Валютні курси та валютна політика. Реферат

Кожна країна вибирає і здійснює певну валютну політику: управління курсом своєї валюти, операціями з іншими країнами. Знання основних можливостей регулювання валютних проблем особливо необхідне фінансовим менеджером при проведенні валютних операцій в тій чи іншій ситуації

Валютний курс – це ціна грошової одиниці даної країни, виражена в одиницях валюти іншої країни.

Є дві протилежні системи валютних курсів:

• система гнучких, або плаваючих валютних курсів – коли курси, за якими обмінюють національні валюти, визначаються попитом та пропозицією;
• система жорстко фіксованих валютних курсів – за якої державне втручання у функціонування валютних ринків або деякі інші механізми нейтралізують зміни валютних курсів, зумовлені коливанням попиту та пропозиції.

Валютний курс встановлюється шляхом котування. Види котувань:

• пряме – прирівнювання національних валют до грошової одиниці іншої країни. В даний час більшість країн світового співтовариства використовують пряме котування, причому, національна валюта порівнюється з доларом США. Це обумовлено тим, що долар США забезпечує здійснення більше 2/3 міжнародних торгових операцій;
• непряме – вираження національної грошової одиниці у валюті іншої країни. Наприклад, 1 фунт стерлінгів = 1,5 долара. Це обумовлено тим, що до 1910 р. міжнародні торгові операції в основному забезпечував фунт стерлінгів, і до нього дорівнювалися валюти країн світу. Таке котування збережене у Великобританії. Прикладом непрямого котування є прирівнювання долара США до інших валют на їхній території.

Кожна країна вибирає і здійснює певну валютну політику: управління курсом своєї валюти, операціями з іншими країнами. Знання основних можливостей регулювання валютних проблем особливо необхідне фінансовим менеджером при проведенні валютних операцій в тій чи іншій ситуації.

Теоретично можна виділити п’ять основних варіантів валютної політики:

• Фінансування загального платіжного дефіциту без зміни валютного курсу.
• Жорсткий валютний контроль.
• Плаваючі валютні курси.
• Постійно фіксовані валютні курси.
• Компроміс валютних курсів (3 і 4).

Кожний варіант становить спосіб вирішення валютних проблем як реакцію на дефіцит платіжного балансу і падіння курсу національної валюти.

Перший варіант передбачає умови, за яких країна має можливість фінансувати дефіцит свого платіжного балансу, залишаючи валютний курс незмінним, за рахунок валютних резервів і грошових зобов’язань по відношенню до інших країн. Такими умовами є:

• дефіцит платіжного балансу має тимчасовий характер;
• країна має достатні валютні резерви;
• стійкість валютного курсу в довгостроковому плані, без істотних корекцій загальноекономічної політики для його підтримки.

Якщо ці умови відсутні, то підтримка валютного курсу за допомогою тимчасових фінансових заходів малоефективна і дорого коштує.

Другий варіант – жорсткий валютний контроль – передбачає обмеження імпорту товарів і послуг, вивозу капіталу за кордон, закордонного туризму.

Вважається, що застосування першого варіанту валютної політики обмежене, другого – практично неприйнятне, оскільки економічні і соціальні витрати жорсткого валютного контролю надто великі. Відтак реальні звичайно розглядаються три варіанти: фіксовані валютні курси, гнучкі або плаваючі валютні курси та компромісні валютні курси.

Отже, можливі три варіанти валютної політики:

1. в країні може діяти механізм постійно фіксованих (твердих) валютних курсів;

2. можна допустити вільне плавання валютних курсів, без втручання держави;

3. можна прийняти компромісне рішення:

• при політиці фіксованих курсів час від часу проводити значні девальвації або ревальвації;
• проводити політику керованого плавання.

Дата публикации: 04.05.2011