Аналіз фіскальної політики в Україні. Реферат

За роки незалежності Україна здобула певний досвід застосування фіскальної політики. Аналіз свідчить, що стимулювальна політика 1991-1994 рр. була неефективною. У 1995-1996рр. Україна проводила стримувальну фіскальну політику, з 1997 р. - стимулювальну політику. Не зважаючи на позитивні результати вона потребує удосконалення

Використання інструментів фіскальної політики упродовж 1990-2001 рр. Проведення фіскальної політики в Україні у перехідний період до ринку ускладнюється потребою одночасного збільшення обсягів виробництва і зниження темпів інфляції.

Розглянемо формування фіскальної політики в Україні, насамперед із з'ясування того, якою вона була протягом років незалежності. Аналіз фіскальної політики в Україні, почнемо із з'ясування того, наскільки послідовною вона була. Про послідовність фіскальної політики можна судити по структурі податкових надходжень і державних видатків, а також і по стабільності податкової системи в цілому.

Почнемо із податкових надходжень. (див. Таблиця 1).

Таблиця1. Доходи зведеного бюджету.

		у% до ВВП
Рік	Всього доходів (млн. грн.)	Всього доходів	ПДВ	Податок на прибуток п-в	Акцизний збір	Фонд Чорно-биля	Податки з населення	Пенсій- ний фонд*
1992	17,0	32,8	9,4	5,4	1,2	2,4	2,7	9,2
1993	568,3	40,0	11,9	10,1	1,8	1,8	2,0	5,9
1994	5313,8	49,1	12,0	13,2	1,6	2,2	3,1	8,5
1995	20425,4	40,1	8,9	9,5	0,8	2,0	3,1	8,2
1996	30142,1	38,6	8,1	7,0	0,8	1,9	3,4	8,9
1997	36889,6	42,4	8,7	6,5	1,3	2,0	3,8	11,2
1998	37398,2	39,8	7,6	6,7	1,3	1,5	3,8	9,8
1999	43826,7	37,0	7,1	5,6	1,5	0,2	3,7	9,6
2000	64806,3	40,5	5,9	5,2	1,4	0,1	4,0	10,2
січень-01	5124,4	39,2
лютий	5286,8	38,1
березень	5627,2	35,9
квітень	5677,9	37,1
травень	6005,7	40,4
червень	5828,4	37,3
липень	6461,1	39,4
серпень	6280,4	36,8

 

* У квітні 1997 року Пенсійний фонд вилучено із складу бюджету, але для зіставлення ми надалі враховуємо його.

Джерело: Державне казначейство України, розрахунки UEPLAC.

Якщо проаналізувати структуру зведеного бюджету України, то постає картина небувалої мінливості джерел податкових надходжень.

Наприклад:

• частка ПДВ в 1992 р. становила 9,4% до ВВП, а в 1995 р. збільшилась до 12,0%, а вже у 2000 р. зменшилась до 5,9% до ВВП.
• частка акцизного збору в 1992 р. - 1,2% до ВВП,, в 1995-1996 рр. - 0,8%, а в 2000 р. збільшилась до 1,5% до ВВП.
• частка податку на прибуток підприємств в структурі зведеного бюджету в 1992 р. становила 5,4%, а в 1994 р. різко збільшилась до 13,2% до ВВП, а в 2000р. становила 5,2% до ВВП.

Не зважаючи на мінливість податкових надходжень, динаміка номінальних доходів зведеного бюджету України відображає стійку тенденцію зростання. Хоча реальні доходи продовжують скорочуватися, якщо порівняти показники 1992 та 2000 років, то можна твердити, що доходи реального бюджету зменшились вдвічі.

Структура надходжень до зведеного бюджету по областях дещо відрізняється від структури у цілому в Україні.

Важливою особливістю доходної частини державного бюджету на 2001 рік був значний обсяг надходжень від приватизації державного майна. Важливим кроком є прийняття Бюджетного кодексу України, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основу бюджетного процесу. Однак, питання формування доходної частини бюджету нині надзвичайно гостре.

У розвитку ринкових відносин важливого значення для збільшення доходної частини зведеного бюджету набуває вдосконалення податкової політики. Проведення гнучкої податкової політики зумовлює виконання двох завдань, які, на перший погляд, є малосумісними: збільшення видаткової частини бюджету із метою забезпечення економічного зростання і встановлення ставки податку, що забезпечить максимальне надходження доходів у відповідні бюджету.

Наступним інструментом фіскальної політики виступають видатки держави. Проведемо аналіз видатків зведеного бюджету. (див. Таблиця2).

Таблиця2. Видатки зведеного бюджету.

