто блок А. Саме цей блок охоплює товарами та послугами зовнішню торгівлю, яка залишається головною формою зовнішньоекономічних зв'язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази приватних осіб та безоплатна допомога (так звані трансферти) тощо.
Слід звернути увагу на той факт, що експорт та імпорт оцінюються в цінах ФОБ, в той час як у зовнішньоторговельній статистиці — в цінах СІФ (+ страхування та транспортні витрати).
Статті, об'єднані під назвою "Інші товари, послуги та доходи", включають:
Статті "Приватні односторонні перекази" та "Державні односторонні перекази" включають:
Трансферти включають міжкраїнну передачу матеріальних ресурсів, коли в обмін країна не одержує ніякого вартісного еквівалента, тобто залежно від напрямку трансферту він відбивається у платіжному балансі тільки за кредитами або за дебетом. Трансферти бувають поточні і капітальні.
Поточні трансферти включаються в рахунок поточних операцій платіжного балансу, а капітальні — в рахунок операцій з капіталом. Поточні трансферти не означають передачі права власності на основний капітал, не пов'язані з придбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредитором.
Аналіз статей балансу руху капіталів. Міжнародний рух товарів і послуг, що фіксується в рахунку поточних операцій платіжного балансу, відповідним чином фінансується. Це фінансування відображається в рамках декількох груп статей платіжного балансу, що іноді спрощено називають балансом руху капіталу.
"Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал" (блок В) включає:
1. прямі та портфельні інвестиції;
2. інший довгостроковий капітал, куди входять:
"Короткостроковий капітал" (блок С) відображає рух інвестицій строком до одного року включно і характеризує переважно рух короткострокових державних паперів і зобов'язань, банківських депозитів і міжбанківської заборгованості, короткострокових позик.
До балансу руху капіталу примикає блок О, "Помилки та пропуски", який охоплює не стільки помилки, скільки пропуски, особливо приватні, зроблені при підрахунку руху короткотермінового капіталу (де кількість щоденних операцій досягає в деяких країнах астрономічних цифр), а також включає контрабанду та нелегальний рух капіталу.
Аналіз статей підсумкового балансу. При аналізі підсумкового балансу розглядаються всі блоки, крім Н.
"Компенсуючі статті" (блок Е) включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):
"Надзвичайне фінансування" (блок Р) охоплює переважно операції з пом'якшення дефіциту ПБ — безоплатні позики МВФ, позики для структурної перебудови від Світового банку, а також прострочення у виплаті, перенесення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.
"Зобов'язання в складі валютних резервів іноземних державних органів" (блок С) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами (які розглядають їх як еквівалент валютних резервів).
Регулювання платіжного балансу
Регулювання платіжного балансу (пб). Статистичні дані свідчать, що ПБ країн світу постійно перебувають у стані нерівноваги, тобто сальдо поточних операцій і сальдо підсумкового балансу, як правило, не дорівнюють нулю і тому балансуються рухом капіталу, державними балансуючими операціями та змінами в резервах. Нерівновага ПБ країни, будучи насамперед регулятором внутрішньо економічних процесів, викликає ряд наслідків для її економіки.
Стабільно позитивне сальдо зміцнює позиції національної валюти і одночасно дає змогу мати міцну фінансову базу для експорту капіталу, на відміну від стабільно від'ємного, яке спонукає країну до його імпорту. Якщо подібний приплив капіталу здійснюється не через довгострокові підприємницькі інвестиції (тобто прямі та портфельні), а через довгострокові державні і приватні банківські займи і особливо шляхом надзвичайного фінансування і зростання зовнішніх зобов'язань, то це призводить до швидкого зростання зовнішнього боргу країни і виплат за ним. Країна починає жити в борг.
Сильні коливання сальдо мають несприятливі для країни наслідки. Так, різке зростання позитивного сальдо створює базу для швидкого зростання грошової маси і тим самим стимулює інфляцію, а різке зростання від'ємного сальдо викликає обвальне падіння обмінного курсу, що вносить хаос у зовнішньоекономічні операції країни.
Отже, коли мова йде про рівновагу ПБ, то в центрі уваги виявляється насамперед дефіцит ПБ і сильні коливання його сальдо.
Методи державного регулювання платіжного балансу. Вплив держави на стан ПБ здійснюється за допомогою кількох основних методів. Прямий контроль включає регламентування імпорту (наприклад через кількісні обмеження), митні та інші збори, заборону чи обмеження на переказ за кордон доходів від іноземних інвестицій та грошові трансферти приватних осіб, різке обмеження безоплатної допомоги, вивозу коротко- та довгострокового капіталу тощо. Подібні заходи, як правило, викликають великі труднощі для багатьох підприємств країни і, відповідно, сприймаються негативно.
У короткостроковому плані прямий контроль дає позитивний ефект, який більше чи менше залежить від рівня дотримання підприємствами господарського законодавства і здатності уряду стежити за виконанням своїх рішень.
У довготерміновому плані ефект від цих заходів суперечливий, оскільки створюється "парниковий режим" для місцевих виробників, падає зацікавленість іноземних інвесторів до даної країни через заборону на переказ їхніх доходів, виникають труднощі з залученням іноземних спеціалістів, створюються перешкоди для розширення за кордоном мережі з продажу вітчизняних товарів, ї навпаки, не викликає ворожості, а сприймається позитивно вітчизняними підприємствами такий прямий інструмент, як субсидування експорту.
Однак він потребує великих коштів і тому його застосування зазвичай пов'язане зі станом бюджету країни.
Дефляція (тобто боротьба з інфляцією) націлена на вирішення внутрішньо економічних завдань, але як побічний ефект поліпшує і стан ПБ Вважається, що традиційні для дефляційної політики наслідки — падіння обсягу виробництва, інвестицій і доходів — ведуть до скорочення імпорту і зростання резервних потужностей для нарощування експорту.
Звичайне для дефляції підвищення облікової ставки залучає у країну короткотерміновий капітал, якщо, звичайно, тут є розвинена кредитно-банківська система і низький рівень політичного ризику.
Однак є й інша точка зору: дефляція зменшує експорт і збільшує імпорт. При дефляції підвищується обмінний курс національної валюти, що збільшує можливості імпортерів. Для експортерів же високий курс їхньої національної валюти означає, що при обміні експортної виручки вони отримують менше національної валюти, а це зовсім не стимулює зростання експорту.
Зміни валютного допомагають державі регулювати рівновагу ПБ, але при цьому слід враховувати, що ефект від ревальвації/девальвації послаблюється еластичністю експорту/імпорту та інерційністю зовнішньоторговельних потоків. Тому розрізняють коротко-, середньо- та довгостроковий вплив змін валютного курсу на ПБ. В середньо- і довготерміновому планах девальвація слабко скорочує імпорт, а ревальвація його суттєво збільшує. Експорт звичайно більш еластичний і тому в середньо- і довготерміновому планах більш чутливий до курсу національної валюти.
Дата публикации: 10.05.2011