Перші випадкові відвідини Пн. Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають на початок першого тис. до н. е. За літературною традицією найраніше поселення на Березанському півострові могло виникнути близько середини 7 ст. до н. е.
В першій половині - середині 6 ст. до н. е греки засновують Ольвію (Південно-бузький лиман), наприкінці 6 ст. до н. е. - Тіру, Ніконій (на Дністровському лимані), Керкінітіду. Тоді ж у південно-західному Криму виникає невелике іонійське поселення. Можливо воно існувало до останньої чверті 5 ст. до н. е, коли вихідці з Гераклеї Понтійської заснували на його місці Херсонес.
У другій половині 6 ст. до н. е. виникає більшість міст Боспору:
Саме в цей час відбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст, де з'являється багато поселень. Окрім Херсонеса, більшість згаданих міст засновані вихідцями з району малоазійського міста Мілет.
Колонізація Пн. Причорномор'я була частиною так званої Великої Грецької колонізації 8-6 ст. до н. е. Вона зумовлювалась рядом причин, найголовніша з яких - відносне перенаселення, коли всі землі в материковій Греції були вже розподілені. "Зайві" люди змушені були шукати ліпшої долі в інших місцях, не так щільно заселених.
Греки – засновники північно-причорноморських міст, були в основній своїй масі мало-заможними землеробами, частково - торгівцями, ремісниками. На ранньому етапі свого буття на новій землі вони займалися сільським господарством сіяли: пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, городничали, розводили худобу. Інші їхні тогочасні заняття – ремісництво, торгівля – були другорядними.
Отже, грецька колонізація Північного Причорномор'я мала спочатку аграрний характер. Але колонізацію слід розуміти лише як господарське освоєння греками Північного Причорномор'я, причому мирне. Новозасновані колонії не залежали від міст-митрополій хоч і підтримували з ними добрі стосунки, навіть укладали угоди щодо взаємного сприяння в торгівлі, надання рівних прав громадянам обох полісів, мали з ними єдині культи й літочислення.
Колонії в основному засновувались упорядковано, коли ще в митрополії обирали або призначали керівника групи колоністів – ойкіста. На місці закладання нового міста розмежовувались ділянки під будівлі й сільськогосподарські території, відводили місця для культових і громадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер.
Література
Дата публикации: 26.03.2013