		у% до ВВП
Рік	Всього видатків (млн. грн.)	Всього видатків	Народне господа- рство та підтрим- ка зовн. торгівлі.	Соц- культ. заходи та наука	Обслуго-вування зовн. боргу	Соц. захист та Пенсійний фонд*	Оборона, право-охорон. органи та управління	Еко-логія та Фонд Чорноби-лля
1992	23,3	45,0	13,8	9,9		14,8	3,5	2,2
1993	661,0	46,5	11,2	10,1		19,0	3,9	1,3
1994	6453,5	59,7	21,4	12,9	1,2	14,6	4,9	2,2
1995	24443,0	48,0	8,1	12,4	4,4	14,0	4,7	2,0
1996	33759,0	43,2	6,0	10,5	2,7	14,2	4,5	2,0
1997	43086,0	49,6	6,5	11,7	2,3	17,6	5,1	2,0
1998	39416,5	41,9	6,7	9,7	0,8	15,2	4,5	1,6
1999	45325,4	38,4	6,5	8,2	1,5	12,9	4,2	1,3
2000	61047,6	38,2	5,4	8,6	1,8	12,5	5,4	1,3
січень-01	3739,6	28,6
лютий	4867,4	35,1
березень	5952,2	37,9
квітень	5472,2	35,7
травень	5780,0	38,9
червень	5870,5	37,6
липень	5946,1	36,3
серпень	6359,7	37,2

 

* У квітні 1997 року Пенсійний фонд вилучено із складу бюджету, але для зіставлення ми надалі враховуємо його.

Джерело: Державне казначейство України, розрахунки UEPLAC.

Ще нестабільнішою є видаткова частина зведеного бюджету України.

Наприклад:

• частка видатків на народне господарство у 1992 р. становила 13,8% до ВВП, а в 1993 р. зменшилася до 11,2%, у 1994 р. досягла рівня 21,4% до ВВП, видатки поступово скорочувались і в 2000 р. опустилися до рівня 5,4%.
• частка на соціальний захист населення становила у 1992 - 14,8% до ВВП, 1993 - 19,0%, 1995 - безпрецедентне падіння до 14,0% до ВВП і збільшення у 1997 р. до рівня 17,6%.
• частка видатків на соціально-культурні заходи та науку становила у 1992 р. 9,9% до ВВП, а у 1994 р. вже 12,9% до ВВП, у 2000 році вона становила 8,6% до ВВП.

До недавно відбулося скорочення обсягів бюджетних видатків. Так починаючи з 1997 року, реальні доходи та видатки зведеного бюджету почали спадати. Головною особливістю видаткової частини державного бюджету на 2001 рік є іі соціальна спрямованість, тобто пріоритетним напрямом фінансування є соціальні видатки. Збільшилися видатки на освіту, охорону здоров'я. Значні фінансові ресурси вкладались у 2001 році у вугільну промисловість і сільське господарство.

Для повного аналізу фіскальної політики, слід зауважити, що головною проблемою економіки України до недавно був дефіцит зведеного бюджету.

Можна зауважити, що з 1997 року намітилась тенденція до скорочення дефіциту. У 2000 р. вперше бюджет був профіцитним і ця тенденція продовжується. Однак досягнення позитивного сальдо дефіциту не є відображенням фундаментального покращання ситуації у податково-бюджетній системі України. Зведення бюджету з профіцитом стало результатом обмеженості джерел рефінансування державного боргу та перевиконання доходної частини бюджету в умовах непрогнозованого прискорення темпів інфляції.

Як відомо, існує два основні види фіскальної політики. Перше - це стимулювальна фіскальна політика, яка спрямована на забезпечення економічного зростання і, друге - стримувальна фіскальна політика, завдання якої полягає у припиненні розбалансованості в сфері цін, тобто зменшенні темпу інфляції.

Аналіз показує, що у 1991 - 1994 рр. фіскальна політика в Україні, в основному, була стимулювальною, про що свідчать великі дефіцити державного бюджету. Зокрема, у 1992 р. дефіцит перевищував 12,2% ВВП, опустившись до 6,5% у 1993 р. Однак стимулювальна фіскальна політика у 1992 - 1994 рр. не досягнула жодних із поставлених цілей. Уряду не тільки не вдалось зупинити падіння виробництва, навпаки, воно з року в рік поглиблювалось.

Досить навести такі дані: в 1992 р. реальний ВВП України скоротився на 9,9%, а в 1994 р. - вже на 23%. Водночас різко зросло безробіття (безперечно враховуючи і приховане). Такий стан економіки дає підставу зробити висновок, що фіскальна політика не лише не досягла своїх цілей, а й поглиблювала розбалансованість економіки.

