Форми і системи оплати праці. Розподіл заробітку в умовах колективної оплати праці. Контрактна система оплати праці
Форми і системи оплати праці
Тарифна система - є основою організації оплати праці робітників, але не може забезпечити повних розрахунків місячного заробітку, оскільки не бере до уваги реальної результативності діяльності тої чи іншої роботи. Основними вимірниками результатів праці є кількість виготовленої продукції належної якості або витрачений час, протягом якого працівник був зайнятий на підприємстві. Зарплата ділиться на основну і додаткову.
1. Основна зарплата має дві форми - відрядна та почасова. За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами та розцінками встановленими на підставі розряду працівника. Тарифний розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.
Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що залежить від конкретного працівника і піддається точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і не повинно приводити до погіршення якості, порушень технологічних режимів, технічної безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.
За почасової форми оплата праці здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом. Почасова форма застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи, або коли роботи не піддаються нормуванню. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів та службовців здійснюється за місячними посадовими окладами.
Кожна з названих форм охоплює кілька систем оплати праці для різних умов виробництва.
Відрядна ділиться на такі системи:
Почасова ділиться на такі системи:
1) Пряма відрядна система зарплати розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції на розцінки за одиницю продукції:
Дпсв = ро · V
V - кількість одиниць виробленої продукції;
ро - розцінка за одиницю продукції.
Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку, або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу на виготовлення продукції.
2) Непряма відрядна система зарплати залежить не від особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що їх обслуговує. Вона використовується для допоміжних робітників, праця яких не піддається нормуванню (наладчики, ремонтники, кранівники):
Днвс= S · t · kвн
S - погодинна тарифна ставка;
t - фактично відпрацьована кількість годин;
kвн - середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма працівниками.
3) Відрядно-преміальна система зарплати працівника складається з відрядного заробітку та премії за досягнення певних результатів:
Двпс = роV + m
m - сума премії.
4) Відрядно-прогресивна система оплати означає оплату за виконання робіт у межах норми по звичайних відрядних розцінках, а робіт виконаних понад нормативний рівень - за підвищеними розцінками:
Двпрог = р · no + pini
p - відрядна розцінка
no - норма виробітку за нормативний рівень
pi - підвищена розцінка
ni - норма виробітку понад нормативний рівень.
5) Акордна система - групі працівників встановлюється зарплата за весь комплекс робіт із зазначенням кінцевого строку його виконання. Ця система використовується за термінових робіт внаслідок аварій, ремонтів.
6) Почасова оплата праці проста розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду на кількість відпрацьованих годин:
Дпп = S · t
7) Почасово-преміальна система передбачає крім тарифного заробітку премію за досягнення певних результатів роботи:
Дпрем = S · t + m
m - розмір премії.
8) Оплата за посадовими окладами - це оплата робіт, які мають стабільний характер (прибиральники, комірники, вагарі).
2. Додаткова зарплата. Крім системи оплати праці, які ми розглянули, існує самостійний елемент зарплати - це доплати і надбавки, які призначаються для компенсації або винагороди за суттєві відхилення від нормальних умов праці, котрі не враховані в тарифних ставках і посадових окладах і носять необов'язковий або нестійкий характер.
Доплати - це кошти, доплачувані понад встановлений нормативний ліміт, тарифні ставки у зв'язку з виникненням особливих умов, обставин.
Доплати класифікуються за ознакою сфери трудової діяльності і діляться на дві групи:
Доплати, які не мають обмежень щодо сфер трудової діяльності:
Доплати, які застосовуються тільки в певних умовах діляться на три групи:
1) доплати, що мають стимулюючий і компенсуючи характер:
2) доплати компенсаційного характеру:
3) доплати зв'язані з особливим характером виконуваних робіт (сезонність. віддаленість):
Надбавка - це додаткова виплата працівника за особливо складін умови роботи, високоякісну роботу.
Найчастіше використовують надбавки за:
Широке використання доплат і надбавок дає змогу спонукати працівників до виконання найвідповідальніших робіт, виявляти кращі результати роботи і коригувати заробіток до збільшення.
Крім основної зарплати, доплат та надбавок велике місце в оплаті праці належить преміальній доплаті. Кожен суб'єкт господарювання повинен обґрунтувати свою систему премій, а саме: вибрати джерело премій, показники та умови преміювання, періодичність виплат.
Преміальна система будується на:
Дата публикации: 28.06.2011