Різновиди ринкових цін та їх класифікація. Реферат

У рефераті розглянуто основні напрямки за якими класифікують ринкові ціни

Ціни класифікують по сферах товарного обслуговування, по формах продажів, по стадіях продажів та ще по ряду факторів

По сферах товарного обслуговування:

• оптові ціни, по яких підприємства реалізують у великих обсягах продукцію промислово-технічного і споживчого призначення (між галузями усередині оптової сфери і з оптової в роздрібну). При наявності розгалуженої мережі споживання товару оптимізувати продаж дозволяють посередницькі оптові чи фірми організації (постачальницько-збутові організації, товарні біржі). При відсутності потреби в посередниках постачальники і споживачі встановлюють прямі господарські зв'язки;
• роздрібні ціни, по яких товари реалізуються кінцевому споживачу (в основному населенню) в обмеженій кількості;
• закупівельні ціни, по яких держава купує продукцію в сільськогосподарських підприємств (фермерів);
• ціни і тарифи на послуги. Тарифи можуть відноситися до сфери оптової торгівлі (наприклад, вантажні транспортні тарифи, фрахт) і роздрібної (пасажирські тарифи).

По способу відображення транспортних витрат:

• ціни франко-відправлення (на товари обмеженого виробництва і розгалуженої мережі споживання), що включають транспортні витрати до пункту магістрального транспорту (порту, залізничної станції), витрати на інший шлях покриває покупець;
• ціни франко-призначення, що включають транспортні витрати до пункту призначення.

По формах продажів:

• контрактні (договірні) ціни - ціни фактичної домовленості між продавцем і покупцем;
• біржові котирування - це рівень ціни товару, реалізованого через біржу. Ціна біржового товару складається з біржового котирування і надбавки (знижки) за якість, далекість від місця постачання;
• ціни ярмарків і виставок (часто пільгові);
• аукціонні ціни, що відбивають хід продажів на аукціонах (розрізняють стартові ціни і продажні).

Аукціони (публічні торги) бувають трьох типів:

• З підвищенням ціни (товар продають за ціною, найбільш високої з запропонованих покупцями);
• Вейлингові торги (ціна пропозиції найвища, на екрані-циферблаті стрілки мають зворотний хід, покупець натисканням кнопки визначає його ціну, що влаштовує,);
• З подачею заявок у запечатаних конвертах, при цьому відсутня можливість порівняння з запитами інших покупців.

По стадіях продажу:

• ціни пропозиції (ціни продавця, чи стартові), по яких продавець бажає продати товар. Як правило, це верхня межа діапазону можливих цін цього товару (за винятком аукціонних і цін підряду), що коректується в ході переговорів з покупцем. Для деяких товарів (машин, устаткування) ціни пропозиції - єдине джерело інформації про рівень цін на ринку;
• ціни попиту, по яких покупець зацікавлений придбати товар;
• ціни реалізації (угоди, продажу, покупки) - фактичні, чи номінальні, ціни. Їх варто відрізняти від реальних, співвіднесених з рівнем доходу чи суспільства загальним рівнем цін.

По ступеню регулювання:

• жорстко фіксовані (основний тип цін в умовах адміністративно-командної економіки);
• регульовані (допускаються зміни у визначених межах, установлюються державою, як правило, на продукти підвищеного соціального призначення);
• вільні (не піддані прямому втручанню, формуються відповідно до кон'юнктури ринку).

По ступеню стійкості в часі:

• тверді: установлюються при висновку договору на весь термін дії;
• рухливі: зафіксована в договорі ціна міняється в момент постачання, якщо змінилася ринкова ціна товару, установлена по обговореному в контракті джерелу;
• ковзні: у договорі установлюється вихідна ціна й обмовляється порядок (формула) внесення виправлень у випадку зміни вартості ціноутворюючих факторів. Змінні ціни застосовуються до товарів, що вимагають тривалого терміну виготовлення;
• з наступною фіксацією: у договорі визначаються умови фіксації і принцип визначення рівня ціни: періодичність фіксації, база фіксації, терміни узгодження і здійснення фіксації.

