Умови залучення іноземних інвестицій. Реферат

В умовах дефіциту власних інвестиційних ресурсів важливим джерелом фінансових ресурсів для економіки України є іноземні інвестиції у різних формах

Для України особливо важливо вдосконалити державну політику у сфері іноземного інвестування. Це зумовлюється тим, що в ході політичних і економічних реформ інвестиційна діяльність у країні значною мірою обмежується насамперед браком власних коштів підприємств взагалі для ведення господарської діяльності. Забезпечення власними інвестиційними ресурсами, до речі, є проблемою, як правило, для кожної країни СНД.

Проте проблема інвестиційних ресурсів визначається високими процентними ставками за кредитами, низькою конкурентоспроможністю на фінансових ринках корпоративних цінних паперів, нерозробленістю механізму довгострокового, у тому числі банківського, кредитування та ін. Тому так мало надаються довгострокові кредити, не зростають обсяги централізованих капітальних інвестицій.

За даними Держкомстату України, прямі іноземні інвестиції станом на 1 січня 2000 р. становили майже 3,3 млрд. дол., у тому числі в підприємства, що випускають продукцію, — майже 1,8 млрд. дол., на 1 жовтня 2000 р. — 3,7 млрд. дол., у тому числі в підприємства, що випускають продукцію, — 2,0 млрд. дол. За показником обсягу іноземних інвестицій на душу населення Україна посідає майже останнє місце серед країн Східної Європи.

Ще раз відмітимо, що, за даними Держкомстату України, прямі іноземні інвестиції у січні-вересні 2000 р. структурно розподіляються так. Капітал нерезидентів в Україні станом на 1 січня 2000 р. склав майже 3,3 млрд. дол., у тому числі з країн СНД і Балтії — майже 0,4, з інших країн світу — 2,9 млрд. дол.; на 1 жовтня 2000 р. — 3,7 млрд. дол., у тому числі з країн СНД і Балтії — майже 0,4, з інших країн світу — 3,3 млрд. дол.

Станом на 1 жовтня 2000 р. найбільші обсяги інвестицій надходять з таких країн, як США — 0,6 млрд. дол., Нідерланди і Кіпр — 0,4 млрд. дол., Російська Федерація і Сполучене Королівство — по 0,3 млрд. дол., Німеччина — 0,2 млрд. дол. Найбільші обсяги іноземних інвестицій спрямовуються у такі галузі, як харчова промисловість — 0,8 млрд. дол., внутрішня торгівля — 0,7, машинобудування та металообробка — 0,3, фінанси, кредит і страхування, паливна промисловість — 0,2 млрд. дол.

На наш погляд, основними цілями стимулювання іноземного інвестування є залучення і нарощування обсягів іноземних інвестицій та підвищення ефективності їх використання для зростання національного виробництва, сприяння підвищенню науково-технічного рівня виробництва на основі впровадження нових наукомістких технічних засобів, ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чистих технологій.

До цілей стимулювання інвестицій також належить сприяння збільшенню обсягу експорту конкурентоспроможної продукції вітчизняних товаровиробників, зниженню (а не повній ліквідації залежності від імпорту, як це нерідко вважають, бо такого взагалі бути не може) до мінімуму залежності виробництв від імпортованих ресурсів, створенню виробництв на базі місцевих ресурсів. Окремо відзначимо спрямування їх на розвиток приватного сектору в економіці України.

Як свідчить статистика, процес залучення іноземних інвестицій просувається малими темпами. Обсяг надходжень іноземних інвестицій не відповідає обсягу потреби в них (на сьогодні необхідно понад 40 млрд. дол.). Мало також середніх розмірів інвестицій у конкретні проекти, невеликі обсяги іноземних інвестицій спрямовуються у вітчизняну виробничу сферу, зокрема у промисловість, низький рівень залучення портфельних інвестицій. Широке залучення іноземних інвестицій стримують такі чинники:

• несприятливий інвестиційний клімат через недосконале законодавство, корупцію тощо;
• нестабільність вітчизняного податкового законодавства;
• високий податковий тиск на капітал підприємств;
• багатофакторна обмеженість участі іноземних інвесторів у приватизаційних процесах;
• різні умови господарювання вітчизняних та іноземних інвесторів;
• відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій;
• невисокий рівень національного інвестиційного менеджменту;
• нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури, низька ефективність функціонування національного фондового ринку та ін.

