Фінансово-бюджетну систему України складають фінанси республіки, місцевих органів влади, фінанси підприємств і організацій всіх форм власності, банківський і державний кредит
Бюджетна система будується на основі таких принципів:
Закон України "Про бюджетну систему України" (29.06. 1995 р.) визначає основні категорії, що характеризують бюджетну систему, таким чином.
Бюджет — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади та місцевими Радами народних депутатів.
Зведений бюджет України — сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи.
Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.
Бюджетний процес — регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за їх виконанням, затвердженням звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Бюджетний рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня.
Бюджетна класифікація — єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівняльність бюджетних даних.
Дефіцит бюджету — перевищення видатків над доходами. Профіцит (надлишок) — перевищення доходів над видатками.
Склад видатків Державного бюджету України:
У Держбюджеті передбачається резервний фонд КМУ у розмірі до 2% від обсягу його видатків для фінансування невідкладних витрат в народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження Держбюджету.
У Держбюджеті понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до 2% загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження Держбюджету.
Доходи Держбюджету України формуються за рахунок:
Закон України "Про бюджетну систему України" визначає також склад доходів і видатків республіканського бюджету АРА, обласних, районних та міських бюджетів.
Організація бюджетного процесу. Верховна Рада не пізніше 15 червня поточного року розробляє і надсилає Президенту України спеціальну постанову (бюджетну резолюцію) про основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний рік.
Міністерство фінансів на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік та фінансових можливостей держави складає попередній проект зведеного бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади, які подають Мінфіну свої пропозиції.
Мінфін розглядає ці пропозиції і готує проекти зведеного та Державного бюджетів України і до 15 серпня подає їх на розгляд КМУ, який приймає остаточне рішення щодо проекту Закону про Держбюджет і подає його Президенту України. В разі згоди Президента проект Закону до 15 вересня вноситься на розгляд Верховної Ради.
Верховна Рада затверджує:
Доходи і видатки цільових загальнодержавних фондів, включених до складу Держбюджету, затверджуються щодо кожного фонду окремо.
Звіт про виконання Держбюджету подається Президентом України Верховній Раді до 1 травня року, наступного за звітним.
Закон України "Про Рахункову палату" (11.07. 1996 року) визначає, що Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй.
Завданням Рахункової палати є здійснення контролю за:
Рахункова палата проводить аналіз відхилень від показників Державного бюджету України та готує пропозиції про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому. Вона регулярно інформує Верховну Раду України, її комітети про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій.
Державне казначейство згідно постанови КМУ № 590 від 31.07. 95 року:
Державне казначейство складається з Головного управління та його територіальних органів — управлінь Державного казначейства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах.
Правові основи державного пробірного нагляду викладені у Декреті Кабміну України "Про державний пробірний нагляд" від 17 травня 1993 року.
Державний пробірний нагляд — система заходів, спрямованих на здійснення державного контролю за видобуванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та виробів з них, виконання операцій із зазначеними цінностями, а також забезпечення залучення до вторинної переробки відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння.
Державний пробірний нагляд здійснюється Державною пробірною палатою України, підпорядкованими їй регіональними державними інспекціями пробірного нагляду та постійними контролерами на підприємствах по виробництву дорогоцінних металів та обробці алмазної сировини.
Усі ювелірні та інші побутові вироби з дорогоцінних металів, виготовлення в Україні, ввезені з-за кордону для продажу, або ті, що вивозяться з України, повинні відповідати встановленим пробам і мати державне пробірне клеймо.
Проба — державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одиниці тисячі вагових одиниць сплаву.
В Україні для ювелірних та інших побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюють такі проби: платина — 950; золото — 333; 375; 500; 585; 750; срібло — 750; 800; 830; 875; 925; 960.
Вироби, що мають пробу нижче встановленої мінімальної, не підлягають клеймуванню та реалізації як вироби з дорогоцінних металів.
Виготовлювачі ювелірних та інших побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, зобов’язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах.
Закон України "Про державний внутрішній борг України" (16.09. 92 року) визначає, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов’язання Уряду України у грошовій формі.
До боргових зобов’язань Уряду України належать випущенні ним цінні папери, інше зобов’язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити.
Боргові зобов’язання Уряду України можуть бути короткострокові — до 1 року, середньострокові — від 1 до 5 років і довгострокові — 5 і більше років.
Боргові зобов’язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов’язань України. В окремих випадках можуть бути і інші форми урядових боргових зобов’язань.
Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела та строки погашення встановлюються Верховною Радою України одночасно із затвердженням Державного бюджету України.
Дата публикации: 04.04.2011