Як базову ціну, орієнтира для внесення чи виправлень фіксації рівня ціни при висновку угоди використовуються:

• Розрахункові ціни, що улаштовуються постачальником для кожного конкретного замовлення з обліком його технічних і комерційних умов;
• Довідкові ціни, що публікуються в довідниках, каталогах, періодичних виданнях. Як правило, це середні ціни фактичних угод за визначений період, експертні оцінки, біржові котирування, ціни пропозицій великих фірм і т. д.;
• Ціни прейскурантів і цінників. Прейскуранти випускаються, як правило, виробником для готових виробів, розсилаються клієнтам, включають ціни для кінцевих користувачів, стабільні знижки в розрізі всієї чи частини товарної номенклатури фірми. При необхідності частої зміни цін прейскуранти доповнюються вкладишами з коефіцієнтами змін.
• Крім перерахованих виділяють і інші види цін.

Наприклад:

• трансферні (внутрішньофірмові - для обміну між цехами одного підприємства, дочірніми фірмами, закордонними філіями, конфіденційні);
• світові (виступають у якості умовної середньої вартості товарів, реалізованих у декількох країнах, на практиці, як правило, модальні, тобто ціни окремих країн - основних виробників товару).

Базовий, чи встановлений, рівень ціни може бути скоректований різними видами знижок (націнок). Найбільше поширення одержали наступні:

• знижки за оплату наявними;
• сезонні знижки за покупку поза сезоном;
• знижка за чи кількість серійність при покупці кількості товару, що збільшується в порівнянні з заздалегідь визначеним;
• знижка за оборот (бонусна) по визначеній шкалі в залежності від обороту, досягнутого протягом погодженого сторонами терміну;
• дистриб'юторські і дилерські знижки постійним посередникам по збуті;
• постійним клієнтам за "вірність";
• сконто - за попередню оплату;
• спеціальні знижки на спробні партії і замовлення;
• знижки за повернення раніше купленої в цієї фірми застарілої моделі (чи знижки при обміні на модернізовану модель);
• знижки при продажі старих товарів;
• експортні знижки іноземним покупцям понад знижки, наданих на внутрішньому ринку;
• знижки за втрати при усушці, утрушуванні, сортуванні, за підвищену кількість бруду (сухофрукти), утрати рідких товарів при транспортуванні, випарі (молоко в цистернах), важкоусувані залишки (мед), надлишковий зміст вологи (бавовна, вовна);
• надбавка за індивідуальність замовлення;
• надбавка за підвищену якість;
• надбавка за розстрочку платежу;
• надбавка за додаткові послуги;
• націнки за упакування, тару.

В умовах розвитого ринку основним видом цін є вільні від твердого регулювання ціни, а ціноутворення стає інструментом маркетингу. Вироблення цінової стратегії в першу чергу залежать від цілей, переслідуваних фірмою на ринку. Це, як правило, максимізація чи прибутку частки на ринку, досягнення стабільного положення. У процесі ціноутворення враховуються такі фактори, як попит (закон попиту, цінова еластичність попиту, психологічне сприйняття ціни), повні і граничні витрати, ціни і можливості конкурентів, вплив інших учасників каналу товароруху, законодавчі обмеження цін, різні характеристики товару.

Вільна калькуляція ціни не означає її повній стихійності і неприборканості. У більшості розвитих країн світу на різних етапах економічного розвитку проводилася політика сполучення регульованих і вільних цін. Наприклад, у Німеччині і США тільки в 70-х роках були скасовані вертикально фіксовані (засновані на твердих договорах між промисловістю і торгівлею) ціни, постійно знижується роль цін, що рекомендуються, (торгові фірми можуть трохи змінювати рівень цін, пропонований виробником при постачаннях).

Зниження частки фіксованих цін супроводжується ростом ефективності економічного (податкового) регулювання цін. ПДВ використовується більш ніж у 40 країнах світу (у 17 членах ЄЕС) і вважається ефективною формою оподатковування завдяки універсальності, стимулюванню зростання доходів, а не витрат.

У Франції, наприклад, з 1989 р. діють три ставки ПДВ:

• 5,5% - на товари і послуги першої необхідності;
• 18,6% - на всі товари;
• 28% - на предмети розкоші, алкоголь, тютюн.

За згодою в рамках ЄС надалі залишаться тільки дві ставки - нормальна і знижена. Крім того, від сплати ПДВ звільняються дрібні підприємства, деякі види благодійної діяльності, пільги по ПДВ мають підприємства, що випускають продукцію соціального характеру й інвестують науку.