Для того щоб зростали обсяги і поширювалося застосування іноземних інвестицій, насамперед необхідне таке:

• максимальне спрощення процедур, що регламентують взаємовідносини держави і підприємців у сфері залучення іноземних інвестицій;
• законодавче створення надійної системи страхування та перестрахування інвестиційних ризиків, заснування за участі держави страхової компанії і забезпечення її виходу на міжнародні страхові ринки;
• надання іноземному інвесторові права оренди (а не власності, як це нерідко пропонується) на земельну ділянку під розміщення підприємства з іноземним капіталом на вигідний для нього термін;
• створення нормативно-правової бази з питань врегулювання відносин щодо залучення іноземних інвестицій до розробки родовищ корисних копалин;
• забезпечення реалізації спеціальних режимів інвестиційної діяльності у вільних економічних зонах та територіях;
• залучення в інвестиційну сферу заощаджень іноземних громадян з використанням гарантійних механізмів їх повернення;
• створення системи гарантій стабільності для забезпечення довгострокового фінансування інвестиційних проектів.

Основними пріоритетними напрямами розвитку іноземного інвестування, на наш погляд, мають стати:

• стабілізація політичної ситуації у країні;
• формування стабільного законодавчого середовища для підприємництва;
• розвиток внутрішнього інформаційного забезпечення іноземних інвесторів з боку держави;
• розвиток інформаційного забезпечення інвесторів за кордоном стосовно розміщення українських інвестиційних проектів і програм;
• здійснення рекламної кампанії, випуск спеціалізованих інформаційних бюлетенів;
• створення інфраструктури для організаційної та правової підтримки інвестиційної діяльності.

У зв'язку з цим доцільно створити:

• організації, що будуть розробляти та проводити експертизи проектів підприємств;
• страхові компанії, що здійснюватимуть страхування комерційних і некомерційних ризиків при реалізації виробничих проектів;
• інформаційно-консалтингові фірми, інвестиційні фонди. Ефективне сприяння зростанню інвестицій з боку держави приведе до збільшення надходжень платежів до бюджету. Відповідно збільшаться фінансові ресурси для державного інвестування.

Література

1. Комерсант України. — 2000. — № 3. — С. 7.
2. Короткова М. С. Денежно-кредитные проблемы стабилизации народного хозяйства//Деньги и кредит. — 1991. —№ 3. — С. 59-67.
3. Коссак В. М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). — Л.: Центр Європи, 1996. — 216 с.
4. Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Вдосконалення методики обліку інвестиційної діяльності та будівельного виробництва. — К.: Екон. думка, 1998.
5. Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Інвестиційний бізнес-план. — К., 1997.
6. Куликов А. Г. Кредиты. Инвестиции. — М., 1995. — 306 с.
7. Лазебник Л. Л. Інвестиційний клімат та економічна мотивація іноземного інвестування в Україні // Фінанси України. — 1997. — № 4. — С 82-88.
8. Ливень О. Иностранный капитал в Украину нужно привлекать активнее // Коммерсант Украины. — 1993. —№9. — С. 13.
9. Лукінов І. Економічна наука і державна економічна політика // Економіка України. — 1999. — № 5. — С. 3.
10. Луцевич О., Остапенко С. Перешкоди для припливу іноземних інвестицій в Україну: проблеми і рекомендації // Економіст. — 2000. — № З (161), берез. — С. 38-45.
11. Львов Ю. Л. Основы экономики и организации бизнеса. — СПб.: ГМП "Формика", 1992. — 382 с.
12. Малий І. Й. Іноземні інвестиції: Зарубіжний досвід стимулювання. Шляхи залучення в економіку України. — К.: Вид-во НДФІ, 1999. — 45 с.

Дата публикации: 14.04.2011