Іноземне інвестування: правовий режим. Реферат

Законодавство, що регулює режим іноземного інвестування в Україні. Поняття та види іноземних інвестицій. Об'єкти іноземного інвестування. Форми здійснення іноземних інвестицій. Державна реєстрація іноземних інвестицій

Законодавство, що регулює режим іноземного інвестування в Україні

Зусилля України як молодої незалежної держави інтегруватися у світове співтовариство відбувається в умовах реформування відносин власності і структурної перебудови економіки всередині країни. Велике значення як стимулятора розвитку ринкових відносин за цих умов набуває залучення і оптимальне використання інвестицій, в т. ч. іноземних.

Переваги іноземних інвестицій над іншими видами економічної допомоги незаперечні. Вони виступають додатковим джерелом інвестування у вітчизняне виробництво, його модернізацію, розробку та запровадження нових технологій (не збільшуючи при цьому зовнішнього боргу країни, а навіть сприяючи отриманню коштів для його погашення), а також завдяки виробничій та науково-технічній кооперації забезпечують інтеграцію вітчизняної економіки у світову.

Потреба української економіки в іноземних інвестиціях набагато більша, ніж їх фактичне вкладення. Причин такого становища чимало. Значну роль у залученні іноземних інвестицій в Україні відіграє якість правового регулювання іноземних інвестицій та його стабільність.

Правовий режим іноземного інвестування в Україні регулюється національним законодавством України та міжнародними договорами України, що після їх схвалення Верховною Радою України імплементуються у національне законодавство.

Національне законодавство, що визначає правовий режим іноземного інвестування, базується на нормативних актах господарського законодавства, які вивчалися в курсі "Господарське право".

До них слід віднести:

• Конституцію України, зокрема її положення по забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України та гарантування захисту прав усіх суб'єктів, в т. ч. права власності (ч. 4 ст. 13), права приватної власності (ст. 41), права громадян на підприємницьку діяльність (ст. 42) та ін.;
• Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991, щодо форм, основних засад і порядку здійснення підприємницької діяльності в Україні;
• Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. щодо створення державою рівних умов усіх форм власності та гарантій їх захисту;
• Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. щодо основних засад створення, функціонування та припинення діяльності підприємств в Україні;
• Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18 червня 1991 р. щодо порядку випуску та обігу цінних паперів в Україні;
• Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. щодо загальних засад здійснення інвестиційної діяльності в Україні незалежно від її суб'єктів;
• Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. щодо основних засад створення та діяльності цих товариств;
• Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1991 р. 1 щодо умов і порядку дії таких договорів в Україні;
• Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 14 березня 1995 р. 2 щодо порядку надання в оренду майнових комплексів державних і комунальних підприємств;
• Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21 листопада 1995 р. щодо порядку створення та функціонування транснаціональних промислово-фінансових груп в Україні;
• Закон України "Про приватизацію державного майна" від 19 лютого 1997 р. щодо права іноземних суб'єктів господарювання виступати в ролі покупців у процесі приватизації та порядку набуття ними права власності на об'єкти приватизації, щодо повноважень органів приватизації (Фонду державного майна, його регіональних відділень та представництв) виступати з боку держави засновниками підприємств зі змішаною формою власності;
• Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997р. 1 щодо порядку здійснення лізингових операцій в Україні та інші закони;
• Декрет Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31 грудня 1992 р. 5 щодо особливості створення та діяльності спільних підприємств, в яких беруть участь державні суб'єкти господарювання;
• Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" від 19 лютого 1994 р. щодо порядку створення та діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;
• інші нормативні акти, що регулюють основні засади здійснення господарської діяльності в Україні.

Розділ інвестиційного законодавства що визначає режим іноземного інвестування містить нормативні акти, в тій чи іншій мірі спеціально присвячені цьому питанню. До них належать:

• Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р., що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України (як уже згадувалося, це третій з моменту набуття Україною незалежності нормативний акт, що регулює пов'язані з іноземним інвестуванням питання; першим нормативним актом такого характеру був Закон України "Про іноземні інвестиції" від 18 вересня 1991 р., дію якого було призупинено Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20 травня 1993, що діяв до набуття чинності однойменним законом від 19 березня 1996 р.);
• Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р., який визначає іноземне інвестування як різновид зовнішньоекономічної діяльності та встановлює особливості, принципи та (Норми здійснення останньої;
• Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р., що визначає правові засади створення та функціонування таких зон;
• Закон України "Про концесії" від 16 липня 1999 р.;
• Митний кодекс України від 12 грудня 1992 р., що визначає порядок обкладення митом валютних та майнових цінностей, які ввозяться в Україну, в т. ч. товари, що ввозяться іноземним інвестором для реалізації чи власного споживання;
• Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р. 6, що визначає особливості правового становища іноземних громадян в Україні, в т. ч. іноземних інвесторів – фізичних осіб;
• Закон України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" від 15 вересня 1995 р., що визначає особливості здійснення таких операцій на території України;
• Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15 грудня 1992, який передбачає необхідність отримання Фондом державного майна України згоди галузевого міністерства (відомства) на створення спільних підприємств (за участю іноземного інвестора) будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що державною власністю;
• Декрет Кабінету Міністрів України "Про держав не мито" від 18 грудня 1992 р., що встановлює ставки державного мита;
• Декрет Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31 грудня 1992, що забороняє державним підприємствам створювати та брати участь у підприємницьких структурах і визначає, що правонаступниками державних підприємств стосовно суб'єктів підприємницької діяльності зі змішаною формою власності (в т. ч. спільних підприємств за участю іноземних інвесторів) є державні органи приватизації;
• Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р.;
• Указ Президента України "Про утворення Національного агентства України з реконструкції та розвитку" від 2 червня 1996, який передбачив створення такого агентства та визначив його функції (формування та реалізація державної політики щодо залучення та використання кредитів, грантів, міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, іноземних інвестицій);
• Указ Президента України "Про Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні" від 11 травня 1997 р;
• Указ Президента України "Питання Палати незалежних експертів з питань іноземних інвестицій" від 14 травня 1997 р.;
• Указ Президента України "Про Положення про Національне агентство України з питань розвитку та Європейської інтеграції" від 23 квітня 1998, відповідно до якого це агентство має здійснювати міжвідомчу координацію з питань міжгалузевого економічного та соціального співробітництва України з Європейським Співтовариством, брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері з міжнародними фінансовими організаціями з метою залучення кредитів, міжнародної технічної допомоги та іноземних інвестицій;
• Указ Президента України "Про деякі питання іноземного інвестування" від 7 липня 1998;
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні" від 14 березня 1994 р. № 1672; такі зони створюються законами України (наприклад, закони "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області" від 24.12. 1998 р. та "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" або Указом Президента України, який видається відповідно до Перехідних положень Конституції України (наприклад, Указ Президента України "Про спеціальну економічну зону "Славутич" від 18.06. 1998 р. № 657) 5;
• "Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", затв. постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р.;
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна" від 7 серпня 1996 р.;
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями" від 5 вересня 1996 р.;
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора" від 30 січня 1997 р. № 112;
• Наказ Фонду державного майна України "Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господарських товариств" від 22 серпня 1997 р. № 9132;
• Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України "Про затвердження Положення про форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 5 жовтня 1995 р. № 753.

Поняття та види іноземних інвестицій

Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

• іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) v статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства Інших країн), виражених у конвертованій валюті;
• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками та мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора чи міжнародними торговельними звичаями;
• будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора чи міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
• прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства чи договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися також у вигляді валюти України:

• а) при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
• б) при первинному інвестуванні, якщо валюту України придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України;
• в) при вкладенні коштів в об'єкти приватизації за умови подання державним органам приватизації відомостей про джерела надходження таких коштів.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

Об'єкти іноземного інвестування

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України, а саме:

• основні фонди діючих підприємств та об'єктів соціального призначення (щодо їх реновації впровадження нової техніки та новітніх технологій);
• основні фонди новостворених підприємств (виробничих потужностей) та об'єктів соціального призначення;
• оборотні кошти підприємств та організацій усіх сфер і галузей народного господарства;
• цінні тапери;
• цільові грошові вклади;
• науково-технічна продукція;
• інтелектуальні цінності;
• інші об'єкти власності, в т. ч. майнові права.

Слід зазначити про наявність законодавчих обмежень щодо деяких об'єктів. Так, ст. 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля, що є основним національним багатством, перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю в Україні можуть набувати та реалізовувати лише громадяни України, юридичні особи та держава. Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України іноземним громадянам та особам без громадянства не надаються у власність земельні ділянки, а ст. 114 цього ж Кодексу забороняє купівлю-продаж, дарування, заставу, самовільний обмін земельних ділянок.

