Собівартість продукції та кошторис виробництва. Реферат

Поняття і склад собівартості продукції. Зміст і методика обчислення кошторису виробництва. Методи визначення цін на продукцію в умовах ринкових відносин

Поняття і склад собівартості продукції

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а, значить і рівень техніки, технології та організації виробництва.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються.

У собівартість продукції включаються витрати на:

• дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;
• підготовка і освоєння нової продукції;
• виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;
• обслуговування виробничого процесу і управління ним;
• збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати тощо).
• розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину тощо);
• набір і підготовка кадрів;
• поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технологій, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Зміст і методика обчислення кошторису виробництва

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносяться вони на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.

Кошторис виробництва складається за такими економічними елементами:

• матеріальні витрати (містять витрати на сировину, напівфабрикати, виробничі послуги, допоміжні матеріали, паливо і енергію, пошук природної сировини тощо).
• заробітна плата (всі форми оплати штатного і позаштатного персоналу).
• відрахування на соціальні потреби (відрахування на соціальне страхування, пенсійний фонд, фонд сприяння зайнятості тощо).
• амортизація основних фондів.
• інші витрати (оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, страхування, винагорода за винаходи тощо).

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства.

Кошторис виробництва обчислюється по кожному елементу на підставі планових обсягів продукції, норм і цін. Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим.

На середніх та великих – кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб тощо).

Методи визначення цін на продукцію в умовах ринкових відносин

Ціноутворення – складний процес, на який впливає ряд динамічних факторів. З урахуванням цих факторів і обставин вибирається метод ціноутворення. Відомі такі основні методи встановлення ціни:

• метод "собівартість + прибуток" (згідно з цим методом ціна обчислюється як сума собівартості продукції і величини прибутку в ціні. Наступний визначається за нормативом в процентах до собівартості або її частини. Величина цього нормативу встановлюється підприємством, проте може бути обмежена державою);
• метод "забезпечення фіксованого обсягу прибутку" (ціна ставиться у жорстку залежність від загального обсягу прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції).
• метод ціноутворення "за рівнем поточних цін" ("за рівнем конкуренції") (полягає у том, що ціна розглядається і встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів. Собівартість за таких умов є величиною, що обумовлює рентабельність продукції при різних варіантах ціни, а не її безпосередньою базою).
• метод ціноутворення "за рівнем попиту" (полягає у тому, що ціна за допомогою продажу в різних сегментах ринку встановлюється на такому рівні, за якого попит задовольняє продавця).

Дата публикации: 24.05.2011