Закон України "Про плату за землю". Реферат

Відповідно до Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю є прямим податком на володіння землею та її використання, що стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, яка визначається відповідно до грошової оцінки земель

Грошова оцінка земельних ділянок здійснюється Державним комітетом України із земельних ресурсів згідно з методикою, розробленою Кабінетом Міністрів України.

Плата за земельні ділянки, грошова оцінка яких не встановлена, визначається залежно від площі таких угідь та існуючих ставок податку.

Ставки земельного податку, порядок його нарахування і сплати встановлюються в законодавчому порядку.

Земельний податок нараховують і сплачують власники землі та землекористувачі, за винятком орендарів. За земельні ділянки, надані в оренду, сплачується орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або у користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати (платником) податку за землю є її власник або землекористувач, яким може бути як юридична, так і фізична особа.

Плата за землю визначається залежно від якості й місцезнаходження земельної ділянки, її грошової оцінки і встановлених ставок податку.

Грошова оцінка земельної ділянки щорічно станом на 1 січня нового року уточнюється на коефіцієнт індексації, прийнятий у Законі України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Середні ставки податку встановлюються Верховною Радою України в законодавчому порядку за угіддями виходячи з призначення їх використання — за землями сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення та землями, які входять до складу населених пунктів.

Так, за землі сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, які мають вартісну оцінку, ставки податку встановлені у відсотках від їх вартісної оцінки. Ці ставки за видами угідь наведені в табл. 1.

Якщо грошова оцінка земельних ділянок у населених пунктах не визначена, то встановлюються середні ставки земельного податку з одиниці площі залежно від чисельності населення в населених пунктах, до складу яких входить земельна ділянка.

Разом з тим, якщо землі входять до складу обласних центрів, міст Києва, Сімферополя, Севастополя і міст обласного підпорядкування, то встановлені середні ставки податку з одиниці площі збільшуються на коефіцієнт від 1,2 до 3,0 залежно від чисельності населення у відповідному населеному пункті. Середні ставки податку з одиниці площі земельних угідь і коефіцієнти їх збільшення наведені в табл. 2.

Встановлені середні ставки податку з одиниці площі застосовуються з обліком коефіцієнтів індексації, визначених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. На 2003 / 2004 р. цей коефіцієнт становить 3,03.

У населених пунктах, що визначені Кабінетом Міністрів України як курортні, до ставок земельного податку, встановлених з одиниці площі, так само застосовуються відповідні коефіцієнти.

Встановлені середні ставки земельного податку на земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради з земель виходячи з їх функціонального використання і місцезнаходження. Проте верхня межа ставки не повинна перевищувати її середню величину більш як удвічі з урахуванням встановлених коефіцієнтів їх збільшення.

Податок на земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного і лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими і господарськими будівлями і спорудами, стягується в розмірі 3% суми земельного податку, нарахованого за ставками для земель населених пунктів.

Податок на земельні ділянки, виділені для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, стягується в розмірі 5% грошової оцінки одиниці площі за областями.

При цьому розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Від сплати податку звільняються:

заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, пам'ятники природи, парки — пам'ятники садово-паркової культури;
вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;
установи органів місцевої влади і органів місцевого самоврядування, органів прокуратури, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, підприємства, об'єднання й організації товариств сліпих і глухих України, громадські організації інвалідів України;
вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту;
зареєстровані релігійні та благодійні організації, які займаються підприємницькою діяльністю;
пенсіонери, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліди І і II груп, громадяни, які виховують трьох і більше дітей, громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу, громадяни, які постраждали від аварії на ЧАЕС і мають спеціальне посвідчення.

За земельні ділянки, на яких розміщені будівлі, що перебувають у користуванні кількох осіб, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно до частини площі будівлі, яка перебуває в їх користуванні.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником землі) і орендарем.

Юридичні особи нараховують податок на землю самостійно раз на рік виходячи із зайнятої площі відповідних земельних угідь станом на 1 січня поточного року і встановлених ставок платежу. Дані про суми нарахованого податку з відповідних видів земельних угідь заносяться у Податковий розрахунок земельного податку (табл. 3).

До Податкового розрахунку земельного податку додаються відповідні додатки, які підтверджують наявність документів на землю, пільг щодо сплати податку, розрахунки сум податку за відповідними видами земельних угідь.

Складений Податковий розрахунок земельного податку з додатками юридичні особи подають до податкового органу до 1 лютого поточного року.

Фізичним особам земельний податок нараховують податкові органи. Нараховані суми податку податкові органи доводять до громадян-платників до 1 липня поточного року спеціальним повідомленням.

Сплата земельного податку протягом року здійснюється рівними частинами за такими строками:

сільгосппідприємствами, які сплачують фіксований податок, — щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним;
громадянами та виробниками сільськогосподарської та рибної продукції — до 15 серпня і 15 листопада.

Інші платники сплачують земельний податок щомісяця до ЗО числа місяця, наступного за звітним.

Кошти, які надходять від земельного податку, повністю зараховуються до місцевих бюджетів з подальшим їх використанням на фінансування відповідних заходів.

Відповідальність за правильність нарахування і своєчасну сплату податку несуть його платники.

За несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня в розмірі 120% облікової ставки НБУ із суми недоплати за кожний день прострочення.

Література

Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1997.
Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.
Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.
Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.
Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.
Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.
Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.
Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993.
Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.
Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.
Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.
Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. — К.:Либідь, 2002.
Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во КНЕУ, 2002.

Дата публикации: 25.04.2011