Тому з другої половини 1994 р. відбуваються різкі зміни у фіскальній політиці. Вона стає стримувальною і націлюється, насамперед, на досягнення макроекономічної збалансованості у сфері цін. Про стримувальний характер цієї фіскальної політики свідчить, насамперед, динаміка дефіциту державного бюджету, а також зміни у структурі видатків.

Розмір дефіциту державного бюджету в 1995 - 1996 рр. істотно зменшився. Якщо у 1992 р. він перевищував 12,2%, то у 1996 р. опустився до рівня 4,6% - 4,7%. Стримувальний характер фіскальної політики випливає також із видаткової частини, зокрема фінансування економіки (значною мірою це дотації державним підприємствам) зменшилось з 37,2% у 1992 р. до 9,6% у 1995 р. і до 6,0% у 1996 р.

Отже, можна визначити такі основні ознаки нової стримувальної фіскальної політики 1994-1996рр.:

• зменшення бюджетних видатків (до 6,0% - 1996р.);
• скорочення дефіциту державного бюджету (до 4,6% до ВВП - 1996р.);
• проведення децентралізації державних фінансів, внаслідок чого на рівні центру будуть вдаватись лише до тих витрат, які матимуть загальнодержавне значення;
• скасування податку на доход та запровадження оподаткування прибутку;
• зниження ставки прибуткового податку з фізичних осіб;
• зменшення ставки на ПДВ (з 28% до 20%);
• підвищення податку на землю;
• введення податку на прибуток підприємств.

Таким чином, в результаті таких змін у фіскальній політиці вдалось різко зменшити темпи інфляції. В цілому можна констатувати, що стримувальна фіскальна політика забезпечила досягнення макроекономічної стабільності у монетарній сфері. Однак, ця фіскальна політика практично не використовується для досягнення інших цілей макроекономічного регулювання, зокрема, для зміни галузевої структури економіки.

Після того, як було реформовано бюджетно-податкову сферу і було досягнено певних результатів Україна взяла курс на стимулювальну фіскальну політику. Отже, можна твердити, що у 1996-2001 роках уряд проводив стимулювальну фіскальну політику. У 1999 - 2001 рр. вперше за останнє десятиріччя чітко виявили себе ознаки економічного пожвавлення.

В основному подолано падіння ВВП. Обсяг промислового виробництва зріс на 4,3% у 1999 р. У 2000р. реальний ВВП зріс на 6,0%, тем інфляції 25,5%. У 2001 році у першому кварталі реальне ВВП зросло на 7,8%, а у другому - на 10,8%. Урядом було погашено заборгованість з виплати пенсій та істотно знижено заборгованість заробітної плати і соціальної допомоги. Однак не зважаючи на плюси є і мінуси. Фіскальна ефективність податкової системи України постійно знижується. Основною причиною такого становища є скорочення надходжень від податків внаслідок зниження рівня їх збору.

Отже, за роки незалежності Україна здобула певний досвід застосування фіскальної політики. Аналіз свідчить, що стимулювальна політика 1991-1994 рр. була неефективною. У 1995-1996рр. Україна проводила стримувальну фіскальну політику, з 1997 р. - стимулювальну політику. Не зважаючи на позитивні результати вона потребує удосконалення.

Методи збалансування державного бюджету України

Одна з найскладніших соціально-економічних проблем ринкової трансформації економіки України є збалансування державного бюджету. Стратегічною метою стабілізаційної політики в умовах перехідного періоду є досягнення бездефіцитного бюджету або ж підтримання рівня бездефіцитності на мінімальному рівні.

Для досягнення цієї мети можна використати два методи: інфляційний (пряма та прихована грошова емісія - монетизація дефіциту державного бюджету) та неінфляційний (запозичення на зовнішньому та внутрішньому фінансових ринках; збільшення податків; зменшення видатків).

Проблема вибору найбільш оптимальних способів збалансування державного бюджету була актуальною для України упродовж всього трансформаційного періоду. На нашу думку, для аналізу методів збалансування державного бюджету України, можна виділити три етапи: 1) 1991-1994 рр., 2) 1995 -1998 рр., 3) 1999 - 2001 рр.

Упродовж 1991 - 1994 рр. збалансування бюджету в Україні відбувалося переважно за рахунок грошової емісії. Причиною було те, що державний бюджет покривався тільки емісійним шляхом, була відсутність: будь-яких реформ, структурної перебудови економіки, приватизації (у 1992 р. нараховувалось лише 30 приватизованих об'єктів, у 1993 р. - 3585).

