Людина як фактор і кінцева мета виробництва. Економічні якості людини. Діяльність людини. Потреби та економічні інтереси людини
В усіх економічних системах минулого і сучасності основною продуктивною силою була і залишається людина. Проте на попередніх етапах розвитку цивілізації розвивалися здебільшого окремі сторони людини - працівника, то в наш час уперше за всю історію розвитку людства створюються умови для реалізації справжньої природи людини – бути основною метою розвитку суспільства, розвивати свої здібності.
Ця мета реалізується внаслідок інтенсивної дії закону зростання потреб, органічного поєднання в кожному індивідуумі людини - працівника і людину-власника (що формує людину економічно). На цій основі створюються можливості розвивати інші сутнісні сили людини - соціальні, політичні, духовні, національні, тощо.
Двома найважливішими сторонами людини є біологічна і соціальна. Внаслідок цього людину називають біосоціальною істотою.
Біологічна сторона людини означає її належність до природи у цьому разі вона є природною істотою, наділеною природними силами. Тому й праця з фізіологічного погляду є виконанням певних функцій людського організму, кожна з яких – це затрати мозку, нервів, м’язів і т. д. Тому для відтворення людини необхідно оберігати й підтримувати індивіда як біологічну істоту, задовольняти його потреби. У процесі праці, зростання її корисності та продуктивності на планеті відбувається збільшення енергії.
Соціальна сутність людини означає причетність її до суспільних відносин, розкриття цієї сутності в таких підсистемах цих відносин, як техніко-економічні, відносини економічної власності, соціальні, правові, політичні, національні, культурні, ідеологічні. Соціальна сутність людини збагачується коли вона бере участь в економічній, правовій, політичній та інших видах діяльності.
Біологічній і соціальній сторонам людини відповідають певні види діяльності й типи власності. Кожен працюючий має певну професію, використовує специфічні засоби виробництва, ставить перед собою певну мету, тобто праця людини є індивідуальною. Водночас переважна більшість людей працює в трудових колективах, де результати діяльності окремого індивідуума залежить від праці членів трудового колективу.
Діяльність окремого індивідуума залежить також від ефективності праці інших трудових колективів, від вмілого керівництва на галузевому і міжгалузевого рівнях, від своєчасного отримання кредитів, величини сплачуваних підприємством податків і т. д. У праці в одному трудовому колективі та взаємопов’язаній праці багатьох колективів формуються відповідно колективний та суспільний характер праці.
Названим сторонам людини і видам діяльності відповідають певні форми економічної власності. Так біологічній природі людини, її індивідуальній діяльності найбільшою мірою відповідає особиста (приватна) власність, а соціальній природі людини, колективному і суспільному характеру праці – колективну й суспільну форми власності.
Суспільна власність, необхідна для розвитку фундаментальних наук, досліджень, освіти і т. д.
Потреби – мотив людини, що спонукає її до діяльності. Визначними з поміж них є економічні потреби. Людина повинна задовольнити насамперед такі найелементарніші потреби (в їжі, одязі, житлі), на цій основі можуть бути задоволені культурні, духовні та ін. Потреби зароджуються у формі об’єктивної мети, конкретної цілі людини.
Економічні потреби – це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту та добробуту членів своєї сім’ї.
Економічні потреби тісно пов’язані з виробництвом, обміном, споживанням. Необхідність задоволення економічних потреб спонукає виробництво створювати необхідні життєві блага. У свою чергу, виробництво, створюючи нові товари і послуги, стимулює розвиток потреб людини. Задоволення економічних потреб здійснюється в процесі споживання.
За ступенем задоволення розрізняють:
Розрізняють також:
Економічні потреби можна згрупувати навколо потреб:
Економічні інтереси – це усвідомленні економічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів. Економічні інтереси - знаходять свій вияв у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення.
Економічні інтереси більшості сучасних працівників спрямовані на отримання предметів споживання та послуг, а інтереси власників засобів виробництва – на збільшення різних видів власності (папери, метал, майно). Тому засобом реалізації економічних інтересів працівників є отримання заробітної плати, а власників засобів виробництва - привласнення прибутків.
Література
Дата публикации: 27.07.2011