Отже, вкладаючи кошти в нерухомість на території України, іноземні інвестори мають враховувати, що земельні ділянки, в т. ч. під будинками та спорудами, можуть їм належати, як правило, на праві користування або оренди. Лише згідно з пунктами 1 і 2 Указу Президента України "Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню" від 29 грудня 1993 № 612 іноземні громадяни, особи без громадянства та юридичні особи іноземних держав мають право набувати у процесі приватизації право власності
на такі станції і земельні ділянки, на яких вони розташовані.

Положення ст. 13 Конституції України про виключну власність народу України на різні види природних ресурсів конкретизуються в інших актах спеціального законодавства (ст. 4 Кодексу України про надра, ст. 6 Водного кодексу України, ст. 6 Лісового кодексу України та інших).

Форми здійснення іноземних інвестицій

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у різноманітних формах, а саме шляхом:

• часткової участі у підприємствах чи інших організаціях корпоративного типу, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, чи придбання частки діючих підприємств; при цьому можуть використовуватися усі згадані організаційно-правові форми господарських організацій корпоративного типу (господарські товариства, виробничий кооператив, господарське об'єднання, промислово-фінансова група);
• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, у порядку, передбаченому Законом України "Про підприємства в Україні";
• створення філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб; представництва Іноземних суб'єктів господарської діяльності, що відкриваються в Україні, повинні реєструватися згідно зі ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"; порядок реєстрації визначається Інструкцією про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженою наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 р. № 30;
• придбання у власність діючих підприємств повністю;
• не заборонене законами України придбання нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
• придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
• придбання інших майнових прав;
• в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

При укладенні таких договорів застосовується Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом МЗЕЗторгу України від 5 жовтня 1995 р. № 75, якщо українським законодавством не передбачено інших вимог до змісту та форми договорів, що укладаються за участю іноземних інвесторів на території України.

Державна реєстрація іноземних інвестицій

Хоч іноземне інвестування в Україні здійснюється без спеціального дозволу, однак для надання іноземним інвестиціям відповідного режиму передбачається їх державна реєстрація. Така реєстрація здійснюється згідно із ст. 13 Закону України "Про режим іноземного інвестування" і в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій" від 7 серпня 1996 р. № 928.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (далі – органи державної реєстрації) після їх фактичного внесення.

Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа (далі – заявник) подає органу державної реєстрації такі документи:

• інформаційне повідомлення встановленої форми про внесення іноземної інвестиції у трьох при мірниках з відміткою державної податкової інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне, внесення;
• документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);
• документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції (відповідно до вимог, визначених ст. 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування");
• документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію.

Орган державної реєстрації: фіксує дату надходження документів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій; протягом трьох робочих днів, починаючи з цієї дати, розглядає подані документи; приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції чи про відмову в ній.

Державна реєстрація іноземної інвестиції здійснюється шляхом присвоєння інформаційному повідомленню про внесення іноземної інвестиції реєстраційного номера, який на усіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою органу державної реєстрації.

Перший примірник інформаційного повідомлення повертається заявникові як підтвердження факту державної реєстрації іноземної інвестиції, другий – надсилається поштовим відправленням Мінфіну України в день здійснення реєстрації іноземної інвестиції, третій – залишається в органі, що здійснив її реєстрацію.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі, якщо здійснення цієї інвестиції суперечить законодавству України, чи подані документи не відповідають вимогам зазначеного Положення. Відмова з мотивів недоцільності здійснення іноземної інвестиції не допускається.

Відмова у державній реєстрації оформляється письмово із зазначенням мотивів і може бути оскаржена у судовому порядку.

За державну реєстрацію іноземної інвестиції справляється плата у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення реєстрації іноземної інвестиції. При цьому кошти, одержані за реєстрацію іноземної інвестиції, перераховуються до республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів (50 відсотків) і до Державного бюджету України (50 відсотків).

У разі відмови у реєстрації кошти, сплачені за реєстрацію іноземних інвестицій, заявникові не повертаються.

Додаткові обсяги іноземних інвестицій після їх фактичного внесення також підлягають державній реєстрації відповідно до зазначеного Положення.

Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. В разі повної чи часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації, про що останнім робиться відмітка на інформаційному повідомленні та відповідний запис у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій.

Інформаційне повідомлення із зазначеною відміткою подається відповідним органам, установам у разі вивезення (переказу) іноземної інвестиції за кордон відповідно до законодавства.

Інформацію про зареєстровані іноземні інвестиції та репатріацію іноземних інвестицій за кордон органи державної реєстрації щоквартально надають Мінфіну України та Мінстату України за встановленими ними формами.

Дата публикации: 02.04.2011