Система державного регулювання ринкової економіки: державне підприємництво. Реферат

Державний сектор поки що залишається головним в Україні. Його питома вага в загальному обсязі промислового виробництва становить близько 90%. За прогнозами, в економіці України, особливо у промисловості, тривалий час існуватимуть два сектори, навіть тоді, коли велика, за сьогоднішньою термінологією, приватизація буде успішно здійснюватися

Суть державного підприємництва. Державне підприємництво включає в себе механізм націоналізації та денаціоналізації підприємств, порядок створення державою власних підприємств, планування і управління різними формами державних підприємств та ін.

Пріоритетні галузі державного підприємництва

На період переходу до ринку у сфері державного підприємництва залишаються: оборонна промисловість і оборона, залізничний, трубопровідний і авіатранспорт, лінії електро- і газомереж, зв'язок, сфера добування і обороту дорогоцінних каменів, металу, стратегічних матеріалів і валюти.

Держава залишає за собою монополію інвестування цих сфер. Державний статус відповідно зберігатимуть корпорації і компанії, які створюватимуться у сфері залізничного транспорту, Морфлоту, телеграфного зв'язку, пошти, й існуючі "Авіалінії України", "Укрріч-флот", "Укрдержстрах, телерадіомовна компанія України, Національне космічне агентство України.

Декретом Кабінету Міністрів України від ЗІ грудня 1992 р. "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій і структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" було затверджено, що в перелік підприємств, які не підлягають приватизації, входять:

майно органів державної влади і управління, майно Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Прикордонних військ, правоохоронних і митних органів, об'єкти Національного космічного агентства України;
золотий і валютний фонди та запаси;
державні матеріальні ресурси;
емісійна система;
підприємства й установи, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;
телевізійні та радіотрансляційні центри; підприємства геологічної, картографічної, гідрометеорологічної служби, служби контролю за станом навколишнього природного середовища;
об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесами;
об'єкти культури, мистецтва, архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення;
об'єкти державних систем стандартизації, метрології та сертифікації продукції;
підприємства по виготовленню та ремонту усіх видів зброї, підприємства, що виробляють вибухові, сильнодіючі речовини та проводять буропідривні роботи;
підприємства по випуску наркотичних, бактеріологічних, біологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів;
автомобільні шляхи загальнодержавного користування; метрополітени, міський електротранспорт;
магістральні лінії електропередач, нафто- і газопроводи, трубопровідний транспорт;
об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст;
меліоративні та захисні споруди і водосховища;
підприємства, що виготовляють спирт, вина, лікеро-горілчані вироби;
хлібоприймальні і хлібозаготівельні підприємства;
портові споруди;
підприємства соляної промисловості;
підприємства з лісовідновлення;
рибокомбінати.

До майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається, належать радіотелевізійні передавальні центри та об'єкти, що становлять загальнодержавну систему зв'язку, магістральні лінії електропередачі, магістральні трубопроводи, магістральні залізниці, автомобільні шляхи державного значення, метрополітени; водоймища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди; об'єкти Національного космічного агентства; гідро- і атомні електростанції; протирадіаційні споруди та деякі інші об'єкти.

Управління державним сектором економіки України

Управління державним сектором економіки в Україні в даний час базується на принципах відновлення галузевого управління з одночасним скороченням кількості міністерств, забороною адміністративного втручання в оперативну діяльність підприємств. Взаємовідносини з керівниками державних підприємств регламентуються контрактом з ними.

Призначення директорів здебільшого здійснюють міністерства за погодженням з місцевими органами управління; частина з них затверджується місцевими органами управління, які контролюють фінансові результати діяльності підприємств. Водночас вживаються заходи щодо роздержавлення підприємств, перетворення їх у відкриті акціонерні товариства. Управління ними здійснюється державою через своїх представників у довірених товариствах та наглядових радах.

Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, затверджують статути підприємств, укладають і розривають контракти з керівниками підприємств.

Разом з тим не допускається їх пряме втручання у господарську діяльність підприємств, що є у загальнодержавній власності. Підприємствам, що є у загальнодержавній власності, заборонено передавати безплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам. Загальні принципи і методичні матеріали, пов'язані з управлінням майном, що є у загальнодержавній власності, розробляє Міністерство економіки України.

Найм керівника підприємства, що є у загальнодержавній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту. У контракті передбачаються строки його дії, вимоги до збереження державного майна, права та обов'язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення, умови оплати праці, показники ефективності використання державного майна і прибутку.

Дата публикации: 02.04.2011