Бюджетна політика держави: видатки бюджетів. Реферат

Бюджетна політика держави є однією з основних складових його діяльності. Це могутній інструмент, за допомогою якого держава може активно втручатися в економіку і особливо сильно впливати на стан в тих галузях, які існують за рахунок бюджетних коштів

Видатки бюджетів

Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України. Кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів. До Державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені законами України.

Розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до цього Закону. Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об'єктів із зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Забороняється використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути утворені за рахунок надходжень від необов'язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших не бюджетних джерел.

Державний бюджет України передбачає видатки на:

• фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та підвищення життєвого рівня народу, заходів щодо соціального захисту населення;
• фінансування здійснюваних установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення;
• фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;
• оборону;
• охорону навколишнього природного середовища;
• утримання правоохоронних і митних органів, податкової, захисту прав споживачів та контрольно-ревізійної служб;
• утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;
• здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;
• дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
• виплату всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплату допомоги по безробіттю, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;
• утворення державних матеріальних і фінансових резервів;
• обслуговування внутрішнього та зовнішнього державних боргів та їх повернення;
• інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України відповідно до законів України.

У Державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків Державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України.

У Державному бюджеті України понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до двох відсотків загального обсягу видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження Державного бюджету України.

З республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються видатки на:

• фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення, що знаходяться у підпорядкуванні виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя,
• соціально-культурних заходів відповідно до покладених на ці органи влади функцій;
• утримання органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної влади і самоврядування;
• фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;
• інші заходи, що фінансуються відповідно до законодавства України з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських /міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування/ і районних бюджетах утворюються резервні фонди Уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів обласних, міських /міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування/, районних Рад народних депутатів у розмірі до одного відсотка від обсягу видатків кожного з відповідних бюджетів для фінансування невідкладних заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження зазначених бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, селищних, сільських бюджетах утворюється оборотна касова готівка. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження відповідного бюджету.

Розмежування видів видатків між бюджетами, що входять до складу бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, здійснюється відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими /міст Києва і Севастополя/ Радами народних депутатів та районними і міськими /міст з районним поділом/ Радами народних депутатів.

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики.

Перевищення доходів над видатками становить надлишок бюджету. Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету.

При визначенні розміру дефіциту бюджету кредити та позики в джерело доходів не враховуються. Граничний розмір дефіциту та джерела його покриття визначаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів. Покриття дефіциту бюджету здійснюється за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інститутів. Рішення про залучення позик до Державного бюджету України в кожному конкретному випадку приймає Верховна Рада України.

Розмір внутрішніх республіканських позик Автономної Республіки Крим встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, а внутрішніх місцевих позик - обласними та міськими Радами народних депутатів, під час затвердження відповідних бюджетів і може уточнюватися під час внесення змін чи доповнень до них.

Регулювання загального обсягу випущених внутрішніх позик здійснюється Верховною Радою України в межах визначеного законом граничного розміру внутрішнього державного боргу.

В разі наявності дефіциту бюджету в першу чергу фінансуються поточні видатки. При затвердженні бюджету граничний розмір дефіциту бюджету не повинен перевищувати розмір видатків бюджету на розвиток.

Органи державної виконавчої влади і виконавчі органи місцевих Рад під час складання проектів бюджетів, уточнення бюджетів у ході їх виконання, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів під час розгляду проектів бюджетів, їх затвердження та уточнення в ході виконання в межах своєї компетенції в інтересах держави, населення відповідної території, мешканців населеного пункту, об'єднань громадян відповідно мають право:

• визначати із своїх бюджетів обсяг фінансування заходів соціально-культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць у межах планових бюджетних доходів, наданих дотацій, субвенцій, а також з урахуванням залучених коштів;
• визначати напрями використання коштів бюджетів на інвестиції, власні цільові програми, а також на спільні програми з органами влади інших адміністративно-територіальних одиниць;
• на зовнішньоекономічну діяльність, заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, відновлення пам'яток природи і культури, що знаходяться у віданні відповідних органів влади, на благоустрій міст, селищ та сіл, утримання і капітальний ремонт житлового фонду і об'єктів комунального призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування, установ та закладів освіти, охорони
• здоров'я, соціального забезпечення, науки і культури, фізичної культури та спорту, засобів масової інформації, на утримання органів державної влади та самоврядування, захист прав споживачів, інші цілі;
• збільшувати в межах наявних коштів видатки на утримання житлово-комунального господарства, установ та закладів освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, науки і культури, фізичної культури і спорту, охорону навколишнього природного середовища та на інші цілі;
• визначати у встановленому порядку в межах додатково вишуканих протягом року коштів додаткові пільги та допомогу громадянам, які потребують соціального захисту;
• утворювати у складі свого бюджету в межах обсягу його доходів резервні та цільові фонди, якщо їх створення передбачено законами України;
• визначати розміри дотацій, субвенцій бюджетам нижчого територіального рівня та їх цільове використання;
• об'єднувати на договірних засадах кошти своїх бюджетів з коштами інших бюджетів, а також підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян та громадян для фінансування будівництва, ремонту і утримання об'єктів виробничого та невиробничого призначення, крім винятків, встановлених законами України.

