Суть та структура світового ринку технологій. Реферат

У результаті міжнародної передачі технологій виграють як продавці, так і покупці. Продавці отримують винагороду, а покупці отримують нову технологію, за рахунок якої можуть досягти певної економії засобів та часу порівняно із самостійною розробкою технології; ліквідувати технічну відсталість у певних галузях діяльності; досягти підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється за придбаною технологією, та збільшити її експорт

Міжнародний обмін технологією в товарній формі відомий з початку XX ст., однак формування світового ринку технологій припадає на другу половину 50—60-х рр. Саме до цього часу обсяг міжнародних комерційних операцій з технологіями перевищив масштаби національного обміну.

Міжнародний науково-технічний обмін включає в себе, окрім купівлі-продажу готових товарів і устаткування для їхнього виробництва, отримання ліцензій на передові техніку і технології, наймання висококваліфікованих іноземних учених і фахівців тощо.

Технологія як товар має ряд особливостей:

це найбільш цінний товар, який вимагає багато витрат часу та коштів, тому дорогий. Для забезпечення окупності витрат при створенні нових технологій потрібен вихід за вузькі межі національного ринку на міжнародний рівень;
технологія може забезпечити високі прибутки;
завдяки своїм якостям вона швидко розвивається;
це мобільний товар, оскільки переважно не чутливий до національної та територіальної специфіки;
та експортований товар, оскільки, по-перше, технологія в "чистому" вигляді має дуже низькі транспортні витрати; по-друге, мають місце незначні торгові обмеження (тарифні та нетарифні) на кордоні приймаючої країни, яка здійснює прийом, що зумовлено метою недопущення технологічного відставання.

Технології як факторові виробництва притаманна висока міжнародна мобільність. Досвід показує, що витрати на передачу технологій всередині країни є меншими, ніж на передачу технологій іноземним фірмам. У зв'язку з цим слід було б очікувати, що обсяг внутрішнього технологічного обміну буде більший за міжнародний. Проте на практиці ми спостерігаємо прямо протилежне. Причинами такого явища є:

менші бар'єри та обмеження на шляху передачі технологій порівняно з переміщенням товарів та капіталу;
багатонаціональні корпорації віддають перевагу передачі технологічних ] знань своїм зарубіжним філіям та дочірнім компаніям, а не незалежним фірмам, в тому числі вітчизняним. Це пояснюється бажанням утримати монопольне право на використання технології;
зазвичай зовнішні ринки є більш місткими, ніж внутрішні;
передача технологій за кордон супроводжується додатковими поставками сировини, устаткування, напівфабрикатів і т. д., що дає можливість продавцеві технологій збільшити випуск товарів на експорт і отримати ескорт-ефект;
часто лише шляхом передачі технологій за кордон компанія може отримати необхідну їй технологію, якою володіє партнер. Таке перехресне ліцензування практикується фірмами, що здійснюють громіздкі науково-дослідні та конструкторські роботи і є лідерами в певній галузі науки і техніки.

Суб'єкти міжнародної передачі технологій — підприємства, ТНК та МНК, науково-дослідні і проектні інститути, технополіси, країни, регіональні інтеграційні угруповання, міжнародні організації. Найбільш вагомими суб'єктами міжнародної передачі технологій є фірми розвинутих країн, які забезпечують більшу частину обороту світового технологічного ринку. Світовим лідером на цьому ринку є США.

Мотивації учасників процесу міжнародної передачі технологій

Продавців:

міжнародна передача технологій є альтернативою торгівлі, коли експорт товарної продукції, що виготовляється за даною технологією, не можливий через економічні або політичні обмеження;
передача технологій часто є необхідною умовою руху капіталу;
всередині країни немає можливості або не вигідно застосувати або комерціалізувати технологію (наприклад, обмежений попит на інноваційну продукцію, відсутня виробнича база);
продаж ліцензії на технологію дає змогу компенсувати витрати на її розробку або може бути прибутковою операцією;
правовий захист дає змогу продавцям при виході на міжнародний ринок тимчасово зберегти комерційну таємницю та повні права на технологію;
пройшовши пік життєвого циклу у своїй країні, інновація прагне вийти на інші ринки з метою подальшого отримання надприбутків;
валютний ефект від реалізації технології на світовому ринку набагато вищий, ніж від експорту звичайних товарів;
продаж технології дає можливість задовольнити широке коло економічних інтересів, що зовсім не замикаються на традиційному для будь-якого власника товару відшкодуванні вартості і зміни її форми.

Покупців:

економія коштів та часу на розробку технологій.
підняття технічного рівня виробництва за короткий термін. Технологія, що передається, у більшості випадків має для країни, що її приймає, наукомісткий та інноваційний характер;
можливість не тільки оновити, а й розширити виробництво, оскільки передача технологій часто супроводжується вкладеннями капіталу;
зростання конкурентоспроможності;
збільшення експорту продукції;
очікувані прибутки від технологічних та інших інновацій.

Отже, в результаті міжнародної передачі технологій виграють як продавці, так і покупці. Продавці отримують винагороду, а покупці отримують нову технологію, за рахунок якої можуть досягти певної економії засобів та часу порівняно із самостійною розробкою технології; ліквідувати технічну відсталість у певних галузях діяльності; досягти підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється за придбаною технологією, та збільшити її експорт.

Загалом продавці та покупці, донори та реципієнти прагнуть ефективно використати переваги міжнародного поділу праці. Порівняльні переваги мають місце в науково-технічній сфері, так само як і в інших сферах людської діяльності, і приносять відповідні ефекти.

Сегменти ринку технологій. В тій його частині, де здійснюється торгівля ліцензіями, патентами, ноу-хау тощо (тобто в "чистому" вигляді), технологія виступає як самостійний фактор виробництва. В інших сегментах цього ринку, де технології матеріалізовані в технологічномістких видах продукції, кваліфікованих працівниках, високотехнологічному капіталі, міжнародне переміщення технологій поєднується з міждержавним рухом товарів, робочої сили і капіталу.

Тенденції міжнародного ринку технологій:

суб'єктами виступають переважно промислове розвинені країни світу;
збільшується участь країн, що розвиваються, та країн перехідної економіки;
спостерігається лібералізація ринку;
зростає частка інтелектуальних послуг;
виникло та поширюється міжнародне регулювання ринку;
відбувається подальша диверсифікація та індивідуалізація продукту;
збільшуються темпи зростання обсягу виробництва та товарообігу інноваційних продуктів;
розширюється асортимент продукції (за 25 років він збільшився у 10— 15 разів);
скорочується середня тривалість життєвого циклу продукту (за 25 років зменшилася наполовину)
зростає швидкість морального старіння патентної інформації (в середньому термін користування патентом становить 10—14 років, а в області мікро-електроніки — всього 4—5 років);
скорочуються строки впровадження науково-технічних розробок від їхньої лабораторної стадії до серійного виробництва;
зменшується час розповсюдження інновацій (кожні 20 років скорочувався наполовину і зараз становить 2—6 років);
інновація все більше стає необхідним засобом створення конкурентних переваг, завоювання міжнародного ринку. Відсутність достатньо продуктивних інновацій, навіть в умовах значних інвестицій, позбавляє країну економічного зростання та експортної конкуренції у провідних галузях;
країни — власники нових технологій отримують основну частку надприбутків, а ті країни, що тиражують створені іншими технології, отримують прибутки на порядок менші;
активізація експорту-імпорту технологій вимагає сприяння з боку держави та оперативного корпоративного менеджменту.

Дата публикации: 10.05.2011