В наслідок застосування інфляційних методів збалансування бюджету грошова база у 1992 році в Україні становила 28,6% ВВП, а у 1994 році - 11,6% ВВП. Остерігаючись від громадського невдоволення, урядові доводилось утримувати соціальні видатки на більш-менш сталому рівні і здійснювати "підтримку народного господарства". Економіка була неспроможною обслуговувати такий високий рівень державних видатків (у 1991р. вони становили 56% ВВП, а у 1993р. зросли до 73,3% ВВП). Внаслідок того у 1993 р. ціни зросли більше, ніж у 102 рази.

Починаючи з 1994 року відбулося значне пришвидшення темпів здійснення економічних реформ в Україні (індекс реформ у 1994 р. становив 0,3, а вже у 1997 р. - 0,57), уряд зав'язує ділові стосунки з МВФ. Необхідно зазначити, що упродовж 1995 - 1998 рр. уряд здійснював збалансування державного бюджету емісійним шляхом і шляхом зовнішніх і внутрішніх запозичень. З 1995 року НБУ скорочував обсяги фінансування дефіциту бюджету за рахунок грошової емісії (грошова база у 1995 р. становила 4% ВВП, а у 1998 році зменшилась до 1,7% ВВП).

З другого боку, з 1995 року по 1998 рік обсяг зовнішнього і внутрішнього фінансування стрімко зростав (у 1996 р. вони становили 59,8% до підсумку, вже у 1998 році - 99,2% до підсумку). Цей шлях призводить до державного боргу (у 1995 році він становив 35,8% ВВП, а у 1997 р. - 33,1% ВВП), який в свою чергу - приводить до неможливості платоспроможності України і до витоку коштів із реального сектора. Обсяг зовнішнього і внутрішнього боргу змусили уряд відмовитись від даного інструменту збалансування бюджету.

З 1999 по 2001 рр. уряд вирішував проблему фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок рестукторизації видаткової частини державного бюджету. Відбулося скорочення обсягів бюджетних видатків за рахунок більш жорсткої фінансової дисципліни, припинення фінансової допомоги збитковим підприємствам, пришвидшення приватизації (у 2000 р. налічувалось вже 73349 приватизованих об'єктів). Україна виявилась здатною самостійно збалансовувати державний бюджет, який у 2000 -2001 роках був профіцитним.

Таким чином, пріоритетним у збалансуванні бюджету України мають стати неінфляційні методи.

Рекомендації щодо використання інструментів фіскальної політики

Фіскальна політика, на нашу думку, потребує ще удосконалення. Було б доцільно:

• надати їй оптимального, гнучкого і рівно напруженого характеру, не допускати довільного трактування, зробити її зрозумілою для всіх;
• при зміні системи оподаткування брати до уваги специфічні завдання кожного етапу переходу економіки України до ринку і здійснення реформ;
• при розробці системи оподаткування брати до уваги історичні та соціально-культурні традиції українського народу щодо певних видів податків;
• вважати необхідним елементом процесу розробки нових податків наукову експертизу проектів законодавчих актів; розробити чіткий механізм, щоб запобігти ігноруванню висновків експертизи щодо змін в оподаткуванні;
• провести потрібні глибокі якісні зміни у відносинах між урядом та головними розпорядниками бюджетних коштів;
• удосконалити єдину комп'ютерну мережу в Україні з метою збору даних про сукупний доход фізичних осіб;
• провести перереєстрацію всіх законних та підзаконних актів, що регулюють податкове законодавство стосовно їх взаємовідповідності (найдоцільнішим є прийняття Податкового і Бюджетних кодексів);
• впорядкувати існуючі податки та скоротити їх кількість;
• вдосконалити систему пільг на податки (пільги повинні бути прозорими і конкретними, повинна існувати система контролю за наданням пільг);
• посилити захист платників податку;
• вдосконалити напрямки видатків;
• реформувати систему пенсійного забезпечення,
• удосконалити систему соціального захисту населення;
• раціонально використовувати фінансові ресурси державного бюджету на утримання армії та воєнізованих формувань;
• посилити економічні санкції та кримінальну відповідальність за нецільове використання державних коштів;
• змінити напрямки інвестування державних коштів.
• вилучені кошти від продажу державних облігацій необхідно спрямувати на розвиток інноваційних підприємств, а не на поточне споживання чи фінансування збиткових підприємств. Що у майбутньому збільшить реальний дохід держави;
• внутрішні і зовнішні запозичення можуть бути і надалі, але держава повинна дотримуватися встановленої межі;
• необхідно застосовувати механізми грошової приватизації;

Україна повинна витрачати кошти на реформи, бо саме вони можуть стимулювати зростання ВВП.

Дата публикации: 06.04.2011