Крім економічного регулювання цін широко застосовується система адміністративних (законодавчих) мір. Порушники піддаються судовому покаранню у виді чи штрафу тюремного ув'язнення. Наприклад, у США законодавчо заборонені цінові угоди між виробниками, оптовою і роздрібною торгівлею, контролювання виробниками й оптовиками роздрібних цін на свої товари. В Австрії міністр економіки встановлює або верхню межу цін соціально значимих товарів і послуг, або "ножиці" цін. Контроль здійснюють місцеві органи самоврядування і "соціальні партнери" (профспілки й ін.).

У Франції широко застосовуються зобов'язання між фінансовою адміністрацією і конфедераціями підприємств, що визначають граничні чи рівні індекси цін на деякі товари, поліпшення якості як умова росту цін на нову продукцію і т. д. Для посилення контролю держава субсидіює асоціації споживачів. Контроль посилюється при загостренні інфляції (наприклад, у 1980-1981 р., коли інфляція досягала 10%).

Інфляція - підвищення загального рівня цін і знецінення грошей, викликане порушенням рівноваги між грошовою масою і товарним покриттям.

Диспропорцію викликає ряд взаємозалежних причин:

• інфляційний попит (у Росії це випуск не забезпечених товарами грошей, що покривають дефіцит державного бюджету; непродуктивні витрати держави; зростання грошових доходів населення, що випереджає збільшення виробництва й утворюючий дефіцит товарів. У світі, наприклад, бойкот країн-членів ОПЕК на продаж нафти, що викликав ріст цін на нафту, ріст зарплати під тиском профспілок і ін.);
• ріст рівня витрат (наприклад, ріст цін на сировину, переорієнтація продукції в зв'язку із суспільними катаклізмами).

Ріст заробітної плати і цін підштовхують один одного, і помірна інфляція при відповідній політиці держави трансформується в гіперінфляцію: руйнуються нормальні економічні відносини, виробники і споживачі рятуються від грошей, вкладаючи їх у непродуктивні цінності, переходять на бартерні розрахунки, звертається виробництво і накопичуються товари в розрахунку на їхнє подорожчання, росте спекулятивна діяльність, знецінюються нагромадження цілого покоління людей.

Страждають від інфляції громадяни з фіксованими доходами, вкладники-кредитори і підприємці. Виграють фірми, що мають можливість легко збільшити і зарплату, наприклад торговці коштовностями, вартість яких під час інфляції росте швидше, ніж вартість життя.

Діючі в економіці ціни взаємозалежні й утворять систему, що знаходиться в постійній динаміці під впливом безлічі факторів. Ця система складається з окремих взаємозалежних взаємодіючих блоків цін, таких як оптові ціни, тарифи транспорту і зв'язку й ін.

Блоки цін, у свою чергу, складаються з більш дрібних чи блоків підблоків. Так, блок оптових цін поділяється на два підблоки - оптові ціни підприємства й оптові (відпускні) ціни промисловості. Блок тарифів транспорту і зв'язку складається з декількох підблоків: тарифи залізничного транспорту, тарифи морського транспорту, тарифи автотранспорту і т. д. Усі блоки взаємозалежні між собою.

Взаємозв'язок і взаємозалежність цін, що входять у єдину систему, визначається двома найважливішими умовами: по-перше, усі ціни формуються на єдиній методологічній основі - на законах вартості, пропозиції та попиту; по-друге, усі підприємства, виробництва і галузі, господарська діяльність яких обслуговується цінами, взаємозалежні.

Взаємозв'язок і взаємозалежність цін у єдиній системі не виключає самостійного руху окремих блоків цін і цін на конкретні товари усередині цих блоків.

Необхідно відзначити тісний зв'язок між системою цін і економічним середовищем, що включає в себе товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію і т. д., тобто складові частини ринкової економіки.

По ряду економічних ознак усі ціни розділяються на види і підвиди.

У залежності від галузей, що обслуговуються ними, і сфер економіки ціни класифікуються в такий спосіб:

• оптові ціни;
• закупівельні ціни;
• ціни на будівельно-монтажні роботи і послуги;
• тарифи вантажного і пасажирського транспорту;
• роздрібні ціни;
• тарифи на платні послуги, що робляться населенню;
• ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот;
• надбавки, знижки, націнки в сфері звертання.

Оптові ціни - ціни, по яких реалізується і відповідно закуповується продукція підприємств, фірм і організацій. Як уже було сказано, оптові ціни підрозділяються на два підвиди: оптові ціни підприємства й оптові (відпускні) ціни промисловості.

