Іноземні інвестиції: правові режими інвестування. Реферат

Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (16.04. 1991 р.) для іноземних суб’єктів господарської діяльності запроваджуються три правові режими

Правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший ніж суб’єкт господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;
режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;
спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами з участю України.

Закон України "Про режим іноземного інвестування" (19.03. 1996 р.).

Види іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді:

1. іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
2. валюти України при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об’єкти інвестування відповідного до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
3. будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;
4. акції, облігації, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених в конвертованій валюті;
5. грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість в конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торгівельними звичаями;
6. будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні;
7. прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена;
8. інших цінностей відповідно до законодавства України.

Форми іноземних інвестицій:

частково участь в підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
створення підприємств, що повністю не залежать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання власність діючих підприємств повністю;
придбання, не заборонене законом України, нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об’єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
придбання інших майнових прав, в інших формах, не заборонених законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами господарської діяльності України.

Державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, а для окремих об’єктів – пільговий режим.

Законом встановлюються гарантії для іноземних інвесторів у разі зміни законодавства, щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб в разі припинення інвестиційної діяльності, гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Гарантується компенсація і відшкодування збитків, завданих іноземним інвесторам внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами чи їх посадовими особами щодо іноземного інвестора.

Державна реєстрація та контроль за здійсненням іноземних інвестицій. відбуваються згідно "Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", затвердженого постановою КМУ від 07.08. 1996 р. №928.

Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (13.10. 1992 р.) встановлює, що метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземним інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів та послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. Тут запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних та фізичних осіб.

Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначається Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

Спеціальні (вільні) економічні зони можуть бути різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки техноліси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банкові тощо.

Указ Президента України "Про угоди про розподіл продукції" (25.05. 1995 р.) регулює відносини, що виникають у процесі укладання, виконання та припинення угод про розподіл продукції, визначає основні правові вимоги до таких угод, а також особливості правовідносин щодо користування надрами на умовах розподілу продукції.

Указ визначає, що компенсаційна продукція – це частина виробленої продукції, що власність інвестора в рахунок компенсації його витрат; прибуткова продукція -- та частина виробленої продукції, що розподіляється між інвестором і державою та визначається як різниця між виробленою і компенсаційною продукцією; пункт виміру – це пункт, у якому відповідно до угоди про розподіл продукції здійснюється вимір виробленої продукції та її розподіл на компенсаційну та прибуткову.

До повного відшкодування витрат інвестора частка компенсаційної продукції не може перевищувати 70% загального обсягу виробленої продукції. Жодна з сторін не має права розпоряджатися виробленою продукцією до її розподілу без письмового погодження з іншими сторонами угоди.

Указ визнає порядок визначення витрат, які підлягають відшкодуванню інвестору компенсаційною продукцією.

Право власності на майно, придбане інвестором, переходить до держави з дня, коли вартість зазначеного майна повністю відшкодована компенсаційною продукцією.

Дата публикации: 06.04.2011