На Кабінет Міністрів України покладається обов'язок:

• узагальнювати і готувати пропозиції про скорочення видатків бюджету;
• розробляти і пропонувати заходи з метою підвищення ефективності бюджетних витрат;
• давати висновки щодо відповідності законопроектів, які вносяться на розгляд Верховної Ради України, Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний рік і основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний рік, у тому числі на пленарних засіданнях Верховної Ради України, якщо прийняття таких законів не відповідає вимогам цього Закону.

Бюджет є складовою фінансової системи України. Взаємовідносини бюджету з іншими ланками фінансової системи регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Бюджетна система будується на засадах, визначених Конституцією України. Вона відокремлена від фінансів суб'єктів господарювання щодо сплати їх боргів і зобов'язань.

Податки, збори та інші обов'язкові платежі зараховуються до бюджетів повністю, незалежно від їх цільового призначення.

Усі розташовані на території України суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і підпорядкування, які сплачують податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджету, можуть фінансуватися з бюджету та одержувати дотації, субсидії відповідно до програм економічного і соціального розвитку.

Платежі, утримані з суб'єктів підприємницької діяльності, перераховуються до бюджету в першочерговому і безспірному порядку. Вилучення коштів підприємств та інших юридичних осіб і зарахування їх до бюджетів понад передбачені законами розміри податків, зборів та інших обов'язкових платежів, допускається лише за рішенням суду або арбітражного суду.

Всі суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і підпорядкування, надають фінансовим органам на їх вимогу інформацію, необхідну для складання і виконання бюджету.

Централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, які утворюються за рішеннями Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих Рад, є самостійними фінансовими інститутами і як складові включаються до бюджетів по доходах та видатках.

Громадяни України, а також інші фізичні особи сплачують до бюджетів встановлені законами податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Бюджетна політика держави є однією з основних складових його діяльності. Це могутній інструмент, за допомогою якого держава може активно втручатися в економіку і особливо сильно впливати на стан в тих галузях, які існують за рахунок бюджетних коштів.

Бюджет будь-якої держави складається з прибуткової і витратної частини. Прибуткову частину переважно формують прибутки держави у вигляді податків і прибутків від зовнішньоекономічної діяльності. Витратна частина має на увазі фінансування різних галузей господарства і бюджетних установ, таких як зміст органів державної влади, напрям коштів на соціальні потреби, виплата зарплат і пенсій, зміст армії, охорони здоров'я, освіти.

Безумовно, ситуація з бюджетом на Україні надзвичайно важка: він постійно не виконується. То іде недоотримання прибутків через несплату податків, то трапляється перевищення витратної частини внаслідок різних непередбачених обставин (то ураган промайне, то шахтарі страйк влаштують). Але що робити - такі наші сьогоднішні реалії і їх необхідно враховувати і намагатися зробити все якнайкраще.

Життя не стоїть на місці і, чесно кажучи, все-таки хочеться сподіватися, що все налагодиться, що наша країна подолає всі труднощі, які підготувала доля і вирішить більшість своїх економічних проблем. І хоч шлях до процвітання має бути неблизький, треба прагнути до нього і працювати над цим, а інакше навіщо, власне кажучи, жити?!

Література

1. Закон України "Про бюджетну систему".
2. Закон України "Про державний бюджет 2000р."
3. А. Зіденберг, Л. Хофманн. "Україна на роздоріжжі" К., 1998.
4. Буковінський С. А. "Шляхи розвитку бюджетної системи України". - "Фінанси України", №9,1998. З. 3-9.
5. Василенко О. Д. Державні фінанси України К., Вища школа 1997р.
6. Василик О. "Проблеми вдосконалення бюджетної та банківської систем Україні". "Банківська справа". №3,1998. С. 44-50.
7. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Дьяконова И. И. "Бюджет і фінансова політика України". Київ, 1997. 234 з.
8. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. "Основи економіки". Київ, 1997. 543 з.
9. Крупка М. І. "Фінанси і підприємництво в Україні на межі тисячоліть". Діалог, 1998.
10. Макконелл До., Брю З. "Економікс". Київ, 1993. 785 з.
11. Мітюков І. О. "Державній бюджет Україні і бюджетна політика в1998 році". "Фінанси України", №3, 1998. З. 26-36.
12. Павлюк К. В. "Організація виконання державного бюджету". "Фінанси України", №3,1998. З. 37-46.
13. Родіонова І. "Макроекономіка і економічна політика". Київ, 1996. 350 з.
14. Родіонова І. "Макроекономічні чинники дефіциту бюджету в Україні". "Економіка України", №9, 1998. С. 15-24.
15. Януль І. Є. "Бюджетна політика України: проблеми та перспективи". "Фінанси України", №2,1998. С. 48-51.

Дата публикации: 21.04.2011