Оптові ціни підприємства - ціни виготовлювачів продукції, по яких вони реалізують зроблену продукцію споживачам - іншим підприємствам і організаціям, а також збутовому й оптовому органам. Реалізуючи свою продукцію, підприємства повинні відшкодувати витрати виробництва і реалізації і дістати нормальний прибуток.

На основі оптових цін підприємства виробляються аналіз і розрахунки вартісних показників роботи. Таким чином, оптова ціна підприємства звернена до виробництва, тісно зв'язана з ним.

Різновидом оптової ціни підприємства є трансферна ціна. Вона застосовується при здійсненні комерційних операцій між підрозділами того самого підприємства і може використовуватися як у відношенні готових виробів, напівфабрикатів, сировини, так і стосовно до послуг, у тому числі до управлінських платежів і відсотків за кредит. За останні роки трансферні ціни одержали велике поширення, оскільки внутрішньофірмова торгівля стає важливим елементом міжнародної торгівлі.

Трансферні ціни можуть істотно впливати на конкурентоздатність підприємства на ринку. Так, шляхом заниження цін на сировину і матеріали, що поставляються дочірніми підприємствами, можна помітно підвищити конкурентоздатність даного підприємства. Знижені ціни іноді застосовуються для зменшення мита, однак це суперечить антимонопольному законодавству.

Оптові (відпускні) ціни промисловості - ціни, по яких підприємства й організації-споживачі оплачують продукцію збутовим (оптовим) організаціям. Ці ціни застосовуються в багатьох галузях економіки. Якщо оптові ціни підприємства більш тяжіють до виробництва, то оптові (відпускні) ціни промисловості тісніше зв'язані з оптовою торгівлею. Різновидом оптової (відпускний) ціни промисловості є ціна біржового товару (чи біржових угод). Вона формується на базі біржового котирування і чи надбавок знижок, з її в залежності від якості товарів, відстані від місця постачання, передбаченого біржовим контрактом.

Закупівельні ціни - це ціни (оптові), по яких сільськогосподарська продукція реалізується сільськогосподарськими підприємствами, фермерами і населенням. На практиці закупівельні ціни для господарств трансформуються в середні ціни фактичної реалізації, у яких враховані ціни і кількість продукції, проданої по різних каналах реалізації (заготівельним організаціям, на ринку й ін.).

Ціни на будівельно-монтажні роботи і послуги. Ці роботи і послуги оцінюються по двох видах цін:

• кошторисна вартість - граничний розмір витрат на будівництво кожного окремого об'єкта;
• прейскурантна ціна - усереднена кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об'єкта.

Тарифи вантажного і пасажирського транспорту - плата за переміщення вантажів і пасажирів, стягнута транспортними організаціями з відправників вантажів і населення.

Роздрібні ціни - ціни, по яких товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню, підприємствам і організаціям.

Різновидом роздрібної ціни є аукціонна ціна. Аукціонна ціна - ціна товару, проданого на аукціоні. Вона може істотно відрізнятися від ринкової ціни (бути багаторазово чи вище нижче її) і в значній мірі залежить від майстерності обличчя, що проводить аукціон.

Ціни також класифікуються в залежності від території дії. При цьому розрізняють ціни, єдині по країні, і ціни регіональні (зональні, місцеві).

Єдині ціни можуть установлюватися тільки на базові види продукції і послуги, при цьому ціни регулюються (фіксуються) державними органами (енергоносії, електроенергія, квартплата й ін.).

Регіональні ціни можуть бути оптовими, закупівельними, роздрібними. Вони встановлюються підприємствами-виготовлювачами, органами ціноутворення регіональних органів влади і керування. Ці ціни орієнтуються на витрати виробництва і реалізації, що складаються в даному регіоні. Регіональними є також ціни і тарифи на гнітюче число житлово-комунальних побутових послуг, що робляться населенню.

У практичній діяльності підприємства процес ціноутворення передбачає наступні етапи:

• вибір цілей ціноутворення;
• виявлення факторів, що впливають на ціну;
• формування цінової політики.

Література

1. Основи економічної теорії. Підручник / За ред. Базидевича. - К., 2001.
2. Словник-довідник з економіки. - К., 2002.
3. Щербаков С. І. Проблеми ціноутворення. - Харків, 2001.

Дата публикации: 17.07.2011